№ 42 (99): Сумська міська влада залишається бізнес-структурою?
Жителі Сум продовжують бути заручниками жеків та інших комунальників
Олександр САХНО
Юрій МАЦЬКО
 Як тільки сумчани у черговий раз за останні 15 років думають після чергових виборів, що обрали собі у місті нову владу (депутатів міськради і сумського міського голову), так новообрані на наступний місяць після виборчої кампанії «старіють» рівно на стільки, що виглядають близнюками зі своїми попередниками у депутатських та посадових кріслах. Особливо це стосується сумських міських голів.
ПРОСТІ РЕЧІ
Справедливості ради треба зазначити, що практично кожен з сумських міських голів намагався попервах щось підучити, якийсь закон підчитати, в якомусь інституті чи університеті, може навіть – академії (!) – підконсультуватись... Але дарма. Навіть і кількість дипломів не допомагає зрозуміти сутність місцевої влади, міського господарства і своєї ролі у системі цієї влади. Між тим, сутністю місцевої території є її жителі. Без них, без їхнього виробничого і духовного потенціалу нічого й не буде похідного, другорядного: ні депутатів, ні міських голів, ні інших чиновників. Люди це – золотий капітал, це – джерело життя самої території, як соціального організму.
 Невже не зрозуміло? Але й зрозуміти – мало. Тут необхідна ще й сила волі підкорити себе інтересам людей, що жувуть на цій території, зробити їх життя комфортним. А що таке комфорт проживання? Це, передусім, дах над головою, тобто, квартира чи дім, достаній рівень мінімальної заробітної плати, соціальних виплат, належний рівень комунального обслуговування, такий самий рівень громадського транспорту, наявність достатньої кількості тих самих дитсадків, а також безперешкодна можливість для батьків улаштувати туди свою дитину. І так далі. Ось чому владу (не тільки центральну), але у першу чергу – місцеву – мають очолювати люди вольові, самодостатні, які підкоряють себе інтересам місцевої громади. Але сумчанам саме з такими представниками їхніх інтересів поки аж ніяк не везе. У цьому, до речі, і самі виборці багато в чому винні, проте це тема окремої розмови.
Так ось, для людей, для «золотого капіталу» території, як ми вже висловилися, місцева влада мусить створити, у першу чергу, цивілізовані умови проживання. Таких умов зараз у більшості сумчан немає.
Якщо хтось, можливо, й задоволений усім, то це – сьогодні. Що буде завтра з тією ж самою батареєю опалення – кожен точно знає? Отож.
Біда сумчан у тому, що люди, яких вони обирають (і не обирають), прийшовши до влади, стають придатком вже усталеної схеми управління міським господарством, яка фактично є бізнесом і, як правило, тіньовим бізнесом. У владу такі люди йдуть не реалізовувати себе як фахівця, реформатора, а банально заробляти. Заробляти на своїх жителях.
Тим часом, якби у владі були вольові керівники (а також, щоб їх підтримали такі самі вольові депутати), то така схема легко руйнується. Будується нова, яку із задоволенням перейняли би й інші регіони Сумщини, України. Суми могли би показати приклад. Але про це – трохи згодом. Зараз міркуємо про те, що маємо сьогодні.
ЖЕКИ ЦЕ – ПІДПРИЄМЦІ
Отже сьогодні нам комунальні послуги надають як комунальні підприємства, так і приватні. Прохання тут звернути увагу на слово ПІДПРИЄМСТВА. За своєю економічною суттю (та й за статутами більшості з них) вони створені для господарської та іншої діяльності з метою одержання прибутку з обов’язковою часткою ризику (підприємництва без ризику не буває).
І ці ж самі підприємства розробляють для себе тарифи, інші розцінки на свої послуги. А ми платимо за цим тарифами на їхні ж поточні рахунки.
І в такій ситуації питається: а яким же чином міська влада реально може захистити інтереси жителів, коли підприємство не надає ту чи іншу послугу? Зараз – жодним чином, хіба що - популістськими заявами, як це робить чинний сумський міський голова Г. Мінаєв. Про що – незабаром.
Візьмемо жеки. За своєю суттю це теж - житлово-експлуатаційні підприємства, фірми (хоч і називаються по-різному). І вони, з метою одержання прибутків, зацікавлені більше одержувати від своїх послуг, навіть коли вони не надані або надані абияк. Однак, розуміючи, що сьогодні жеки – приватні, і що кожен з них є у своєму мікрорайні таким собі мікромонополістом в житлово-експлуатаційному обслуговуванні і фактично не несе за свою діяльність відповідальності, чи можна їх за це звинувачувати? Звичайно, можна. Але не в першу чергу. Адже їм такі умови створили. Або вони самі створили, а хтось з такими умовами погодився. І хто цей «хтось»? Міське керівництво, от хто. Тому у всіх негараздах у ЖКГ передусім винна міська влада.
