А що, власне, являє собою Центральна виборча комісія? Яка її головна функція, головне призначення?
Таке запитання може поставити будь-який український громадянин, який хоча б поверхово знайомий з Конституцією та вряди-годи читає закони.
Ми відповідаємо на це запитання так. Центральна виборча комісія – це рахункова інстанція. Всебічна організація підрахунку голосів – суть її діяльності. І як же має працювати рахункова комісія? Що вона має рахувати? Смішне питання, правда? Ну, звичайно ж, має рахувати папірці, що називаються бюлетенями. А що в тих бюлетенях зафіксовано? Наші голоси. Зафіксовано наш вибір. Зафіксовано на папері наше конституційне право ОБИРАТИ. Право демократичного суспільства. І під час виборчого процесу боронити це наше право у першу чергу має ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ! Тому, якщо місцеві виборчі комісії одержали від органів влади списки виборців з помилками; у когось не збігається “списочне” прізвище з паспортним, то ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ у такому разі має бити на сполох і самотужки подати в суд на той орган місцевої влади, який надав брехливі дані до дільниць! І за судовим рішенням винуватці мають бути покарані. У противному випадку виникає питання: що тоді ви там підраховуєте, держиморди столичні, якщо людина прийшла голосувати, а їй говорять, що, мовляв, це ж не ви. Мовляв, у вас у паспорті ви народились 12.06. 1966, а у списку виборців ваш день народження 12.06. 1965 року. У результаті людина не проголосувала. Зате проголосував за неї (за ту, з датою народження від 12.06. 1965) хтось – той, хто нібито бюлетень одержав, і реально поставив “галочку” навпроти прізвища певного кандидата.
І подібні “непорозуміння” ми спостерігали у таких гігантських масштабах, про які до цьогорічних виборів ніхто і думати не смів! Просто епідемія...
Звідки ж ноги ростуть у такої епідемії? Та від органів влади ростуть (з їхніми паспортними столами, управліннями юстиції, податковими органами), що подають списки до територіальних виборчих комісій. То це що ж: влада на чолі з головами територіальних громад (сільських, міських) не знає своїх людей? Не знає, Дмитренко чи Митренко у неї живе за такою-то адресою? Ну хто в це повірить? А якщо й справді не знає, то навіщо нам така влада, навіщо нам такий голова територіальної громади?
І навіщо всьому народу України така Центральна виборча комісія, яка не знає сама, що підраховує. І у той же самий час голова ЦВК “безневинно” розводить руками – та то ж на “місцях” непорозумінняь... І знову – “на місцях”. Знову ми чуємо цей штамп. То голова штабу Януковича Тигіпко “не знає”, що там-то й там-то представники його ж штабу, міліція та люди без ознак безчинствують у якнайповнішому розумінні цього слова (це ж “на місцях перегинають палку”, “Ми тут не при чому”), то Центрвиборчком співає ту саму пісню про “місця”, і про “ми тут не при чому”...
Отже, Центральна виборча комісія своїми силами визначити волевиявлення народу не може, тому що “не при чому”. А ми вважаємо, що саме ЦВК має бути відповідальною за правильність складання списків виборців, а не ховатись за спинами місцевих органів влади. Тому що вона – ЦЕНТРАЛЬНА, найвідповідальніша!
Що являє собою виборчий бюлетень?
Тепер поговоримо про “папірці”. Про бюлетені, тобто. Своє виборче право ми реалізовуємо на них. Було заявлено на всю Україну про безпрецедентний рівень захисту самого бланку бюлетеня – дванадцять ступенів захисту.
А тепер нагадуємо (персонально для Тигіпка з Януковичем), що документ зі ступенями захисту та нумерацією є документом суворої звітності. Тобто, бюлетень є бланком суворої звітності. І кожен бухгалтер (касир, комірник, експедитор) знає і розуміє, що кількість витрачених (зіпсованих) бланків має збігатися з кількістю виданих. Бо номери бланків фіксуються у відповідному журналі. Цього, мабуть, не знають у Центральній виборчій комісії. І тому там знову розводять руками і тикають пальчиком у бік місцевих “непорозумінь”, коли навіть на офіційному сайті ЦВК цифра, що засвідчувала кількість ВИДАНИХ бюлетенів, була меншою від цифри, що говорила про кількість КИНУТИХ бюлетенів в урни для голосування. Так значить, їх в урни хтось кинув. Хто?
Хто міг кидати в урни зайві бюлетені – документи суворої звітності?
Бланки бюлетенів для голосування – красиві, нічого не скажеш. Віддруковані на спеціальному папері, зі ступенями захисту і т.д. Якщо припустити, що опозиція (або хтось з “незалежних” кандидатів) вирішили у такий спосіб додати собі голосів, то мали б надрукувати такі захищені бюлетені. Однак право на таке друкування має лише Нацбанк України на чолі з його головою С. Тигіпком, який одержав замовлення від ЦВК. Отже, ніхто, крім Нацбанку, не мав на руках таких бюлетенів і, відповідно, ніхто не міг кидати в урни бюлетені, у результаті чого загальна їх кількість в урнах виявилася більшою за кількість виданих виборцям на руки.
Нацбанк, віддрукувавши певний тираж (скажімо, 40 мільйонів), передав (по акту, треба думати, все за законом), а ЦВК прийняла таку саму кількість бланків суворої звітності. З подальшою передачею їх до територіальних виборчих комісій. Все тут так і відбувалось. Але ж, є одне “але”. Звідки взялися зайві бюлетені в урнах для голосування? І тут виникає питання: а чи не надрукував Нацбанк зайвих яких-небудь пару мільйончиків бюлетенів? Відповідь напрошується, що, мабуть-таки, надрукував. Інший же ніхто не міг. А за відповіддю напрошується і висновок: так ось, виявляється, навіщо голова Національного банку України С. Тигіпко став головою виборчого штабу Прем’єр-міністра В. Януковича – кандидата в Президенти! Щоб мати у своєму розпорядженні бланки бюлетенів!
