У зв’язку з цим ми цікавимось думкою сумчанина, голови Сумської обласної організації Республіканської Християнської партії Олександра Сахна.

– Олександре Миколайовичу, що змінилося, по-вашому, у міській владі від часу останніх виборів?

– Якщо під змінами розуміти перетасовку посад, окремих посадовців як в тій карточній колоді, та іншу метушню, то, мабуть, мо-жна сказати, щось змінилося. Але якщо під змінами розуміти суть роботи міської влади, то по суті не змінилося абсолютно нічого. Я, як житель міста, це стверджую.

– Чого це у першу чергу стосується?

– Способу мислення тих, кого більшість сумчан обрала у владу, і тих, кого обрані попризначали керувати комунальним господарством. Їхнє мислення залишилось «совковим». Тобто, звичка кивати на «центр», а собі потихеньку відбиватися від скарг жителів, латати різні аварійні дірки за тими скаргами, і не забувати щось собі поцупити з власності територіальної громади, як з того колгоспу.

– Отже, змін немає в головній сфері життєдіяльності міста – у комунальному господарстві?

– Саме так. Взяти, передусім, експлуатаційні та інші комунальні служби. Кому з них люди тільки не платили протягом останніх років!? І багато з них дочекалися ремонту свого під’їзду чи покрівлі будинку? Отож! «Чекайте своєї черги», – у кращому разі їм казали й кажуть чи у комунальному жеку, чи ВЖРЕУ, чи приватному жеку... Люди платять, ждуть, а тим часом жеки постійно «реформуються», міняють свої юридичні статуси чи форми власності, і як результат – кожна з цих структур, коли до неї звертаєшся, киває на іншу, аби не виконувати той самий ремонт. А люди ж і сьогодні продовжують платити, не маючи жодної гарантії, що їх гроші не підуть «наліво».

– На жаль, кожен відчуває на собі, що ці проблеми залишились...

– Насправді проблеми не тільки залишились, їх стало ще більше. Тому що міською владою у першу чергу не переглянута попередня діяльність колишніх жеків, потім їх наступників – ВЖРЕУ, діяльність ДЄЗів. Мене, як економіста не цікавить, приміром, питання відповідальності кримінальної чи ще якоїсь їх колишніх керівників чи тих, хто їх призначив. Це – справа відповідних органів. Трагедія в іншому: в тому, що ці люди дивляться на еконо-міку не як на інструмент розвитку, а як на проблему, хворобу. Це справді трагедія. І як наслідок – будь-які реформування в руках цих людей чимдалі прискорюють руйнацію комунальних підприємств. А без перегляду діяльності цих підприємств, починаючи хоча б з 2000-го року, неможливо припинити руйнацію.

– Що потрібно робити?

– Змінити передусім порядок розрахунків за комунальні послуги. Споживач послуг (від жеків, міськводоканалу, «Сумигазу» тощо) платити має напряму – міській раді, як господарю міста, який і наймає всіх комунальників. Не можна платити приватному жеку, у якого можуть завтра забрати право надавати послуги або він збанкрутує... Знову крайнього люди не знайдуть.

– Це стосується лише так званих ремонтно-експлуатаційних контор?

– Це стосується всіх підприємств, які поставляють воду, газ, електрику, тепло, відвозять сміття, відводять воду тощо. Незрозумілостей у їхній діяльності теж не зменшилось. Чиї, де, скільки у місті кабелів, труб, інших комунікацій – теж ніхто не розбирався. А розбиратись потрібно, тому що це все за своєю економічною природою – власність, кошти, послуги, платежі, знову – кошти, ремонт, а вже потім можливо тільки вийти на розвиток.

У питанні з Сумською ТЕЦ теж незрозуміло: що за інвестор, які кошти він «завів» до теплоцентралі, і що він «вивів» з платежів за тепло – нам нічого влада не розказує. Непрозорість залишилась: звітів, документів як не було, так і немає, публікацій немає.

– А хто ж продовжує занапащувати комунальне господарство? По прізвищах.

– Всіх прізвищ не назвеш. Це, в принципі, треба всю міську владу перерахувати. Але у першу чергу це – зас-тупники міського голови з економіки і міського господарства Денисенко і Фінашко. Один з них вже встиг звільнитися, та ще й отримати «на коня» на виконкомі подяку за «плідну» роботу. Отже, на думку міського керівництва, у нас все «о’кей»!? Комунальне господарство – не нарадуєшся: працює як годинник?

– А як же міський голова, депутати?

– А я теж хочу їх спитати. У тому числі й членів міськвиконкому. Чи є у них повна картина міста Суми в цифрах? І що потрібно протягом п’яти наступних років зробити, які кошти витратити (мінімум-максимум)? Вони не мають відповіді на ці питання. У міських економістів немає фактажу. Як не було й у попередньої влади. Економісти, які розробляють соціально-економічний розвиток, спираються не на факти, а на якісь «легенди», що їм дістались від попередньої влади. Вони прийняли «кота в мішку» і думають далі «розвивати» місто.

– Справді, важко віриться в те, що сьогодні чи депутати, чи міський голова зможе розказати, що робила влада за часів головування В.П. Омельченка та виконання обов’язків С.В. Клочком; куди тоді бюджет розтратили, субвенції з Києва тощо.

– Не розкажуть. Тому що такі, приміром, як донедавна заступник голови Денисенко не зацікавлені в наведенні порядку. Вони й самі раді замести проблеми після своєї діяльності. Замість одного призначать іншого – так само змін на краще годі чекати.

Тут ще інше цікаво: чи Денисенку підказали звільнитися, чи він сам пішов? Якщо йому керівництво міста порадило піти, тому що визнало його таким, що не впорався із зобов’язаннями, то громадськість міста має про це, мабуть, знати. Якщо ж він самостійно написав заяву і його звільнили, сказавши «дякуємо», то чим керувався цей заступник, йдучи з посади, а головне – йдучи на посаду? Вважав себе неабияким професіоналом, організатором? А найголовніше – хто ж має нести відповідальність за роботу таких чиновників?

– Знову немає відповідальних.

– Ні, вибачте, є. Це – міський голова, який запропонував конкретні кандидатури на посади своїх заступників, і депутатський корпус, який проголосував за ці кандидатури на сесії міськради. Відповідно, за все, що робиться (чи не робиться) в місті комунальними підприємствами, міськвиконкомом відповідальність несуть: міський голова і депутати. Крапка.

– А якщо сам голова напише заяву про звільнення?..

– Якщо – за станом здоров’я, зрозуміло. Як-що ж з інших причин, невідомих нам, то виникає питання відповідальності депутатів перед виборцями та всією громадою міста. Адже вони або не спромоглися розпізнати суть того голови, який може сам піти у відставку, або більшістю голосів не спромоглися зняти такого голову.

– А чому не спромоглися?

Та тому що думають, напевно, про інтереси міської громади не в першу чергу. Не спромоглися зняти міського голову, принаймні, з трьох причин. По-перше, або є залежними від певних кулуарних домовленостей з міським головою. По-друге, або не хотіли йти на пропозиції, які пропонував голова. По-третє, або голова не хотів йти на пропозиції депутатів. Якщо так, то виникає питання: хто ж на нього може тиснути з вимогою написати заяву про відставку?..

Від редакції
Інтерв’ю має своє продовження, так само як і сама тема міської влади, комунального господарства та ролі партій, громадян у впливі на владу, на побудову власного життя.