Ми в жодному разі не проти приватної власності, як ефективної, мобільної і гнучкої форми господарювання. Не проти бізнесменів. Ми – за. Однак сьогодні віддавати гроші за комунальне обслуговувааня напряму приватним структурам не можна. Сьогодні відбувається саме так, і за це відповідальна – міська влада.
«РЕФОРМИ» ДЛЯ РОСТУ ТАРИФІВ
Що житлово-експлуатаційна сфера є сферою специфічною, непокірною, аварійно-небезпечною, доводить, зокрема, те, що реформувати її пориваються не один десяток років (ще з радянських часів), і не один сумський міський голова. Але всі ті «реформування» мали кінцевим результатом «нагріти собі руки» і закінчувалися черговим підняттям тарифів і заявами, що грошей у бюджеті дедалі меншає, так само як і на рахунках тих же самих комунальних підприємств.
Так ось, різновидів житлово-експлуатаційних фірм у Сумах було декілька. Як штамів пташиного грипу. Приблизно з 1992 по 2000 рік, жеки були у нас комунальними підприємствами – так звані ВЖРЕУ. Потім розпочалася «реформа». На підставі яких аргументів вона розпочалась – чи «фінансових планів», які заносились у кабінети міського начальства, чи хтось якісь інші «аргументи» туди «транспортував» – невідомо. Але в результаті такого реформування на місці ВЖРЕУ з’явились приватні жеки. Що це передусім значило? А те, що наступник не відповідає за боргами попередника, за невиконані попередником роботи, тому що приватні жеки зареєстровані були вже як нові юридичні особи, з новими поточними рахунками. Тим час жителі продовжували справно платити за тарифами, і гроші продовжували надходити як на рахунки ВЖРЕУ, так уже і на рахунки нових жеків.
Під «протекторатом» міської влади, яка згодом стала керуватись вже, можливо, вагомішими аргументами, ВЖРЕУ врешті успішно «догосподарювались» до неплатоспроможності і стали банкрутами (і податкові борги теж лягли на них). А сумчани, тим часом, продовжували платити неплатоспроможним. Думали, що за «послуги». А їхніми грошима, зокрема, і усілякі борги гасились (і, мабуть, дотепер гасяться) перед кредиторами та податковою.
Тоді настав 2003 рік. На горизонті Сум з’являється новий «реформатор» Омельченко, і вже під його «егідою» було запропоновано ідею, яка справді могла тоді додати коштів у міську казну від оплати тарифів за житлово-експлуатаційне обслуговування. Які аргументами переконали міську раду прийняти цю ідею на «ура», теж точно не відомо. Суть ідеї нагадаємо. Пропонувалось гроші за оплату комунальних послуг не розпорошувати по жеках, а збирати, так би мовити, під централізованим «оком» Сумської ради. В ролі «ока» виступили Дирекції єдиного замовника (ДЄЗи) Ковпаківського і Зарічного районів у м. Суми. У такому разі вимальовувалась зрозуміла картина: ми, жителі Сум, уже предметніше ставали замовником комунальних послуг (якими за законом завжди і були), міськрада ставала їх розпорядником, а виконавцем робіт і послуг залишались житлово-експлуатаційні фірми, тобто приватні жеки. У цій ситуації немає жодної різниці, яку форму власності мають ці фірми – приватну чи будь-яку іншу. Тому що розпорядник коштів вільний обирати виконавців, а виконавці мають довести, що вони – найкращі, і саме їх потрібно найняти і їм заплатити.
Ланцюг взаємостосунків, таким чином, зрозумілий: замовник платить одному розпоряднику коштів, а розпорядник є відповідальний за кошти і за вибір виконавця робіт. Виконавець же, стає відповідальним перед замовником і залежним від розпорядника, який йому платить за виконане.
Можливо, сумчани й дочекалися би невдовзі користі від такого реформування, якби… Якби воно не було черговою банальною бізнес-схемою. Справа в тому, що ДЄЗи, як і раніше жеки, ВЖРЕУ, залишились безконтрольними, бо були зареєстровані у формі ТОВ, тобто, мали статус підприємства. Отже, міська казна знову залишилась обділеною. На наших грошах нажились вже інші.
КОНКУРС ПРОВЕСТИ – І ТРАВА НЕ РОСТИ
…Минувся Омельченко у 2005 році, минувся і в.о. сумського міського голови Клочко у 2006-му. Тепер – Мінаєв. Далеко не реформатор. Але – «живчик». Щоправда, за його «активного» головування над сумчанами цілком реально може нависнути загроза продовження оплати за комунпослуги безвідповідальним і безконтрольним підприємцям, що у свою чергу, прискорює чергову кризу галузі. Крайніми знову опиняться жителі.
Справа в тому, що Г. Мінаєв, мало думає перед тим, коли говорить. Він, виявляється, загрожує приватним жекам, які не виконують у повному обсязі роботи й послуги (вважай – усі жеки), що припинить їм чинність дозволів на житлово-експлуатаційне обслуговування і оголосить нові конкурси з тим, аби на місце теперішніх житлово-експлуатаційних фірм прийшли нові! Чи є потреба ще раз говорити, чим це все закінчиться для жителів?
