Що за словами або кому яка стабільність потрібна

Нам потрібна стабільність», «Народ потребує порядку», «Нам не дають спокійно працювати». Ці та інші словосполучення чуємо як заклинання з вуст представників парламентської більшості, уряду, прем’єр-міністра...

Що ж, слова правильні і сперечатись тут немає сенсу. Щоправда, стосовно того, хто їх говорить, виникають конкретні асоціації. Скажімо, «Еті козли мешают нам жить» або зовсім свіженьке від Азарова – «Да пошлі ви...».

Ну так ось, щодо «спокійно працювати» і «стабільності». Чи не здається вам, шановні співгромадяни, що слова ці – просто, так би мовити, дипломатична ширма. А за нею – справжній текст, далекий від дипломатії. Читається він приблизно так: «Дайте нам можливість покерувати по-понятіям. Хто не дає – козли». Отже, результатом такого керівництва стає буквально торгівля національною економікою, землею, природними ресурсами з метою одержання надприбутків у кишені цілком відомих персоналій, а також – відкатів у вигляді частин тих самих економіки, землі, ресурсів.

Припустимо, що це і не на сто відсотків так. Припустимо. Однак, все одно питання залишається: навіщо нам стабільність, а з нею і статистичні звіти про ріст валового внутрішнього продукту, середній рівень зарплат тощо, коли сімейний бюджет простої сім’ї (особливо з ростом тарифів на послуги ЖКГ) реально зменшується?

Вибачте, але рівень життя громадян у країнах недалекої географічно Європи (будь то Німеччина, Велика Британія чи Чехія) не зменшується, не зважаючи на зниження темпів росту економіки у провідних країнах Євросоюзу, Сполучених Штатах (а значить – і світової економіки). І цьому зниженню протистоять передусім уряди цих країн. Якщо не можуть – мерщій у відставку. Уряди (а також прем’єри) в демократичних країнах змінюють один одного з однією головною метою: збільшувати доходи громадян. Але в жодному разі – не зменшувати.

Урядові і політичні кризи у демократичних країнах – не дивина. Більше того: багато де (згадаймо Італію) це стало мало не нормою. А криза це, ніби ж то, – відсутність стабільності...

Отже, до нестабільності в урядових та парламентських колах своїх країн європейці ставляться фактично як до норми. І правильно роблять. Нема чого урядовцям та ін- шим державним чиновникам (разом із народними депутатами) жиром на наші з вами податки обростати. Якщо хтось хоче назвати контроль громадськості над владою нестабільністю, то особисто ми – за таку нестабільність. До речі, у заможних, ситих країнах перші, хто розхитує так звану стабільність для урядовців це – засоби масової інформації, тобто журналісти. Там чиновники можуть їх не любити, але змушені з ними рахуватися.

Але повернімося в Україну, до її політиків.

На думку експертів, сучасні українські політики, здебільшого, практикують брехню, популізм і маніпуляції. Іншими словами, не розуміються у політології, як засобі утвердження у суспільстві громадянських свобод та забезпеченні роботи влади на користь кожному громадянинові.

До речі, 19-го грудня у Києві відбулось засідання «Українського клубу» на тему: «Чи потрібна політологія політикам?».

За словами голови правління Всеукраїнської асоціації політичних наук, у сьогоднішньому політичному процесі для досягнення своєї мети політики або політичні сили можуть використовувати все що завгодно.

– Це популістські гасла, підкуп, лукавство, відверта брехня, викривлення реальності – цей досвід уже вивчається зарубіжними політико-аналітичними центрами, – заявив експерт.

Також експерт відзначив, що великою проблемою для України є те, що вона не виховує своїх політтехнологів і, як правило, в період виборчих кампаній такі фахівці наймаються з-за рубежа.

В цілому, на думку експертів, політологія потрібна у першу чергу не політикам, а народу для того, аби розуміти природу влади, її джерело (яким є народ), а відтак розбиратися в суті поточних процесів та у численних заявах політиків.

Однак, сьогодні у нас головна тема – тема стабільності для урядовців. Слухаючи українських урядовців, напрошується, здається, справедливий висновок: НЕСТАБІЛЬНІСТЬ В УРЯДОВЦІВ – СТАБІЛЬНІСТЬ І ЗАМОЖНІСТЬ У СУСПІЛЬСТВІ.

А сказати ще простіше, то урядовці розуміють стабільність як можливість для себе сидіти у державному кріслі і нишком-тишком дерибанити національне багатство. Для нас же стабільність означає можливість ганяти державних службовців у прямому і переносному смислі слова, не даючи цим займатись.

Стабільність для нас – громадян України – це також жорсткі відносини між владою і опозицією, яка не шукає як «порозумітися» із владою, а жорстко критикує її.

Олександр Сахно,
Юрій Мацько