№ 49 (106): Енеїда – метрополія шумеру?
 Як ви думаєте, чому це мідно-кам’яний вік (VI тис. до н.е.), у тому числі й український, називається енеолітом? Офіційний римський історик Тит Лівій у своїй «Історії Риму» свідчив про заснування столиці Римської імперії нащадками троянського царя Енея, який після одруження на дочці аборигенного італійського царя Латина – Лавінії – став на додаток ще й царем латинян. І тут настає час поставити собі запитання: «Чому це ісландський історик ХІІ ст. н.е. Сноррі Стурлусон у своїй праці «Сага про Інглінгів» називав Європу Енеєю? На нашу думку, допомогти відповісти на це питання може посилання до протошумерських текстів Кам’яної Могили /Шу-Нун (ХІІ-ІІІ тис. до н.е.), в яких розповідається про Бога-творця Енліля.
Російський шумеролог А. Кифішин, якому вдалося розшифрувати чимало написів з печер цього найдавнішого храму планети, вважав, що цивілізація Кам’яної Могили (Запоріжжя), була «метрополією» і Шумера, і багатьох інших центрів «писемних культур».
Таким чином, враховуючи надзвичайно важливу роль в прадавньому українському суспільстві Бога-творця Енліля, ми можемо висловити гіпотезу, що мешканці тогочасної України цілком вірогідно могли називати свою країну Енеїдою, так що І. Котляревський, напевно-таки, мав рацію...
Принаймні, випадків, коли плем’я, рід, країну називали іменем свого лідера (бога, жреця, вождя) в історії зафіксовано дуже багато. Додамо до цього лише той факт, що в перекладі з латини ім’я Еней означало - мідний (той, що знав мідні технології?).
Ім’я цього ж бога Енліля фігурує і в багатьох історико-археологічних джерелах стародавнього Шумеру (V-ІІІ тис. до н.е.), локалізованого в басейні річок Тигр і Євфрат (сучасний Ірак).
Цікаво, що царів в стародавньому Шумері називали енсі, хоча використовувався для іменування титулів правителів шумерських міст-держав ще й титул лугаль (від їхнього походження з Лугані/Луганщини?).
Але для нас, не так вже й важливо, із Запоріжжя чи Луганщини походили шумерські царі. Все це – територія сучасної України, на якій життя не переривалося щонайменше останніх 40 тисяч років на відміну від територій, що лежать на північ від України – льодовики почали розтавати там лише 8-10 тисяч років тому. Для нас найважливішим є зовсім інше.
Відомий сходознавець Васильєв стверджував, що загадка шумерів і досі нерозгадана і додавав, що «...шумерська мова значно відрізняється від групи семітських мов, поширених серед більшості древніх мешканців близькосхідної зони».
Свого часу було доведено, що корінні шумери мали негроїдні риси обличчя, а в царських могильниках були поховані особи, що мають ознаки «нордичної» раси.
Понад те: царів Ура (одного з шумерських міст-держав) в останню путь «чомусь» проводжали на санях, як, до речі, і перших єгипетських фараонів. І чого б це у засушливій Месопотамії з’явився такий дивний звичай поховань своїх вождів?
Отже, Васильєв пише, що шумери не є аборигенами Месопотамії. Церен уточнює, що й шумерська еліта була не аборигенного, а «нордичного», читай – «арійського» типу. А їхній співвітчизник Кифішин переконливо доводить вторинність шумерської культури по відношенню до культури праукраїнської (Енеїди – В.Б.).
Отже, маємо всі підстави на сенсаційний висновок: малою батьківщиною шумерів (принаймні, їхньої арійської верхівки) була, швидше за все, територія сучасної України!
Валерій Бебик, доктор політичних, кандидат психологічних наук, проректор Університету «Україна»
|
