№ 16(73):

Шикуйсь! Струнко! Ми вам розкажемо як треба рожать!

Перша шпальта

або Як дивиться на майбутніх мам лівацько-регіональний уряд

А ЦЕЙ УРЯД дивиться на наших жінок,    як на потенційних нероб, бомжих, аморальних, взагалі – незаконослухняних і навіть потенційно небезпечних елементів (вживаючи комуно-партійну лексику радянських часів).



   Але все по-порядку. Після призначення на пост Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко 2005 року її уряд у першочергових своїх заходах запровадив соціальну допомогу при народженні дитини у сумі понад вісім тисяч гривень, виконавши таким чином одну зі своїх передвиборчих тез, яка збігалася і з передвиборчими тезами Президента Ющенка. Тобто, ці люди відразу почали свою роботу на державних посадах із турботи про людей. Як це банально не звучить, але залишається фактом. Відтак зовсім і навіть не зовсім молоді сім’ї відчули себе гідними громадянами цієї держави, не зважаючи на просторікуваті заяви азарових-симоненків та подібних їм політиканів про «популістську» політику Уряду Тимошенко, про бюджет «проїдання» тощо.
Барометр добробуту країни - вагітні та діти
   Звісно, що одержання допомоги при народженні дитини почало відбуватися не без випадків бюрокртичної тяганини (і це є зрозуміло з огляду на закостенілість чиновницької системи як такої). Однак попри все, виплата допомоги здійс-нювалась, і спрощення чиновницької процедури на одержання права на допомогу було в планах уряду Тимошенко.

   З того часу змінилось два уряди. Зараз – уряд Януковича з розширеними правами Прем’єра. І до якого ж «покращення життя вже сьогодні» (слова з передвиборчих тез Партії регіонів) дійшли наші співгромадяни, у першу чергу ті, хто має право на одержання допомоги при народженні дитини? А дійшли до життя такого, за якого вони мають право не на одержання, а на те, щоби розраховувати, тобто, надіятися на одержання допомоги.

   Звісно, це є наслідком втілення у життя політики нинішнього уряду, орієнтованої на формування «бюджету розвитку» напротивагу бюджету «проїдання».

   Таким чином, уже жодної мови не може йти про спрощення процедури одержання цієї допомоги. Більше того: віце-пре’мєр-міністр, він же – міністр фінансів Азаров дедалі ускладнює чиновницьку процедуру на виплату допоги при народженні дитини. І аргументи при цьому мало не «святі»: мовляв, для боротьби зі зловживаннями. Ну – борець, силач ще той...

   Щоправда, не в силі боротись із тіньовими схемами, які, з одного боку, забезпечують недоотримання до бюджету податкових коштів зі споріднених до Азарова та всієї коаліції підприємств, а з іншого боку – повертають у першу чергу цим підприємствам ПДВ з державного бюджету.

   Тим часом, жінки, простоюючи тижнями у чергах за отриманням якоїсь зайвої довідки, та у чергах, аби ту довідку докласти до пакету документів на право на одержання допомоги при народженні дитини, непритомніють у тих чергах, доводячи, що вони – не верблюди, а таки – жінки.

   Азаров заявляє, що зайві довідки треба збирати для того аби визначити рівень матеріального стану сім’ї, що претендує на допомогу при народженні, а також – аби не потрапили кошти в руки якимось неблагонадійним чи що...

   Гадаю, більш знущальницької над людською гідністю постановки питання важко вигадати.

   Ну, по-перше, достатньо матеріально забезпечена сім’я навряд чи взагалі стане збирати документи на цю допомогу з огляду хоча би на економію часу та спокійний перебіг вагітності у майбутньої мами. По-друге, яку майбутню матір вільно визначати як «неблагонадійну» на підставі лише довідок та інших папірців? Адже коли людина не захоче виховувати свої дитину, то вона цього робити й не буде. І жодними довідками не гарантуєш майбутнього виховання. Покинути виховувавати дитину, з одного боку, може й у вищій мірі матеріально забезпечена мама. А з іншого боку, для малозабезпеченої мами цих коштів може бути достатньо, аби створити для малюка відповідні умови (в тому числі й побутові, а не лише – коляска, харчування й памперси) для повноцінного зростання й виховання.

   Звичайно ж, як і в будь-якому суспільстві може трапитись помилка, коли державна допомога потрапить до рук якогось афериста... Проте, у випадку з урядом Януковича-Азарова на своїх співгромадян чиновники змушені дивитись у першу чергу як на потенційних аферистів. Тобто, мова, за великим рахунком, йде про табірний тип держави, коли державні чиновники виступають у ролі наглядачів у закритому таборі, а громадяни – в ролі ув’язнених, від яких можна чекати лише спротиву, обману (такий тип є практичним відображенням комуністичної ідеології). І в результаті: держава підозрює громадян у неблагонадійності, а громадяни продовжують не довіряти такій державі.

   Отже, всі мами в очах теперішнього уряду – неблагонадійні. І їм треба процедуру одержання відповідної допомоги тільки ускладнити. І зрештою процедура ця більше нагадує процес. Процес над... Одне слово, палкий комуністичний привіт товаришу Симоненку а разом із ним – і решті проурядової коаліції.

   Однак, ці табірні діячі невдовзі зійдуть із нашого горизонту. А далі потрібно буде забезпечувати людські права нашим мамам.

   Яким чином? Як найкраще й найприродніше це зробити? Дуже просто. А те що просто – завжди є природньо.

   Отже, у пологовому будинку народилася маленька людина. Це є перша підстава для одержання державної допомоги при народженні дитини. Матеріалізується ця підстава у вигляді відповідної довідки з пологового будинку. Друга документальна підстава це – Свідоцтво про народження, що видає орган реєстрації – у нашому випадку – відділ РАГС.

   Цих двох документів достатньо, аби конкретна людина одержала конкретну допомогу без задіяння бюрократичного, часто корумпованого апарату системи соціального забезпечення.

   Ці дві довідки мама мусить здати до місцевого відділу Державного Казначейства, яке відкриває у себе особовий рахунок на її ім’я і відповідні кошти на допомогу при народженні дитини вона має одержувати з цього рахунку. Тобто, НАПРЯМУ, минаючи всю бюрократію. Для того аби зробити перший крок назустріч нашому молодому поколінню, потрібно зовсім небагато: всього лише політична воля. Та сама, яка й дозволила власне й запровадити допомогу при народженні дитини. При наявності цієї волі всі технічні питання щодо делегування Казначейству функцій відкриття рахунків та інших нескладних деталей вирішується протягом двох-трьох днів. Зрештою, за вирішення технічних питань чиновники у державних установах і одержують гроші. 

   Якщо ж хтось буде говорити про нібито складність або й неможливість запровадження прямого механізму одержання допомоги, можна не сумніватися, що він зацікавлений у розтягуванні державних коштів через заформалізовану систему бюрократичного апарату.

   Що, у свою чергу, обертається сьогодні подальшими стражданнями для мам.
  
Олександр Сахно, заступник голови Республіканської Християнської партії (РХП), голова Сумської обласної організації РХП