Операція «И»
Уже більше десяти років контрабанда машин в Україну є однією з головних проблем вітчизняного автомобільного ринку. Щорічно правоохоронними органами затримуються близько 2 тисяч «автонелегалів». Але це, схоже, лише крапля в морі.
Щоб з’ясувати як «смалені» автомобілі попадають на наш ринок, журналісти поспілкувалися з людиною, яка розуміється на цих питаннях і яка, природно, побажала не називати своє ім’я. За її словами, стандартна схема переправляння й легалізації виглядає так.
Громадянин Польщі (Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Німеччини – можливі варіанти) направляється в Німеччину й купує (бере в лізинг) там автомобіль випуску 2001-2004 років. Чому Німеччина? Та тому, що там ціни на три-чотирирічні «Шкоди», «БМВ», «Фольксвагени», «Мерседеси» і «Ауді» по наших мірках просто смішні. Відповідно до німецького законодавства, при покупці в обов’язковому порядку оформляється страховка, що включає, зрозуміло, і пункт «від викрадення». Після цього новоспечений власник сідає за кермо й котить прямо в Україну. В’їзд здійснювався через митні пости Західної України з умовою його обов’язкового вивозу протягом трьох місяців, тобто в режимі «транзиту» по території нашої країни.
Наступний крок – відносно нова машина продається в Україні «своїм» людям буквально за копійки – 3-6 тисяч доларів. Машина залишається тут, а її номінальний власник направляється туди, звідки приїхав. З «чесно» зароблених грошей кілька сотень «зелених» по дорозі назад кур’єр викладає потрібному митникові, за що той ставить у документах відмітку, що автомобіль покинув територію України. Кур’єр зі спокійною душею й з повною кишенею вертається додому й починає готуватися до подачі заяви про викрадення.
Поки він готується, в Україні пригнаний автомобіль «оприходують» народні умільці. Перебити номер кузова? Немає проблем! Розібрати по гвинтику й продати на запчастині? Ще легше! Але більше поширена наступна «операція И».
Чимало українських власників розбитих у ДТП машин не можуть собі дозволити придбати нового чотириколесного друга. Але якщо авто не «убите» до зовсім немислимого стану, ця проблема не така уже й велика, як комусь може здатися – адже документи на машину залишаються, хоча вона й знімається з обліку. От і звертається власник розгромленої машини до потрібних людей: «А чи немає у вас, шановні, у якому-небудь закапелку точно такого ж автомобіля як мій?» Відповідь рідко буває негативною. У крайньому випадку власника попросять почекати тиждень-другий – і «колеса» обов’язково з’являться. Все інше – справа техніки й грошей. Техніки – це коли з розбитої машини вирізаються цілі деталі з необхідними номерами й ставляться на щойно пригнану; це коли у випадку потреби міняється весь двигун або переставляється весь корпус, а інше відправляється під прес. Грошей – це коли потрібен перезібраний автомобіль знову поставити на облік у МРЭВ або одержати довідку про проведення зварювальних робіт після ДТП. От і все. Таким чином, наприклад, «Суперб» 2003-2004 років випуску можна придбати за 10-12 тисяч доларів (це при звичайній ціні в $20-25 тисяч). Щасливої дороги на старому новому «залізному коні»! Частіше, щоправда, «чорні» дилери самі викуповують машини після ДТП із документами, переробляють їх за вищенаведеною схемою й відправляють на продаж на авторинки українських міст. Благо, автомобільні сайти, газети й журнали просто рясніють сотнями оголошень типу «продам машину з документами після ДТП» або «куплю документи на таку-то машину».
Тим часом кур’єр, виждавши для пристойності три-чотири місяці, подає в німецьку (польську, чеську й т.п.) поліцію заяву про викрадення автомобіля. Його починають гарячково (або не дуже) шукати, вносять у базу даних Інтерполу, але рідко коли знаходять. А кур’єр до заробленої в Україні «копієчки» додає ще й кругленьку суму виплаченої йому страховки. Ось так і виходить: і вовки ситі, і вівці знову за кермом.
«Менти» афері не завада
А що ж наша доблесна міліція? Де наш Інтерпол? За ким полює «Кобра»? Невже вони не в курсі всіх цих схем? Офіційних коментарів правоохоронних органів журналістам одержати не вдалося. Але один співробітник МВС на умовах анонімності погодився прояснити ситуацію.
За його словами, правоохоронним органам добре відомі багато існуючих схем контрабанди автомобілів в Україну. Але недосконалість законодавства й повсюдна корупція одних людей у погонах значно ускладнюють роботу інших людей, які теж носять погони. «У багатьох МРЕВ на «проблемні» автомобілі за певну плату просто закривають очі», – повідав співрозмовник. Він також пояснив, що спеціальний підрозділ МВС України «Кобра» займається не тільки виявленням автомобілів, що перебувають у розшуку, а й охороною правопорядку й безпекою дорожнього руху взагалі. Тобто «Кобрі» не суть важливо, за що зупиняти й згодом, можливо, затримувати правопорушників: за незаконне носіння зброї, перевезення наркотиків, порушення ПДР або їзду на розшукуваному автомобілі. У цьому полягає її основна відмінність від Національного бюро Інтерполу, що, як говориться на його офіційному сайті, займається «рішенням питань боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі України». Очевидно, це повною мірою стосується контрабанди автомобілів у нашу країну. Більше того, кожній людині, яка мало-мальськи розбирається у вітчизняному авторинку, відомо, що саме Інтерпол «пробиває» по своїй базі заявлені в «міжнародне викрадення» машини. Однак, на думку співрозмовника, однією з головних проблем українського Інтерполу є банальна недстача кадрів.
