– О л е к с а н д р е   М и к о л а й о в и ч у, вас знає багато сумчан, як цілком успішного менеджера, бізнесмена. В принципі ви є самодостатня людина, вам нема чого жалітися на життя; маєте, як кажуть на хліб і до хліба...

Але чому 2004 року взялися випускати некомерційну газету? Тобто, випускати своїм коштом, щоправда, зараз – уже разом зі своїми однодумцями? Чому ви постійно виступаєте на сторінках газети; чому вам не сидиться; чому ви ходите на засідання сесій Сумської міськради, де від однієї вашої появи там уже багато хто здригається... Навіщо це все вам?

– Тому що живу я в Сумах і, слава Богу, вистачає розуму не відокремлювати себе від громади, від суспільства, в якому живу. Люблю я своє місто; люблю своїх рідних, хочу, аби їм тут жилося комфортно і безпечно. Не гірше, ніж, скажімо, у Європі...

– Ви були певний період (до 1994 року) депутатом міськради. Чому не стали балотуватись на наступний період?

– Це єдине, про що жалкую – що не став балотуватися тоді на депутата міськради.

– Як давно маєте таке почуття?

– На межі 1995-1996 років. Ну склалось так у мене по життю, що з кінця 80-х доводиться уважно читати закони, аналізувати їх, а відтак і бачити їх недосконалість. Відповідно, бачити – з дозволу сказати – і недосконалість депутатів всіх рівнів. З одного боку тих, хто приймає закони у парламенті країни, з іншого боку тих, хто сліпо їх виконує на місцевому рівні або підлаштовує їх під себе. Таких, на жаль, більшість.

Тому й результати за десятиріччя на долоні: як  були темрява, грязюка по місту; неповага до людей; нерозуміння процесів у господарюванні, а де – й умисні дії чи бездіяльність посадовців міського рівня у господарській сфері, так і залишилися... За дуже невеликим винятком.

– Ну, причин тому, звісно, вистачає...

– Я вже було подумав, що після 2004 року поверне якось на краще. Це була остання надія. Однак не справдилася. Одна з головних причин: дикунський за своєю суттю підбір керівних кадрів в органи міськвиконкому Сумської міськради, який вчинив С. Клочко.

Ці кадри не дивляться в корінь, не змінюють вони   корупційну систему.
Більше того, соціаліст С.В. Клочко публічно заявив, що не хоче міняти систему роботи місьвиконкому.

У таких керівників своя система: тихенько, у кабінеті при зашторених вікнах у вузькому колі «компаньойонів» поділити громадське майно. А потім для них виникає наступне питання: як же поділене привласнити? Тут же треба, щоб депутати на сесії проголосували за відповідно підготовлене рішення...

І згодом – на сесії  – уже включаються механізми ручного управління ходом сесії, метою чого є обдурювання більшої частини депутатів; щоб під різними аргументами просунути у першу чергу голосування з тих питань, які вигідні для кількох осіб...

– При цьому сам головуючий на сесії С. Клочко не голосує.

– Оце і є його справжнє обличчя, його суть. Адже, за законом він мусить голосувати, як депутат і секретар міськради, яким є за посадою. Не голосує лише головуючий на сесії, який є обраним міським головою! А Клочко є лише виконуючим обов’язки міського голови. У першу чергу – він депутат, який має голосувати. А Сергій Володимирович, як бачимо, вважає себе міським головою і не голосує. Це ж треба настільки знахабніти, настільки не помічати закон і не поважати жителів Сум! А я, як житель Сум, не можу вже на це дивитися, дивитися на «досягнення соціалізму» з Клочком на чолі.

Тому я й став до лав Республіканської Християнської партії, аби під її знаменами і зрозумілою програмою дій у м. Суми заявити перед своїми співгромадянами про участь у виборах місцевих органів влади.

– В газеті ми вже й пообіцяли, що не будемо    приділяти газетну площу критиці в.о. міського голови. Але, мабуть, поспішили...

– А я особисто і не вважаю, що критикую С. Клочка. Бо він і критики не вартий. Адже конструктивно, тобто, з користю для всіх, можна критикувати тих, хто намагається виконувати роботу відкрито, у відповідності з заявленими принципами, обіцянками... Така критика здебільшого переростає у допомогу. Але у Сумах – не той випадок.

Клочко тільки те й робить, що жаліється на відсутність у міській казні коштів. Між тим, у підпорядкуванні С. Клочка є понад півтисячі підлеглих, з яких аж (!) 50-60 працюють у підрозділах, які покликані вивчати, прогнозувати, втілювати програми, механізми, тактику й стратегію, спрямовані на збільшення доходної частини міського бюджету. Зате півтисячі працівників «стурбовані» тим, як потратити і без того небагаті бюджетні кошти.

– І такий стан речей продовжує залишатись нормою. Ця обставина та багато чого іншого не помічали представники інших, «провідних» партій?

