№ 3 (60):

Троїцька площа

Історія і культура

Цей район нового міста почав формуватися на початку 18 століття.
        Селилися по берегах Сумки і Псла, але вище тих місць, які заливалися під час повені


Заливні луки, риба, дармові дрова, які приносила річка – все це з того часу приваблювало сюди поселенців, але найінтенсивніший період освоєння цього місця припадає на 19 ст., коли тут стали купувати землю Ліщинські, Харитоненки, Лінтварьови, Крінери, Шрейнери, Шубіни та інші можновладці. Більшість тих, хто тут мешкав, були пов’язані з Павловським цукровим заводом. Процвітав і дрібний бізнес німецьких колоністів.

Поступово все нове місце було заселене, а територія майбутньої Троїцької площі використовувалася як вигін для худоби. Першу дерев’яну церкву  було споруджено в 1700 році. Перша ж мурована церква на цьому місці була збудована у 1827 році на кошти місцевих дворян Михайла Лаврентьєва і Павла Линтварьова. За будівництво Троїцької церкви своїм коштом (60 тис. крб.) отримали «височайшеє благовоління», оголошене 11 червня 1829 р.

Поряд із цією церквою 6 травня 1901 року було закладено новий храм. Його будівництво велося спочатку протягом 1901-1905 років і було завершено в 1911-1914 роках. Трьохпрестольний храм було освячено у 1914 році. Автор проекту – місцевий архітектор Карл Густович Шольц (німець). У проектуванні інтер’єру брав участь відомий московський архітектор Олексій Вікторович Щусев, ним же був спроектований Пантелеймонівський монастир в м. Суми, по вулиці Роменській. У художньому оформленні брали участь Михайло Васильович Нестеров (але за браком фінансування будівництва – недовго) і Гнат Гнатович Нивинський.

Олтарний іконостас з іконами Нестерова був знищений в 1930-х роках. При проектуванні й будівництві споруда церкви мала суттєві прорахунки, особливо в проектуванні даху. Внаслідок цього вода з даху потрапляє на стіни, вони руйнуються, обсипається ліпнина. Під час реставраційних робіт у 1977-1989 роках ці суттєві прорахунки не були виправлені. Крім того, з підвалу викинули піч, яка не тільки підтримувала  певний температурний режим, а й слугувала частиною вентиляційної системи. Тепер в підвалах накопичується конденсат.

У 1987 році в церкві встановили орган чехословацької фірми «Рігер-Клас».

У 1940-х роках богослужіння в церкві були поновлені під час німецької окупації, а остаточно припинені у 1959 році. За часів незалежності церкву повернули релігійній громаді. Поруч із церквою був будинок, де мешкав священник і сторож. Тут же поруч розташувався Асмоловський шинок і садиба  Асмолова, яка в «окладній книжці» записана на Асмолову Марію Феоктистівну (три будинки). За радянських часів Троїцька площа стала площею Свердлова. Під час війни 1941-1945 років Асмоловська садиба використовувалась як шпиталь для німців, а за радянських часів – як елітна лікарня для радянської партійної номенклатури та держслужбовців. Зі східної частини площа закінчувалася влаштованою за радянських часів взуттєвою фабрикою, а з південного – садом дитячого притулку.

Фактично площа була знищена у 1960-х роках, коли по червоній лінії збудували два житлових будинки, які повністю зіпсували вид на церкву. У газеті «Сумський вісник» сповіщалося про «проделки нечистой силы» на Троїцькій площі, коли у вікна летіли камінці, відчинялися вікна і двері, які були зачинені. Або щезали речі. Зрозуміло, що мешканці площі не залишилися при цьому й поза увагою хуліганів і крадіїв.

Сьогодні Троїцька площа перебуває в стані літаргічної невизначеності. Храм руйнується, житлові будинки обабіч нього справляють гнітюче враження, а в літні, вечірні години над площею пливуть «аромати» з вуличного туалету психдиспансера. Влада забула про Троїцьку площу, як і про багато чого іншого, дорогого для корінних сумчан, що відрізняє Суми, як місто з чималою історією, без матеріальних свідчень якої Суми втрачають і ту саму туристичну привабливість, а відтак і додаткові надходження до місцевого бюджету.

Олексій Ленський