Дощ. Суми. Постмодернізм

Ірина Стегній
   
Туманного дощового дня суботи 6 жовтня до Сум завітали відомі українські літератори Юрій Андрухович та Любко Дереш. Мав з ними бути ще й Сергій Жадан, але він став жертвою осінніх недуг і не зміг приїхати.

Програма письменників у Сумах була досить насиченою. В рамках презентації нової книги «Трициліндровий двигун любові», у яку увійшли раніше не видані оповідання, нариси та есеї всіх трьох авторів, Андрухович та Дереш поспілкувалися з сумськими журналістами, провели автограф-сесію. 

А ввечері в актовому залі Академії банківської справи відбувся літературний вечір-презентація збірки. В приміщенні ще задовго до початку самого вечора не було де яблуку впасти. 

Автори по черзі читали свої твори. І якщо від есеїв Дереша не можна було втримати сміх, в якому навіть іноді тонув голос самого читця, то оповідь Юрка про службу в армії налаштувала на більш серйозний та суворий лад. Та найбільше всіх вразила поезія Андруховича, почитати яку попросила одна з шанувальниць саме поетичного таланту митця. Зал буквально завмер у тиші, ловлячи кожне слово інтимної лірики, і тиша тривала декілька хвилин і після завершення читання, що досить таки сильно порадувало автора. І мабуть таки налаштувало на жартівливий лад, бо наступною поезія була досить саркастичною та з такими словами, що навіть одна мама, яка привела зближуватися з сучасною літературою свою дочку років десяти, не витримала такого неподобства та пулею вибігла із зали, тягнучи за руку свою явно зацікавлену дослухати все ж таки до кінця, дитину.

Той вечір не могло зіпсувати ніщо: ні теплий грибний дощ, ні купа запитань, які досить помітно затягли творчу зустріч, ні явне намагання деяких присутніх відвернути увагу глядачів від власне літератури на свою нескромну персону. Тому практично всі розходилися у доброму гуморі, з купою вражень та стандартним автографом на пам’ять.