А мабуть таки, є. Але з деякими цифрами. Для наочності.
Почнемо з того, що чудес у ЖКГ не буває, і треба сприйняти реалії. Отож, господарюючі у цій сфері підприємства можна зрозуміти у тому смислі, що справді на ремонт конкретного під’їзду мають бути накопичені кошти. При цьому має бути розроблений план, доведений до мешканців. А головне, для накопичення потрібен час.
І ось збирає один жек кошти (які входять в тариф) на ремонт, скажімо, восьми під’їздів будинку №NN. І назбирав поки на три. Може, навіть, і встиг ті три відремонтувати. Аж ось жителі того будинку раптом дізнаються, що їхній будинок обслуговує вже інший жек. Бо так вирішив мер чи міськрада. А коли ж ми діждемося ремонту, – питають жителі у нового жеку, – ми ж справно платили за тарифами? А новий жек скаже, що платили ж вони старому жеку, то й питайте з нього…
Ось так знову жителі частину грошей комусь «подарували». І знову будуть чекати, поки новоявлений з «легкої» руки Мінаєва жек акумулюватиме кошти на ремонт їхніх під’їздів.
 Може, така ситуація зі схемою розрахунків напряму з жеками комусь вигідна? Напевно, що так. Адже процентів 70 (якщо не більше) під’їздів у місті не бачили ремонтів від жеків кілька десятиліть. Але щомісяця, щороку хтось ті гроші одержував. Цифри виходять солідні. Приклад візьмемо найскромніший. Припустимо, загальна житлова площа квартир на одному поверсі (3-4 двокімнатні) у під’їзді п’ятиповерхового будинку становить порядка 200 кв. метрів. Значить, такий під’їзд нараховує вже 1000 кв. м (200 кв.м х 5 поверхів). Плата за їх утримання, закладена у тариф, скажімо, 50 копійок. Виходить: 1000 кв.м х 0,50 грн.= 500 гривень з кожного під’їзду щомісяця. А щороку (500 грн. х 12 місяців) – 6 тисяч гривень. За десять років – 60 000 гривень. А скільки таких під’їздів у домі, кварталі, місті, до яких ніхто з жеків і близько не підходив з ремонтом десятиліттями?
Отже, мешканці платили постійно протягом 15 років, жеки постійно міняються, киваючи один на одного, при цьому наживаючись на людях, і при цьому житловий фонд продовжує наближатись до руйнації.
Тим часом, певним керівникам житлово-експлуатаційних фірм якось живеться не бідно: хтось будиночок собі у кілька поверхів зводить, а хтось у міській владі закриває на це очі.
Це ж ми говоримо лише тільки про тарифи. А скільки різного майна ще куди ділося при «реформуваннях»… І знову тут міська влада – ні при чому? Дуже навіть при чому.
ЯК РЯТУВАТИ СТАНОВИЩЕ?
Люди – жителі Сум – мають довірити свої гроші за житлово-експлуатаційне обслуговування КОМУНАЛЬНІЙ НЕПРИБУТКОВІЙ УСТАНОВІ. І в жодному разі – не підприємству (адже його зацікавленість у прибутках є очевидна). Тому люди мають платити саме комунальній неприбутковій установі, засновником якої має бути Сумська міська рада. Гроші, які будуть надходити на рахунки цієї установи мусять бути прирівяні до бюджетних.
За рішенням ради на кожен вид робіт комунальна неприбуткова установа займається найманням підрядника, тобто, виконавця. А при потребі, можливо, й кілька виконавців (приміром, при ремонті під’їзду один відповідає за стіни, двері, вікна, інший – за труби, батареї тощо). І тількі після виконня робіт і їх прийманням представником установи і замовника (уповноважений від жителів) та після підписання акту приймання-передачі робіт, виконавець (виконавці) одержить оплату від розпорядника коштів.
Таким чином досягається зрозумілість, рівноправність та взаємовідповідальність сторін, прозорість роботи міської влади.
Якщо міська влада спроможна так організувати роботу у цій сфері, то житель територіальної громади уже точно не буде бігати по жеках, водоканалах та інших «каналах», а знатиме, куди звернутися один раз: до того, кому заплатив і хто найняв виконавця робіт чи послуг. Формально це – до комунальної неприбуткової установи, якою мусить керувати міськрада на чолі з сумським міським головою.
Однак для цього потрібно ще й бажання сумського міського голови та місцевих депутатів робити міську владу прозорою. Для цього треба і тверда воля жити інтересами своїх виборців.
А поки все залишається як є. Саме зараз, коли до виборів ще далеко, сумчанам слід частіше замислюватися над діями міського начальства; саме зараз слід пригадувати, що вони є не тільки платниками за комунпослуги, а ще й – виборцями. От тоді, на наступних виборах буде надія, що сумчани зможуть пред’явити аргументи «за» чи «проти» того чи іншого кандидата.
|
| |
|
