Наталка ІВАНЧЕНКО
 
У вересні культурне міністерство України зовсім знахабніло, і почало роздавати УПЦ Московського патріархату приміщення заповідників: Михайлівська церква в «Переяславі», будівлі «Києво-Печерської лаври», серед яких і пра-церква Спаса на Берестові…

(Закінчення. Початок у "ГУ" №№ 38-41)

Одним із останніх спалахів давньої козацької слави стало гетьманування Івана Мазепи. 

На кінець XVII ст., коли тривалі польсько-російські війни обернулися відвоюванням поляками Правобережжя та утвердженням автономії Війська Запорозького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишалося тільки близько третини території, що колись була підвладна Хмельницькому,— це десь одна шоста площі сучасної України.

Цей лівобережний край українці називали Гетьманщиною. 

Олексій ЛЕНСЬКИЙ
  
Тема, братів наших менших, передусім, собак завжди була темою соціально важливою. Особливо, коли мова заходить про опікування бродячими собаками, про контроль за ними.

Найпростішим «опікуванням» у місцевих властей залишався їх відстріл. З подальним використанням «матеріалу». Ще у 1913 році газета «Сумський вісник» обурювалася, коли собак убивали гирькою, прив’язаною до дроту. Цих знищувачів собак наймала місцева влада і називали їх гицелями.

Саме слово «гицель» – єврейського походження. Бідні євреї змушені були найматися на будь-яку роботу.

Так, у Петербурзі одному єврею на прізвище Гицель дозволили отримати від міської управи замовлення на знищення бродячих собак. І з тих пір усіх, хто займався такою роботою називали гицелями.

У Конотопі пройшов щорічний обласний фестиваль гумору та сатири «Конотопська відьма запрошує...».

За словами організаторів, мета проведення фестивалю – збереження української культури,  відтворення і популяризації народних звичаїв, традицій та обрядів, розкриття жіночого образу та відображення його у всіх сферах.

(Продовження. Початок у "Громадянині України" №№ 38-40)

Тим часом польський сейм не погодився з умовами Зборівського договору і в Україну 1651 року знову рушила польська армія.

Обидві армії зійшлися під Берестечком на Волині. Як на ті часи, чисельність військ суперників була величезною: польська армія налічувала 150 тисяч воїнів, включаючи 20 тисяч досвідчених німецьких найманців; українці ж мобілізували 100 тисяч війська, яких підтримували 50 тисяч татарської кінноти. Битва почалася 18 червня, тривала майже два тижні й закінчилася для Хмельницького страшною поразкою. Вирішальною її причиною були дії кримських татар, які у переламний момент кинули поле бою. Проте ця грандіозна битва так дорого коштувала полякам, що вони почали переговори під Білою Церквою. Зрозуміло, що підписаний 28 вересня 1651 року Білоцерківський мир був для козаків зовсім не таким вигідним, як Зборівський.

У Пустовійтівці, Роменського району,  14 жовтня зустрічали гостей Всеукраїнського козацького свята «Калнишева Рада».

Свято козацької слави вже вдруге пройшло на батьківщині останнього Кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Започатковано «Калнишеву раду» торік до 315-ої річниці з дня народження славетного нашого земляка. Ініціаторами виступили облдержадміністрація, Роменська райдержадміністрація та козацькі громадські організації.

Ірина Стегній
   
Туманного дощового дня суботи 6 жовтня до Сум завітали відомі українські літератори Юрій Андрухович та Любко Дереш. Мав з ними бути ще й Сергій Жадан, але він став жертвою осінніх недуг і не зміг приїхати.

Програма письменників у Сумах була досить насиченою. В рамках презентації нової книги «Трициліндровий двигун любові», у яку увійшли раніше не видані оповідання, нариси та есеї всіх трьох авторів, Андрухович та Дереш поспілкувалися з сумськими журналістами, провели автограф-сесію. 

Інтерв’ю з Юрієм Коваленком, завідуючим науково-дослідним відділом Державного історико-культурного заповідника у Глухові

– Юрію Олександровичу, хоча місто Глухів тричі згадується у давньоруських літописах, досі традиційно вважають, що мурованих споруд княжої доби тут не було. Ви згодні з цією думкою?

– Ні, не згоден. Вже зараз ми маємо у Глухові досить представницьку колекцію давньоруської плінфи 12-13-го століть. І йдеться не про поодинокі знахідки, а про кілька очевидних скупчень цієї плінфи. Можливо, ми трошки забігаємо наперед, але цілком вірогідно, що в тих місцях зберігаються залишки якихось давньоруських мурованих будівель. Не виключено, що навіть і храмів.

(Продовження. Початок у «ГУ» №№ 38,39)

Нова епоха історії України почалася  з події, що перекраяла карту України та змінила розподіл сил на політичній арені Східної Європи. Нею стало масштабне повстання під проводом Богдана Хме-льницького. Повстання, що перетворилося на визвольну війну за право народу самому визначати свою долю. Події 1648–1656 років досі є предметом палких дискусій науковців, проте всі вони визнають, що вони стали найрадикальнішим поворотом української історії з часів хрещення Київської Русі.