№ 2 (59):

День Соборності України

Перша шпальта

Четвертий універсал першого українського уряду – Центральної Ради, у якому Україна оголошувалася самостійною державою – Українською Народною Республікою – був проголошений 22 січня 1918 року.


У Галичині в той же рік трохи пізніше, у результаті розпаду Австро-Угорської імперії виникла Західно-Українська Народна Респуб-ліка із центром у Львові.

Рівно через рік, 22 січня 1919 року, обидві республіки оголосили про своє злиття в єдину державу. Тобто, оголосили про соборність. Таким чином, уперше за, щонайменше, шістсот років був зроблений серйозний крок до об’єднання більшості етнічних українських земель у єдине ціле державне утворення. При цьому ЗУНР, увійшовши до складу УНР на федеративних правах, зберегла власну адміністрацію, уряд, парламент, армію, і навіть мала певну самостійність у веденні зовнішньої по-літики. Дипломатичні представництва ЗУНР існували в країнах колишньої Австро-Угорщини, а також у Німеччині й Ватикані.

Остаточна ратифікація Акту Соборності планувалася на засіданні Установчих зборів – першого українського парламенту, що так і не були скликані. На той час УНР припинила своє існування. Уже через два тижні після проголошення Акту Соборності уряд України (на той час – уже Директорія) змушений був під натиском російської Червоної Армії залишити Київ, а трохи пізніше й територію України. Потенціал, закладений в Акті соборності, так і не був до кінця реалізований