Проблемою перевезення сумчани міській владі вже давно мозолять очі, та, певно, недостатньо…
Чули ми і про брак коштів у міському бюджеті, і про жахливий стан тролейбусного парку, та все ж, любі друзі, ви для того й обрані народом, щоб ці проблеми вирішувати.
…Нещодавно до редакції зателефонувала Юлія К.:
– Газета? Зробіть що-небудь! Це ж неможливо!
Зрозуміти бодай щось із цієї експресивної передмови було досить складно, тож, спробувавши заспокоїти співрозмовницю на тому кінці дроту, вдалося встановити, що вона проживає по вул. Петропавлівській і щодня катастрофічно запізнюється на роботу, за що, звичайно, вже не раз «втішалася» гнівним поглядом свого керівника. Чому? А тому що виїхати у годину-пік маршрутом, котрим курсують «трійка» і «четвірка» («Аеропорт – Залізничний вокзал») вона просто не може, бо тролейбуси чомусь саме в ЦЕЙ час наче розчиняються у повітрі.
Наостанок почулося:
– Ви ж, газетярі, якась там влада? А не вірите – перевірте!
Нічого не лишалося, як наступного дня близько 7-ої прибути до місця призначення. Спочатку на зупинці тупцювалася пара-трійка «ранніх пташок», які, не очікуючи «рогатого» (перепрошую) перевізника, поїхали собі маршрутними таксі.
7.15… Люд прибуває. Дехто також їде приватним транспортом (тільки вже склавшись у маршрутці літерою «Z»), решта очікує.
7.20… Нарешті!!! Перший пішов! Чи то пак приїхав, і поглинув у собі доволі знервованих пасажирів.
7.30… Народ захлеснув зупинку цілковито. Водії маршрутних таксі, дивлячись на десятки бажаючих, тільки розводять руками, мовляв: «Куди? На голову?!».
7.45… Ситуація ідентична, тільки пасажирів ще побільшало, а нервове напруження зашкалює.
7.50… «Радісно» у ці моменти за годинники! Так часто, мабуть, їхні власники ніколи ними не «милувалися». Пішла «важка артилерія» – таксі, але не кожен, попередньо покопирсавшись у кишені, наважився ними скористатися.
8.00… Звершилось! Склавшись усемеро і вмудрившись при цьому стояти на одній нозі, люд врешті-решт поїхав тролейбусом у своїх справах.
Але, можливо, один ранок на зупинці не можна приймати за правило чи закономірність? Бо раптом щось справді сталося, і тролейбуси не змогли вчасно вийти на маршрут. Ми ж – добрі люди, і ВПЕРШЕ завжди прощаємо.
Отже, вирішила і другого дня поспостерігати.
Ситуація була приблизно однаковою з різницею у 5 – 6 хвилин. Тільки цього дня я й сама, набравшись сміливості, ризикнула проїхатися «народним» транспортом.
Коли повз нас «протискувалася» доволі колоритна кондукторка, не втрималася і запитала: «Чому так пізно їдемо?», на що отримала цілком очікувану відповідь із легким присмаком нахабства: «Не подобається – їздіть на таксі, а ми – за графіком».
А де ж той графік? Хто його бачив? Ці питання лишилися непочутими. А загалом: чому таке ставлення до пасажирів? Адже не кондуктори роблять нам послугу, а ми їм, обравши саме їхній засіб пересування. Пам’ятаєте: клієнт завжди правий? Та, звичайно, так має бути в ідеалі, а нам, на превеликий жаль, до нього, як до Києва навприсядки.
Поступово «хвиля» після нарочитого проходу кондукторки тролейбусом стихала так само, як «засинало» і обурення пасажирів; аж раптом розпочалася «зворотна хода». Розминаючись зі мною, напевно, ображена моїм зухвальством, жіночка випалила: «А що ви хотіли? Це район пенсіонерів, і ганяти через них тролейбуси ніхто не буде».
Ось тобі й маєш!
Якщо об’єктивно, то, справді, у салоні переважало населення пенсійного віку, та все ж не бракувало і тих, хто сплатив злощасні 50 копійок. І що робити їм? Щодня замовляти таксі? Але працювати тільки для того, щоб вчасно приїжджати на роботу і не гнівити роботодавця, - ризикне не кожен.
А взагалі, якщо поглянути в глибину проблеми… Чи винна та колоритна кондукторка в тому, що тролейбус «йде за графіком»? Мабуть, ні. Її завдання – збирати плату за проїзд, із чим вона, безсумнівно, справляється, не рахуючись ані зі взуттям клієнтів, ані з їхніми боками.
Чи винне тролейбусне депо, що йому бракує транспортних засобів для НОРМАЛЬНОГО перевезення сумчан? До певної міри – винне, та, як відомо, риба псується з голови…
А «голова» у нас, не думаючи, не гадаючи, живе спокійним життям. Ще б пак! Для чого їй думати? Прибравши до рук владне кріселко, державні мужі (на жаль, не тільки місцевого масштабу) обов’язково отримують службове авто в користування. До того ж, начальник не запізнюється, а затримується…А от (хоча б заради експерименту) лишень одного дня дати нашим обранцям одну гривню на проїзд і «попрохати» з’явитися на роботу о 8.00, тоді – гарантую – ситуація миттю змінилася б.
Діана Мельник 