– Ось я і хочу запитати: де були ці партії протягом року? Чому тільки зараз, перед виборами згадують про фундаментальні речі, як то – роль місцевої громади; відповідальність і звітність перед нею тих, кого обрали і призначили; тих, хто готував рішення про розподіл нерухомого майна і землі у місті тощо?

Чому цілий рік осередки практично всіх політичних партій сиділи мовчки і дивилися, як «дерибанилось» міське господарство і земля? У них що – в партійних програмах записано не цікавитись про те, як працює місцева влада? Це – прояв «патріотизму» чи що це?

Я, зокрема, йду у владу, щоб спираючись на програму Республіканської Християнської партії продемонструвати наше розуміння патріотизму. А в цьому баченні головне це – гордість за себе, за те, що ти є сумчанин. А яка гордість може бути, коли сидиш у багнюці?..

– До речі, де були теперішні заступники, інші керівники під час виборів 2004 року?

– Більшість з них або були на службі у Щербаня, або просто тихенько відсиджувались. А те, що Клочко був на Майдані, так це аж ніяк не показник його вболівання за співгрормадян. Скоріше навпаки – банально рвався до крісла. Що й підтверджує сьогодні його «головування».

Те, що Суми мають зараз не найгірші економічні показники, то це не його заслуга. Показники були б набагато вищими, якраз би без такої «компанії» на чолі міста. Ця «компашка» хоч закон про місцеве самоврядуванню до кінця прочитала? Вони хоч чули про хартію місцевого самоврядування, взагалі – їм сполучення цих слів відоме? Я не хочу, як сумчанин, щоб у місті й далі господарювали такі «професіонали». Ось чому я разом з однопартійцями РХП претендую на місце у депутатському корпусі Сум.

Позаминулого року я був гордий за місто Суми. Сьогодні мені за нього соромно. Але в сумчан я вірю; вірю, що вони повернуть місту і собі гідне ім’я.

Республіканська Християнська партія не зупиниться у досягненні ідеалів республіки і християнства. Звичайно ж хотілося, аби на цьому шляху нашу позицію підтримало більше співгромадян.

– Тепер запитаю В о л о д и м и р а   А н а т о л і й о в и ч а, як у чинного на сьогодні депутата Сумської міської ради: чому ви в опозиції до більшості депутатів, зокрема, до депутатів-соціалістів на чолі з їхнім ватажком С.В. Клочком? Чому ви постійно у боротьбі? Не набридло?

–  Ні, не набридло, і не набридне. Бо не можу я на чорне говорити біле і навпаки.

Що стосується депутатів-соціалістів та й усієї просоціалістичної більшості в Сумській міськраді. Я не буду зупинятись на тому, що цю більшість під час голосування рішень(а найбільше – між засіданнями сесій) певним чином зомбує С. Клочко з оточенням. Клочко вважає себе мало не «царьком», і про це зайвий раз Олександр Миколайович сказав вище.

Я зупинюсь на тому, до чого призводить згадане зомбування депутатів. На прикладі останньої сесії – до того, що сумчан обдурюють, навмисне приймаючи мізерний бюджет. Тобто, занижується його доходна частина. Робиться це для того, аби ближче до виборів заявити сумчанам, що міська влада, виявляється, настільки «професійно» попрацювала, що збільшила бюджет, а значить за таку владу треба голосувати. Небезпека таких «технологій» у тому, що ця більшість, керована С. Клочком, закладає під бюджет міну уповільненої дії, яка фактично позбавляє нас, сумчан, більш-менш спокійно дивитися у майбутнє. Отже, доходна частина бюджету занижена з політичних мотивів. І такий бюджет без його перегляду на основі прозорості, господарської грамотності, принциповості і, зрозуміло, законності, зокрема, у процедурно-організаційних питаннях, не покращить життя сумчан у 2006 році.

До речі, якби в.о. міського голови не був політиканом, а думав про своє пряме призначення зробити місто заможнішим і авторитетним, у тому числі й у Києві,то такий голова при спробах якихось депутатських груп чи фракцій використовувати прийняття бюджету, як інструмент досягнення вузькопартійних чи інших цілей, сам би у першу чергу вдарив на сполох, закликавши до совісті і розуму.

На жаль, у нас навпаки: ініціює інтриги у депутатському корпусі міськради саме її керівництво. А значить, доброго від цього жителям чекати марно.

– Невже все так безнадійно?

– Я ж говорю, що продовжуватиму боротись. А значить надія є. І є чимало депутатів нинішнього скликання, які не поділяють способи й методи роботи сьогоднішньої влади. Однак їм, на мою думку, сьогодні не вистачає рішучості привести свої переконання у відповідність до певної партійної ідеології або до певної безпартійної позиції.

Тим часом, Республіканська Християнська партія (РХП) визначилась давно, і особливо – на місцевому рівні. Нашу позицію висловлюємо на сторінках «Громадянина України». Двома словами нагадаю, що життя, розвиток територіальної громади ми бачимо тільки через призму людських і громадянських прав кожного її жителя. Це є правильно. Хто поділяє цю позицію – для них ми відкриті.

Розмовляв Ю. Мацько