– Миколо Власовичу, у чиєму підпорядкуванні знаходиться обласне КРУ; яким законодавством регламентується його діяльність?
– В цілому, діяльність контрольно-ревізійного управління, як і всіх державних органів, в першу чергу регламентується Конституцією України, а конкретні завдання, функції, права та обов’язки управління визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (від 26.01. 1993 року №2939). Відповідно до цього Закону обласне КРУ безпосередньо підпорядковане Головному контрольно-ревізійному управлінню України, яке в свою чергу є центральним органом виконавчої влади.
– Які головні завдання цієї діяльності?
– Головним завданням контрольно-ревізійного управління, як структурної частини державної контрольно-ревізійної служби, є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, за правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно; за виконанням місцевих бюджетів, а також розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
При цьому, необхідно зазначити, що державний фінансовий контроль органами контрольно-ревізійної служби реалізується через проведення державного фінансового аудиту та інспектування.
– Чи можна поставити знак рівняння між завданнями і функціями сьогоднішнього КРУ та підрозділів народного контролю за часів радянської державної системи? Чого більше між ними – схожостей чи відмінностей?
– Звичайно, знак абсолютного рівняння між діяльністю органів народного контролю радянської держави та державної контрольно-ревізійної служби України поставити неможливо, але певні завдання та функції обох контролюючих органів є досить подібними.
Що стосується відмінностей між органами контрольно-ревізійної служби та народним контролем, то слід зазначити, що завдання органів народного контролю були більш різноплановими і полягали в здійсненні контролю як за ефективним використанням соціалістичної власності, так і за дотриманням соціально-побутових інтересів громадян.
Контрольно-ревізійна ж служба, в основному, зосереджена на питаннях дотримання фінансово-бюджетного законодавства та збереження майна.
Для прикладу можна, зокрема, зазначити, що органи народного контролю постійно контролювали якість обслуговування населення в магазинах та закладах побутового обслуговування, що в сучасних умовах не входить до компетенції контрольно-ревізійної служби.
Що стосується функцій органів державної контрольно-ревізійної служби та народного контролю, то вони безпосередньо пов’язані із завданнями відповідних органів та мають як спільні, так і відмінні риси.
І все ж, порівнюючи органи народного контролю та державну контрольно-ревізійну службу, можна зазначити, що в їх діяльності більше спільного, аніж відмінностей.
Так, органи державної контрольно-ревізійної служби перевіряють виконання бюджетів, фінансову діяльність органів влади, бюджетних установ та державних підприємств, контролюють правильність ведення бухгалтерського обліку та здійснюють інші функції, які були свого часу притаманні органам народного контролю.
– Як часто виконанню службових обов’язків стає на заваді чинне законодавство, або ж — невідповідності, неузгодженості його частин?Чи має право керівник підрозділу КРУ, виходячи з практичного застосування законів, підзаконних актів чи інструкцій вийти з ініціативою до вищих органів свого відомства про удосконалення чи усунення конкретних положень законодавства?
– Як всім відомо, законодавство провідних розвинених країн світу формувалося протягом століть, а законодавча система України, як суверенної держави, існує лише 15 років і за таких обставин, звісно, не може бути абсолютно досконалою.
Звичайно, що і законодавство, яке регулює діяльність органів державної контрольно-ревізійної служби та об’єктів контролю, в окремих випадках є не достатньо досконалим і в певній мірі не дає можливостей здійснювати ефективних державний фінансовий контроль.
Зокрема, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чітко не визначає підстав, що дозволяють знищення первинних документів, реєстрів і звітності; фактично жодним нормативним документом чітко не врегульовано порядок обліку використання коштів, отриманих з бюджету (зокрема, йдеться про пільги чи компенсації).
Зазначені прогалини в законодавстві спокушають окремих посадових осіб на не зовсім правомірні дії та дещо ускладнюють роботу управління.
При цьому, необхідно зазначити, що як контрольно-ревізійною службою в цілому, так і контрольно-ревізійним управління, зокрема, проводиться систематична робота, спрямована на удосконалення норм чинного законодавства, що, до речі, передбачено і Законом «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
З метою напрацювання та підготовки, виходячи з досвіду практичної роботи, пропозицій щодо змін положень фінансово-бюджетного законодавства в управлінні навіть створена та функціонує методологічна рада.
Реалізація розроблених управлінням пропозицій щодо удосконалення існуючих нормативно-правових актів здійснюється як шляхом їх направлення безпосередньо органам державної виконавчої влади і самоврядування, які вправі приймати відповідні рішення, так і шляхом внесення відповідних пропозицій народним депутатам, які представляють нашу область у Верховній Раді України.
– Чи існує план для місцевих підрозділів КРУ, що спускається згори, щодо накладення штрафних санкцій тощо?
– Відповідно до встановленого в контрольно-ревізійному управлінні порядку контрольно-ревізійними відділами в містах і районах області плануються тільки напрямки проведення контрольних заходів та об’єкти контролю. І, при цьому, план не доводиться зверху, а складається самостійно відповідними структурними підрозділами і направляється на затвердження до управління.
Виходячи із специфіки контрольно-ревізійної роботи, яка повинна забезпечувати не тільки виявлення фінансових порушень а їх упередження, будь-яке планування обсягів встановлених порушень чи штрафних санкцій є неприйнятним.
– Що є першопричиною проведення перевірки органами КРУ того чи іншого суб’єкта господарювання чи організації?
– Усі підстави для проведення підрозділами державної контрольно-ревізійної служби (ДКРС) ревізії в того чи іншого суб’єкта господарювання (а згідно з чинним законодавством органи ДКРС здійснюють тільки ревізії та аудиторські дослідження) визначенні Законом «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та іншими нормативними актами. Таких підстав, принаймні, дві.
По-перше – планові контрольні заходи.
Основними підставами для включення суб’єктів господарювання до планів контрольно-ревізійної роботи є закони, акти та доручення Президента України, Кабінету Міністрів України, ініціатива, виявлена органами державної контрольно-ревізійної служби з урахуванням таких критеріїв, як економічна та соціальна важливість питань, значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном, ймовірність виникнення фінансових порушень.
Друге – позапланові ревізії, які в основному проводяться в разі надходження доручень щодо їх проведення від Кабінету Міністрів України, доручень правоохоронних органів, в яких містяться факти, що свідчать про порушення суб’єктами господарювання чи організаціями чинного законодавства.
– Чи маєте якісь контакти з колегами з інших країн щодо обміну досвідом?
– Що стосується безпосередньо контрольно-ревізійного управління, то на сьогодні у нас немає прямих зв’язків з колегами з інших країн.
У той же час, необхідно зазначити, що в цілому в органах контрольно-ревізійної служби України проводиться доволі інтенсивна робота для взаємодії з органами, що здійснюють фінансовий контроль в інших країнах, яку координує ГоловКРУ України. Отриманий в результаті цієї роботи досвід поширюється серед регіональних КРУ та слугує підґрунтям для удосконалення контрольно-ревізійної роботи.
Запитував Юрій Мацько
