Обов’язок держави – стягнути з людини податок

Почавши займатись бізнесом,  ставши роботодавцем, я переконався (і по сьогоднішній день стверджую), що не можна завантажувати роботодавця (простого підприємця чи величезний завод) турботами, які стосуються адміністрування заробітної плати.

Цю свою позицію я відстоюю у засобах масової інформації ще з 1997 року. І хоча мало хто до неї прислуховувався, від цієї позиції я не відступлю. Отже, йдеться, передусім, про податкові відрахування із зарплати, податкові нарахування на зарплату, подача до податкової інспекції відповідної звітності по цих операціях, що змушена робити бухгалтерія роботодавця. Всю цю роботу, за економічною і просто життєвою логікою, мають виконувати державні органи. Податкове адміністрування заробітної плати найманих працівників, це – державна функція. А підприємство мусить зосерджувати максимум свого часу, матеріального та інтелектуального ресурсу на своїх виробничих завданнях, заради яких воно, власне, і засновувалось. Тільки у такому разі досягається, як мінімум, три мети.

Олексій ЛЕНСЬКИЙ

Як увімкнеш  телевізор, то на тому чи іншому телеканалі та й натрапиш на президентські соціальні ініціативи. Воно й радий би повірити, що захистити простого громадянина щиро пориваються всі гілки державної влади, але, на жаль, попри всі їхні красиві бажання більша частина наших політиків залишається ой як далеко від розуміння того, якими турботами живе проста людина.

Ініціатива, звичайно, річ гарна. Тим більше, за неї не карають… Але коли її чуєш з одного боку, а з іншого «чуєш» на власному гаманці подорожчання хліба, овочей та фруктів, то до видовищ якось не тягне. Більше про той самий хліб думається.

Але зараз – не про це. Сьогодні мова – про роботу певних представників певних державних соціальних інституцій, зокрема, Пенсійного фонду, а ще конкретніше – про роботу Зарічного у м. Суми управління Пенсійного фонду України.

Ось і настала весна 2008 року! Без перебільшення можна сказати, що для чоловіків та жінок усіх поколінь – старшого, середнього і зовсім молодого – прихід весни означає передусім свято Восьмого Березня.

Це, напевно, одне зі свят, яке найвдаліше поєднує пору року з настроєм душі, що радіє сонцю, яке світить вже по-іншому, по-новому.

Бентежна радість оновлення, розквіту у ці дні зігріває всі покоління жіночої половини людства однаковим теплом. І хоча у кожного покоління – свої пріоритети, інтереси, турботи та захоплення, в одному всі вони однакові: у потребі бути коханими, єдиними, неповторними…

І довести це, так би мовити, «документально» ми, чоловіки, можемо один раз на рік – на Свято 8-го Березня.

У середу, 27 лютого, на сесії Сумської міськради не прийняли рішення про місцевий референдум

Юрій МАЦЬКО

Історія проведення референдуму у Сумах має вже майже чотирилітню історію. У листопаді 2004 року збори громадськості міста ухвалили рішення про необхідність провести референдум з метою висловлення своєї думки щодо дострокового припинення повноважень О. Омельченка – тодішнього Сумського міського голови. Справа до проведення референдуму тоді не дійшла з причини, як то кажуть, переформатування влади після виборів: політичні сили Омельченка у Сумах цілком прогнозовано програли, а він згодом опинився за ґратами.

Організаційний комітет з проведення місцевого референдуму у Сумах оприлюднив звернення до жителів міста, громадських та партійних організацій

У зверненні говориться, що 1-го лютого 2008 року, згідно з чинним законодавством України, ініціативною групою з проведення місцевого референдуму №1/07 до міської ради були передані підписні листи для перевірки підписів громадян, які висловились у такий спосіб за необхідність провести у Сумах референдум.

Але вже з 8-го лютого 2008 року до організаційного комітету почали надходити повідомлення, що невідомі особи у супроводі працівників міліції відвідують помешкання тих, хто поставив підпис у підписному листі на підтримку вимоги про проведення місцевого референдуму. «Збентежені або залякані таким візитом, дехто відмовляється від свого підпису».

Як виявилось, міський голова Г. Мінаєв видав розпорядження від 5 лютого 2008 року №67-Р, яким створив комісію з перевірки підписних листів у складі 20 високопосадових осіб Сумської міської ради, а також міських органів Міністерства внутрішніх справ та юстиції.

Міська влада боїться своїх повноважень?

Стаття у № 3 нашої газети від 24 січня ц.р. під назвою «Різдвяне «шоу» від «Сумихімпрому» одержала відгуки наших читачів. Відгуки – в листах і, переважно, у дзвінках до редакції зводились, у принципі, до питань про те, як ВАТ «Сумихімпром», як державне підприємство, вибудовує свої стосунки не лише з журналістами, громадськістю, але й представниками державної і місцевої влади...

Тому ми продовжуємо тему «Сумихімпрому», хоча, при цьому, відповідаючи на запитання, у самих виникають нові запитання і до керівництва підприємства, і до представників державної та місцевої влади.