(Продовження. Початок у «ГУ» № 38)

Поки польська влада боролася з доволі неорганізованими козацько-селянськими повстаннями (у тому числі під проводом того ж самого Сиверина Наливайка), козацька старшина значно розширила свої землеволодіння.

Заможні козаки на рубежі XVI-XVII ст. володіли значними маєтками на межі з Диким полем, безстрашно просуваючись углиб степу. Дослідники нараховують за результатами польських ревізій на початку XVII ст. понад 9 тисяч козацьких дворів – а це понад 50 тисяч осіб, що жили на привілейованому козацькому праві, не визнаючи багатьох норм Речі Посполитої. Усвідомлення козаками свого впливу зростало із збільшенням їхньої участі у військових кампаніях Польської корони. У цей час серед козаків з’являється провідник, який багато у чому визначив історичну долю козацтва і України.

...козаки мають за собою право людське й природнє, одним з головних принципів котрого є: народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час.

Пилип Орлик
 «Вивід прав України»

Протягом століть осіле населення України робило спроби освоєння степів. Багаті незаймані землі на півдні постійно вабили нових і нових поселенців.

З якого б це дива – «Український фронт», орден Богдана Хмельницького, сталінська премія за «Любіть Україну»?

Георгій Опанасенко

Завершальний етап Другої світової війни посідає дуже важливе місце як у світовій історії, так і в історії України. Саме тоді починали формуватися нові погляди на повоєнну розбудову світу, на всю систему між-народних відносин. І що ближчою ставала перемога над спільним ворогом, ці питання привертали дедалі пильнішу увагу політичних лідерів США, Великої Британії, СРСР.

Напрямки вивчення дослідження  історичного минулого Сумщини обговорювали цього тижня заступник голови облдержадміністрації Зіновій Гузар разом з керівниками та науковцями вишів області.

«Ми зібралися аби знайти рішення, яким чином мешканці області зможуть дізнатися про свою історію та культуру. Якщо піднімемо пласт, який залишився за кадром, то обов’язково отримаємо вдячність нащадків», – саме таке завдання Зіновій Гузар поставив перед науковцями.

Наявність на території України найдавнішого      на планеті релігійно-наукового комплексу Шу-Нун/Кам’яна Могила (ХІІ—ІІІ тис. до н. е.) та найдавнішої держави Аратти (V-III тис. до н. е.) свідчить про те, що українська цивілізація є однією з найдавніших у світі.

ВІД ЧЕРНІГІВЩИНИ – ДО НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ

Результати археологічних досліджень Мізинської стоянки (ХХ тис. років до н. е., Чернігівщина) І. Шовкопляса, С. Бібікова та ін. підтверджують високий для того часу цивілізаційний рівень наших предків, які були не тільки умілими рибалками і мисливцями, а й створили перший в історії людства музичний оркестр!

Юрій САМСОН
   
Чи офіційне визнання Голодомору в Україні та цілому світі – це те, чого б хотіли його жертви? Звідки взялася ця традиція вимагати від інших співчуття і що сталося з нашим власним ставленням до трагедії минулого?

Колись у своєму радянському дитинстві я зробив помилку, про яку пам’ятаю ще й досі. Під враженням чи то Шолоховської «Піднятої цілини», чи то недолугих радянських фільмів про «героїчну класову боротьбу» попросив свою бабусю, яка пережила колективізацію і Голодомор розказати про куркулів. Ще й досі пам’ятаю як змінилося її обличчя і яку відповідь я отримав: «Не знаю я ніяких куркулів». І більше нічого. Тільки пізніше від мами я дізнався, якою трагедією була насправді колективізація в її родині – за відмову добровільно вступити в колгосп її чоловіка засудили до таборів у Воркуті; від трагедії втрати всього нажитого тяжкою працею і від ганьби наклав на себе руки свекор, а його дружина від горя збожеволіла; брат від розпачу покинув дружину з дітьми і подався один на Далекий Схід. Все це загартувало її і мабуть таким чином дозволило пережити Голодомор декілька років по тому. І незважаючи ні на що, ні про колективізацію ні про Голодомор бабуся не любила говорити – травма була настільки глибокою, що копирсання в ній знову принесло б тільки новий біль.

Церемонією нагородження переможців завершився 19 серпня XVII Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв «Боромля-2007»


Традиційно на Сумщині відбувається ця унікальна і неповторна мистецька подія, що надає можливість творчо розкриватися народним талантам. Свого часу «Боромля» стала вдалим стартом на велику естраду для Віталія Білоножка, Алли Кудлай, Миколи Свидюка, Анжели Вербицької...

                    Понад 160 років тому почалися арешти кирило-мефодіївців

Віталій ЖЕЖЕРА
  
Є один з найцікавіших і не до кінця зрозумілих детективних сюжетів ХІХ століття. Популярно-хрестоматійно ця історія відома. 1846 року в Києві група інтелектуалів – Гулак, Костомаров, Куліш, Шевченко та інші – утворила братство Кирила і Мефодія. Мета – всеслов’янська федерація під егідою вільних республік Росії, України та Білорусі.

20-річний студент університету Олексій Петров зробив донос заступникові куратора Київського навчального округу Михайлові Юзефовичу. Той – генерал-губернатору Бібікову. Усіх арештували. Третє відділення царської канцелярії провело слідство. Граф Орлов назвав ідеї братчиків «ученим бредом».

Та за цим «бредом» ввижався український сепаратизм, і кирило-мефодіївців покарали. Три роки одиночки в Шліссельбурзькій фортеці отримав 25-річний Микола Гулак, згодом – відомий учений і педагог. 24-річного Івана Посяду, студента-філософа, вислали до Казані, де під наглядом поліції він закінчив університет. Так само було з 18-річним Іваном Андрузьким. 30-річного історика Миколу Костомарова заслали.

Без Терещенків було б усе по-іншому. Ця родина довела світові, що українські хлопці з Глухова здатні завдяки розуму й вправності заробити солідний капітал, стати одними з найбагатших людей у Європі. 

І при цьому користуватися повагою у простих і чесних людей. Без Терещенків у Києві не було б щонайменше чотирьох провідних музеїв, десятка лікарень, університетів, храмів. Вони були естетами-колекціонерами й меценатами, визнаними підприємцями і фінансистами Європи. А ще – вигнанцями, «капіталістами-кровопивцями» за радянських часів. Мішель Терещенко є онуком видатної особистості в історії ХХ сторіччя – Михайла Івановича Терещенка, міністра закордонних справ та фінансів у Тимчасовому уряді Керенського. Він народився і виріс у Франції, й лише за часів незалежної України зміг приїхати на історичну батьківщину своєї родини. Тепер Мішель опікується родинним гніздом, де починали й закінчили свій земний шлях його предки, – містом Глухів. Вирощує льон, експортує до Франції український мед, хоче розвивати столичні музеї, створені на основі колекцій Терещенків. І всерйоз замислюється над тим, щоб узяти українське громадянство.