А як у Центральної виборчої комісії з арифметикою?
Отже, ЦВК свого часу одержавши від НБУ бланки бюлетенів, розіслало їх по територіальних комісіях відповідних виборчих округів. Голови комісій під розпис одержали певну кількість бюлетенів, у свою чергу відповідну кількість передали (теж під розпис) у виборчі дільниці, голови яких точно знають, яку кількість бюлетенів одержали.
І що ж це в результаті підрахунку голосів виходить? Члени дільничної комісії на чолі з її головою знають, що одержали, скажімо, дві тисячі бюлетенів, а у результаті відкриття урни і підрахунку голосів, в урні виявилося дві тисячі двісті. Ну, між іншим кажучи, комісія відразу ж має подати документи в прокуратуру. Але зараз поставимо зовсім “дитячі” запитання.
Звідки ж “прийшли” ці зайві двісті бюлетенів?
Якщо дільниця одержала документально зафіксовані дві тисячі бланків, то двісті бюлетенів, мабуть, принесли ззовні.
Хто їх міг принести?
Тільки той, хто їх мав. А мала Центральна виборча комісія, яка одержала їх від Нацбанку. Якщо спитати Центрвиборчком про те, кому ЦВК видала зайві, які з’явились в урнах, то у відповідь почуємо: “Ми не давали”.
Раз ви не давали, то кількість виданих бюлетенів (бланків суворої звітності) має збігатись із кількістю та нумерацією, одержаних назад після підрахунку голосів.
Кількість має збігтись, але без тих, які ПОТРАПИЛИ в урну для голосування понад задокументовану кількість. У нашому випадку – без тих двохста. Не треба дурників з людей робити. МАЄ ЗБІГТИСЯ КІЛЬКІСТЬ ВИДАНИХ (З ПЕВНОЮ НУМЕРАЦІЄЮ) БЛАНКІВ З КІЛЬКІСТЮ ПРОГОЛОСОВАНИХ, НЕВИКОРИСТАНИХ, ЗІПСОВАНИХ, ВИЗНАНИХ НЕДІЙСНИМИ БЛАНКІВ. З ТІЄЮ Ж САМОЮ НУМЕРАЦІЄЮ.
Таким чином, якщо в нашій країні проголосувало приблизно 75 відсотків виборців, а використали бюлетені 26 мільйонів громадян, а надрукували 40 мільйонів бланків бюлетенів, то ми хочемо знати, де решта чотирнадцять мільйонів?
Тобто, ці мільйони є залишком. Знову хочеться знати, як цей залишок буде утилізуватись, списуватись?
А списуватись він має на наше переконання комісією у складі ВСІХ кандидатів у Президенти персонально. Підпис в акті про списання певної кількості бюлетенів має поставити кожен кандидат особисто. Щоб не виникало зайвих питань, коментарів і таке інше. А головне – щоб кожен взяв на себе особисту відповідальність. Тоді не виникатиме питань, коментарів...
Припустимо, що в результаті звірки виданих бюлетенів і одержаних назад все зійшлося (на сьогоднішній день це є мало не фантастикою). Тобто, припустимо, що 26 мільйонів громадян взяло участь у виборах, 26 мільйонів бюлетенів підраховано, підсортовано тощо, але... до урн потрапили зайві. У такому разі знову виникає запитання.
Чи важко у цьому розібратись прокуратурі, ЦВК?
Думаємо, що зовсім не важко. Тоді чому ніхто не розбирається? Ніхто не бачить порушень? Чи просто команда не надійшла? А голові Центральної виборчої комісії теж – все одно? Чи команди не надійшло розібратись у таких неподобствах? Чи все робиться спеціально, щоб цілий народ дурити?
Протидія фальсифікаціям на цьогорічних виборах з боку опозиції та деяких інших кандидатів, звісно, дала свої результати. Але це ж – протидія. Вона була і продовжує спрямовуватись на змушування держорганів працювати в рамках виборчого законодавства. Зокрема, у процедурі голосування, підрахунку голосів та оприлюднення результатів. Однак немає певних гарантій того, що протидія завжди матиме місце у майбутньому...
Тому для того щоб звести нанівець фальсифікацію голосування, у ЦВК має складатись ДОКУМЕНТ (не важливо як він називатиметься – акт чи звіт), що підтверджує кількісну відповідність виданих бюлетенів, як бланків суворої звітності, одержаним назад від територіальних комісій. Видані номери бюлетенів мають збігатися з номерами бюлетенів, одержаними назад. Має бути так, як у нормальній бухгалтерії, яка несе відповідальність за папери суворої звітності.
Тому ми закликаємо всіх, кому не байдужий свій голос, доступними для кожного методами домогтися від Центральної виборчої комісії, аби вона складала звіт про відповідність повернутих з територіальних комісій бюлетенів виданим бюлетеням напередодні.
А народних депутатів просимо прийняти відповідні поправки до виборчого законодавства щодо зобов’язання Центральної виборчої комісії представляти такий звіт. Цей документ має бути підписаний як членами ЦВК, так і спостерігачами, представниками від кандидатів, особливо від тих, хто програв. Що стосується цьогорічних виборів, то Януковичу під таким документом підписуватись не обов’язково. Та він і не підпишеться (так само як і на відкриті теледебати боїться виходити). Навіщо йому підписуватись під документом, який фіксує зіставлення бланків сувоорої звітності, якщо безлад у цій сфері з метою одурювання цілої країни він сам і організував…
ДОЗВОЛИМО ЗНОВУ?!
