Вибрані місця із книги сумського краєзнавця Олексія Ленського    «Історія преси і журналістики», що готується до друку
  

Шостого червня в Україні відзначається професійне свято  журналістів

Відтак пропонуємо  невеличкий уривок  з книги сумського краєзнавця Олексія ЛЕНСЬКОГО «Історія преси і журналістики».

...Шостий період розвитку української преси вже в радянських кордонах був досить обмежений. Радянська  влада з початку 20-х років ліквідувала українські, як і всякі інші періодичні видання, що не солідаризувалися з радянською владою та її ідеологієї, політикою. Змирилися лише з пресою боротьбистів (частина українських соціалістів-революціонерів), які пішли на співпрацю з більшовиками, а також з пресою УКП (Української Комуністичної партії).

Олексій ЛЕНСЬКИЙ
   
Поміж усіх площ нашого міста Базарна площа була не тільки найбільшою, але вона уособлювала собою ділове життя Сум. 

Хоча на мапі міста вона починається по лінії двох вулиць (Кузнечної і Нижньо-Воскресенської), фактично вона була значно більшою і починалася від Покровської вулиці, бо ярмарки, які влаштовувалися на Базарній площі, займали і значну частину Покровської площі аж до Покровської вулиці. 

На цій частині Покровської площі були готелі і шинки, а також баня, чим ярмаркуючі і користалися сповна. Своєю назвою площа говорить сама за себе. Базар сюди у XVIII столітті був перенесений з району Воскресенської церкви. Причиною перенесення базару вірогідно стало те, що це місце через свою заболоченість річкою Стрілкою довгий час не було заселене. А причиною заснування базару саме на цьому місці було те, що тут сходилися шляхи Харківського, Білопільського, Роменського і Суджанського напрямку. З початком ярмаркової торгівлі це мабуть було визначальним у виборі базарного місця (перетин шляхів). Ще однією причиною було те, що на Воскресенській і Нижньо-Воскресенській були розташовані не тільки єврейські крамниці, але і їх будинки. Будинки, які дійшли до нашого часу, були побудовані  до більшовицької революції, на початку XX століття. По старих світлинах можна з точністю до року визначити, коли будувався той чи інший будинок.

Вибрані місця із книги Олексія ЛЕНСЬКОГО, яка готується до друку

Визволення Сум не  потребувало артобстрілу.
  
В газеті «Більшовицька зброя» за 1949 рік  (№ 173 від 3 вересня) надрукована стаття командира взводу розвідки Ледяєва про визволення Сум. Публікація свідчить, що німці залишили деякі заслони. В селі Бездрик на димарі поставили кулемет, що затримало просування військ. У Верхній Сироватці  теж відбувся невеличкий бій. Власне німці покинули місто ще раніше, але все одно наші війська увійшли до Сум після артпідготовки з «катюш», у чому, на мою думку, не було нагальної потреби.  Внаслідок бомбардування по місту почалися пожежі. Реактивні снаряди «катюш» били по центральній частині міста, де більше будівель  і жителів, били  по вокзалу. Будівля вокзалу стала купою каміння, а залізничні колії були всі у вирвах від снарядів. Замість того, щоб взяти практично покинуте місто в оточеня і послати піхоту прочесати місто, і в разі виявлення вогневих точок ворога, знищити їх артилерією, наше командування брало місто «в лоб» і били по «площадях». Мабуть, тому що давали норму снарядів для взяття міста, от її і використовували... Те, що мінометний артобстріл міста був, пам’ятає багато сумчан. Я бачив навіть живописну картину на цю тему із зображенням  цих мінометів («катюш»).

   Согласно официальной историографии, командовавший артиллерийской батареей старший лейтенант Джугашвили был взят в плен в июле 1941 года под Витебском и находился в лагерях до 1943 года. 

   Доктор исторических наук Сергей Девятов, начальник Центра по связям с прессой и общественностью Федеральной службы охраны считает, что на самом деле Яков Джугашвили погиб в бою, а немцы инсцинировали его плен: «На основании тех архивных данных, которые есть в России и за рубежом, есть сомнения в том, что Яков Джугашвили (в том числе и по данным семейного архива семьи Сталина) находился в немецком плену.  

   Известно по крайней мере о 12 неудачных покушениях на Гитлера. У покушавшихся не раз была реальная возможность уничтожить фюрера, и лишь недостаток везения и феноменальная интуиция Гитлера помешали им довести дело до конца. 

   Например, нацистский военный министр Альберт Шпеер якобы хотел отравить Гитлера, закачав в бункер рейхсканцелярии отравляющий газ через вентиляционные шахты. Однако Гитлер неожиданно велел перекрыть шахты.

Крім газети «Сумський вісник» під час німецької окупації виходили, зокрема, газети «Відродження» (Ромни), «Визволення» (Конотоп), «Путивлянин», «Голос Охтирщини», «Новий час», «Лебединський вісник».