№ 12(69): Робити покупки вже стає наукою
Валентина БЕРГЕЛЬ
Здебільшого, ми стаємо жертвами несумлінних продавців, але й самі не рідко ловимо ґав
Наша газета від початку цього року оголосила акцію «Не купуйся». Вона спрямована, у тому числі, й на взаємозв’язок читачів-споживачів, котрі «вскочили» з купленим товаром у якусь халепу і хочуть поділитися набутим гірким досвідом з іншими. Тому, якщо будь-якому громадянину чи громадянці завдали шкоди, та ще й навмисно, то нам би хотілося, щоб це стало досвідом для всіх. А поки редакція чекає на ваші подальші дзвінки та листи, наш кореспондент відвідала Сумське міське управління моніторингу відділу захисту прав споживачів, очолюване Олегом Михайловичем Чеканським і мала розмову із його заступником Іриною Іванівною Савченко. Наша газета від початку цього року оголосила акцію «Не купуйся». Вона спрямована, у тому числі, й на взаємозв’язок читачів-споживачів, котрі «вскочили» з купленим товаром у якусь халепу і хочуть поділитися набутим гірким досвідом з іншими. Тому, якщо будь-якому громадянину чи громадянці завдали шкоди, та ще й навмисно, то нам би хотілося, щоб це стало досвідом для всіх. А поки редакція чекає на ваші подальші дзвінки та листи, наш кореспондент відвідала Сумське міське управління моніторингу відділу захисту прав споживачів, очолюване Олегом Михайловичем Чеканським і мала розмову із його заступником Іриною Іванівною Савченко.
Коли я увійшла до кабінету Ірини Іванівни, вона була захоплена телефонною розмовою, темою якої була чергова невдала покупка. Виявляється, як потім розповіла Ірина Іванівна, сумчанка Ольга М. придбала 1-го березня газову колонку фірми «Селена» в одному з магазинів міста. Продукція якісна, до виробника претензій не виникло. Тим часом, за правилами, обумовленими законодавством про захист прав споживача, жінка повинна була встановити колонку протягом 14 діб (саме через такий термін продавець не приймає претензій від покупця). А Ольга просто не звернула увагу на таку дрібницю, і викликала майстра з установлення цієї техніки 15 березня – всього лише на другий день по закінченню терміну установки. І цього виявилось достатньо для того аби продавець не прийняв претензії. І все б нічого (продукція, повторимо, якісна), але, на жаль для Ольжиної квартири, котра розташована на 4 поверсі, колонка непридатна, тому що розрахована на інший тиск води.
Тому жінці майстер порадив іншу колонку, котра коштує на 360 гривень більше. Тут зазначимо, що якби жінка, купуючи таку техніку, розпитала продавця детальніше про установку, а він би теж – уважніше поставився до покупця (зокрема, довідався б на якому поверсі знаходиться квартира), то вона б однозначно цю модель не купила.
Отже, ускочивши в таку халепу, жінка звернулася до магазину, щоб поміняти товар з доплатою. І магазин погодився було на такий обмін, доки не виявилось за документами, що термін обміну вичерпано. Не пощастило жінці ще й тому, що опалювальний сезон добігає кінця, і хоч її покупка так і стоїть не розпакованою вдома, магазин не хоче йти на обмін. Коло замкнулося. І начебто всі раді один одному допомогти, але…
До речі, пункт 9 Закону України «Про захист прав споживачів» виглядає так: «При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунені протягом 14 днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.
На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару.
При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлені гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється, починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту».
У випадку з опалювальною технікою все б закінчилося прозаїчним обміном колонок, і всі були б задоволені, аби не «ґава» строком у 14 днів…
Як зазначила Ірина Іванівна, набагато складнішими є стосунки в рамках дотримання п. 9 зазначеного вище закону між покупцями і працівниками ринку. Зокрема, коли мова йде про взуття. Термін 14 днів покупцем найчастіше враховується, але тут є один нюанс: товар не повинен бути ношеним.
Тобто, ви купили черевики, пояснює Ірина Іванівна, прийшли додому, одягли їх і ходіть скільки вам заманеться по килимах, перевіряючи взуття на його зручність. Однак до нашої людини часто доходить, що черевики труть, тільки після ста метрів чи пари кілометрів, пройдених по асфальту. Ну, а асфальт у нас, здебільшого, самі знаєте... Тож, коли ви приносите на обмін черевики, котрі, ще пахнуть фабрикою і зсередини явно нові, але підошва подряпана, тоді починаються проблеми. Але, добродії: хто із вас купить черевики нові на вигляд з подряпаною підошвою? Мабуть, таких не знайдеться, якщо продавець не зробить суттєву знижку.
Тому правила – правилами, але покупцю ніколи розслаблятися не слід, розраховуючи на законодавство про його захист.
Ірина Іванівна взагалі вважає, що краще за все треба купувати товар у спеціалізованих магазинах, де обов’язково споживачу до чеку додають пам’ятку покупця, і обмін товару відбувається без особливого тертя (звісно, тут пам’ятаємо окрему тему – взуття).
Щодо ринку, то вона навела приклад, коли сумчанці продали штучну дублянку, добре виготовлену за новою технологією, за ціною натуральної… Гроші повернути не вдалося, бо ні чеку, ні навіть папірця, де б продавець поставив своє прізвище або печатку (бо касового апарату, як правило, у «риночників» немає) та дату покупки, покупець навіть не додумався взяти.
На жаль, такі випадки – не поодинокі. Але я по-ділюсь тут власним досвідом. Зокрема, я майже завжди купую взуття для свого чоловіка сама. Ну, звичайно, підстраховуюся (адже без приміряння) тим, що прошу написати довідку про покупку. У тих, хто мені в цьому відмовляє, не купую. Номери палаток, я звичайно не пам’ятаю, а ось знаю, що той чи інший товар – дніпропетровської та московської фабрик. І жодного разу проблем не було. І, звісно, приміряння було тільки на килимах.
Ось такі приклади ми навели вам сьогодні. І, як бачите, у деяких випадках люди самі винуваті. Одна не квапилася, а іншу (із дублянкою) перевірили на «лохотрон».
Висновок: треба спочатку навчитися купувати. Якщо це техніка, то все ж ліпше купувати такі речі із чоловіком чи майстром. А щодо дорогих шуб, дублянок, інших шкіряних виробів, – то тільки з тими, хто на цьому розуміється. Якщо з’являється в вашій душі хоч краплина сумніву – утримайтесь від покупки!
|