№ 10 (67):

Кобзареві з любов’ю

Актуалії

Дев’ятого березня Україна відзначила 193 річницю з дня народження видатного українського поета, художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка.



Урочистості на честь ШевченкаВ місті Суми також відбувся мітинг Пам’яті, присвячений цій даті. Біля пам’ятника митцю того ранку зібрались чимало мешканців міста, громадські діячі та керівники області та міста. Кожен прийшов сюди зі своїми почуттями в серці.

Геннадій Іванущенко, директор Сумського обласного архіву:

– Кожного року буваю на цьому святі. Шевченко це в першу чергу національний пророк. А потім уже поет і художник. І взагалі, людина в усіх проявах свого багатогранного таланту. На могилі Шевченка у Канев із 1917 по 1923 рік відвідувачами у спеціальній книзі було залишено близько 700 записів, які порівнювали Шевченка з тією чи іншою постаттю української історії, і приблизно 600 зверталися до нього, як до духовного батька української нації. Молоді побажав би читати Шевченка, зокрема, його безсмертний твір «Гайдамаки», там все сказано.

Григорій Єлишевич, письменник:

– Коли говорять геній, то часто під цим розуміють тільки якісь фахові досягнення людини в тій чи іншій галузі. Але Шевченко для України – постать особлива, і не тільки тому що він був великий поет. Насправді ж від Шевченка починалось багато чого і багато кого. Його рідкісна геніальність безперечно проявляється і через пророцтво: про що писав Шевченко, ми бачимо і сьогодні. І той характер українського народу, і ті величезні проблеми.

Микола Мошик, кобзар:

– Шевченко в моєму житті є духовний батько. На подібних заходах я буваю давно. Вперше потрапив відразу на велелюддя: був на 150-річчі Шевченка в Каневі. Це було в 1964 році.

Я заперечую, що вся сьогоднішня молодь є духовно бідна. На моїх очах все більше й більше молодих людей без жодного примусу починають цікавитись своєї історією, культурою. І ми повинні допомагати їм розкривати всю велич минулого України і велич нашого майбутнього.

Іван Кравченко