Олексій ЛЕНСЬКИЙ
Першим друкованим виданням, що з’явилось в Лебедині у форматі власне газети, можна вважати «Торгово-промышленный листок объявлений».
Його видавав друкар Моїсей Єхелевич Когон у 1909 році (джерело – Харківський архів, фонд 3, опис 283, стор. 1145).
Починаючи з квітня 1917 року, стала виходити газета «Лебединские известия», видавцем якої був І.І. Мініберг – зять Когона. Редактором же був П.А. Гриціанов, за фахом – лікар, представник земства. Місцева рада робітничо-селянських та солдатських депутатів складалася тоді переважно з меншовиків та есерів, які підтримували цю газету.
Пізніше також виходили часописи «Лебединський вісник», «Наша жизнь». Інформацію про них ми знаходимо в газеті «Сумський вісник», яка сповістила про страйк поліграфістів у Лебедині і, відповідно, – про невихід там газет. «Лебединський вісник» видавався Партією народної свободи. У російській Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна, зокрема, збереглися №2, №9, 10-16 за серпень 1917 року.
Газета «Наша жизнь» видавалася Лебединським повітовим громадським комітетом того ж, 1917 року. У вищезазначеній бібліотеці також є кілька номерів цього видання. Газета виходила з листопада 1917 року, редагував її більшовик І.Ф. Грищенко.
День 26 січня 1919 року став знаменним для радянської преси Лебединського повіту. Вийшов перший номер газети «Крестьнин и рабочий».
Можливо, саме з цієї газети теперішній районці «Життя Лебединщини» і потрібно брати свій родовід? У такому разі її 90-річний «ювілей» випадає на наступний – 2009 рік – а не на 2008, як сьогодні вважають в Лебедині. Адже, спираючись на архівні матеріали, робимо висновок, що у 1918 році в Лебедині не виходило газет, засновниками яких були органи радянської влади – ні представницькі, ані виконавчі. Тим більше, що це був період влади гетьмана Павла Скоропадського.
Отже, «Крестьнин и рабочий», від якого відштовхується «Життя Лебединщини», насправді почав виходити 1919 року. Виходила ця газета також і в 1920 році.
Далі у Лебедині побачили світ газети «Серп і молот» (на її примірнику за 1923 рік читаємо рік видання – 4-й, тобто, засновано її 1919 року), «Вісті» (перший номер побачив світ 9 липня 1921 року).
Лебединська газета «За колективізацію» була органом РК КП(б)У та РВК. Підшивка цієї газети у Державному архіві Сумської області починається з 3 січня 1935 року – №1 (581). На газеті позначений 5-й рік видання.
Отже, за радянської влади «день народження» друкованого органу Лебединської районної організації КПУ та районної ради прив’язали до 1918 року. Тодішніх «істориків» цілком можна зрозуміти, адже партійне замовлення, скорше за все, вимагало партійну пресу в регіоні зробити якомога старшою. І різниця в один рік щось да важила на «ідеологічному фронті». Однак комуністичні часи минули, і на історичну об’єктивність варто було би зглянутись.
Виходячи з цього, не завадило би в кожному районі області, спираючись на історіографію, не обтяжену ідеологічними табу, відзначати День місцевої преси (а також – місцевої поліграфії). Але відштовхуватись при цьому – не на міфічні дати заснування партійних газет, а газет, архівні відомості про які є найдавнішими.
У нашому випадку преса в Лебединському районі бере свій початок від 1909 року. Таким чином, наступного року Лебедин і Лебединський район може відзначити сторіччя своєї преси. Погодьтеся, це доволі поважний вік і престижне свято!..
Міщанину Моїсею Єхелевичу Когону 15 грудня 1884 року було видано дозвіл (ліцензію) № 73411 за підписом Харківського губернатора на право здійснювати типографську діяльність. Його друкарня розміщувалася на вулиці Сумській, 12 у Лебедині.
Однак перша друкована продукція з’явилася 121 рік тому – у 1887 році. Крім усіляких бланків, це був «Журнал об очередных и экстренных собраниях за 1886 год». Також у типографії Когона друкувались «Денежные отчеты земской управы», «Книга произведений Гальковского» на 244 сторінках – директора Лебединської чоловічої гімназії.
Друкарня на початку мала один «скоропечантый» друкарський верстат і палітурну майстерню.
1909 року Когон придбав лінувальну машину, відтак почали виготовляти зошити, альбоми, книги. При друкарні був магазин.
Того ж року Когон одержав дозвіл на видання періодичної друкованої продукції. Це була рекламна газета «Торгово-промышленный листок объявлений». У 1917 році у цій друкарні виготовлялась, зокрема, газета «Лебединские известия». Однак після 1917 року більшовицька влада друкарню в Когона, як і все його майно, відбере, залишивши йому долю жебрака.