Очевидно, саме все перераховане вище є причиною того, що офіційна статистика, доступна на сайтах «Кобри» й Інтерполу, м’яко, кажучи, не вражає. У рамках виконання недавньої урядової програми «Контрабанда – стоп!» у результаті «відпрацьовування» північних і східних областей України «Коброю» було затримано «30 транспортних засобів з підробленими або знищеними номерами агрегатів, 4 легкових автомобілі, які розшукувалися правоохоронними органами, а також 46 транспортних засобів, які незаконно перебували на митній території країни». Не густо, звичайно, але це тільки північ і схід. Але ж основний потік «автоконтрабаса» іде через західні області. Робота там ведеться. Відзвітувався за 2004-й рік і Інтерпол: «у сфері боротьби із крадіжками транспортних засобів розшукано 271 транспортний засіб (260 автомобілів, які були заявлені як украдені за кордоном, 11 – украдених на території України)».
Однак, як пояснив співрозмовник, розшукати – це тільки півділа. Набагато складніше повернути автомобіль його законному власникові. Особливо якщо нинішній власник машини – так званий «сумлінний набувач», що «не знав і не повинен був знати», що той, хто продав йому авто, не мав на це права. Стаття 145 Цивільного кодексу України забороняє «витребування майна ..., не допускається, якщо майно було продано в порядку, установленому для виконання судових рішень». А задіяні в контрабандному бізнесі особи, крім зв’язків у митниці й міліції, цілком можуть мати й «знайомого» суддю, що, не мудруючи лукаво, видає на-гора потрібні судові постанови. Можна обійтися навіть без «купівлі» судді. Коли при реєстрації машини виявляється, що номера агрегатів перебиті, призначається міліцейська перевірка, за підсумками якої можна порушувати кримінальну справу. Але в переважній більшості випадків кримінальна справа так і не порушується, оскільки встановити первинний ідентифікаційний номер не уявляється можливим. У підсумку громадянин визнається сумлінним набувачем і законним власником машини. Все, «фініта ля автокомедія».
Замість постскриптуму
Залишається констатувати, що 100-процентно вберегтися від купівлі контрабандного автомобіля на вторинному ринку неможливо. Завжди існує ймовірність того, що тобі «сплавлять» начебто нормальну машину, що у дійсності вже півроку розшукується по всій Євро-пі. Втім, говорять, що й купуючи машину в автосалоні не можна бути повністю впевненим у тому, що ти здобуваєш «чисті колеса». І коли тебе ненароком загальмує «Кобра» (говорять, у цих хлопців на «паленку» особливе чуття – що на «копійку», що на 500-й «мерс») і за допомогою комплексу «Вій» визначить, що номер-таки – перебито, доведеться «вирішувати питання». Але не факт, що вдасться вирішити його позитивно.
Тож, шановні автомобі-лісти й охочі ними стати, будьте гранично уважні не тільки на дорозі, але й при купівлі «залізного коня». З іншого боку, чекати й сподіватися, що ситуація на автомобільному ринку коли-небудь нормалізується було б украй наївно. Адже, за оцінками експертів, контрабанда викрадених автомобілів за своєю прибутковістю поступається лише злочинам у кредитно-фінансовій і житлово-будівельній сферах. Так що завжди найдуться охочі «зіграти» соло на «автоконтрабасі», а також ті, хто, сидячи в дорогих кріслах у високих кабінетах, захочуть подивитися на всю цю справу навіть не крізь пальці, а крізь товсті пачки хабарів.
Порадник
Як підібрати легкосплавні диски?
Головне призначення легкосплавних дисків – це краса. Вибираючи диски для автомобіля беріть саме те, що подобається вам.
ПОРАДА: Де б ви не купували диски, пам’ятайте, що диски на картинці, на вітрині й на конкретному автомобілі – це зовсім різні речі. Виберіть 2-3 моделі дисків, попросіть продавця поставити їх поруч із автомобілем, відійдіть метрів на 10-15 і тільки тоді ви побачите, що дуже може бути, що той диск який так сподобався вам на вітрині, зовсім не пасує до вашого автомобіля.
Друге за важливістю питання при підборі дисків – це їхня якість. Навіть якщо не брати до уваги наші дороги, то якості дисків потрібно приділити окрему увагу. Якщо ви хочете взяти диски дешевше – це нормальне бажання, але при цьому диски мають бути сертифіковані в тому числі й в Україні. При потраплянні в яму неякісний диск лопається, розколюється й т.п., у той же час якісний диск у найгіршому разі зігнеться і його можна буде відрихтовати.
ПОРАДА: Якщо дозволяють фінансові можливості, купуйте сертифіковані диски відомих виробників: Stilauto, MAK, Artec, Kosei і ін. Якщо фінансові можливості обмежені, купуйте диски вироблені в третіх країнах за технологією Німеччини й Італії: Dj, Cms, Скад і т.д., при цьому обов’язково вимагайте від продавця оригінал сертифіката якості й гарантійний талон. Якщо зовсім туго, то можете розглянути як альтернативу б/у диски.
Третє за важливістю питання – ціна. У наших умовах зовсім не обов’язково, що дорогі диски – це якісні диски. Замовити в Тайвані клеймо «Made in Germany» коштує $8 000, з іншого боку не кожний власник «Жигулів» має можливість купити німецькі диски вартістю $320 за комплект.
ПОРАДА: Якщо різниця в ціні комплекту дисків становить $20-100 залежно від радіуса дисків – купуйте сертифіковані диски з обов’язковою гарантією від продавця, економія $20 надалі може вам обійтися дорожче. Пам’ятайте, що в комплекті з дисками повинні бути нові болти (зазвичай, вони мають більшу довжину) і центрувальні вставки. Один фірмовий болт у середньому коштує $1,5.
