№ 7 (115): «Лохотрон» від приватних жеків
Георгій ОПАНАСЕНКО  Відразу – застереження: наша газета завжди була і є за приватний сектор в економіці. У тому числі – в комунальному господарстві. Біда просто в тому, що суть приватного сектору в нас виявилась дискредитованою. І дискредитували її ті, хто здебільшого розвинув свій бізнес, у першу чергу спираючись на так званий адміністративний ресурс. Що, в принципі, означає, спираючись на корупцію. Унаслідок «диких» 1990-х років, сьогодні в Україні загалом і в Сумах зокрема, правом на приватну діяльність на рештках державної і комунальної власності широкомасштабно і подекуди монополізовано скористались люди, які з початку 90-х років гроші звикли «качати» з «повітря», використовуючи кошти з бюджетів всіх рівнів через корумпованих чиновників, а також – безпосередньо з кишень співгромадян. І помилково думати, що ці традиції легкої, паразитичної наживи минули. Прикладів – досхочу й досі. До вашої уваги – один з останніх, презентованих нібито жеком, точніше – приватним виробничо-комерційним підприємством «Рубін». Але, все по-порядку. У січні 2008 року у поштових скриньках багатоповерхових будинків, що на сьогодні входять у «зону відповідальності» жеку «Рубін», опинились папірці, текст яких ініціювали люди з психологією лохотронщиків. Текст той, звісно, був розрахований на більшість законобоязких мешканців.
Так ось, папірці, які хтось повкидав у поштові скриньки, мають форму «Позовної заяви» до суду. У ній зазначено номери будинків і квартир, прізвища людей, які справді у тих квартирах мешкають. Зазначено також кожному адресату і суму заборгованості «по сплаті за надані комунальні послуги…».
Мета цього «документу» є зрозумілою: залякати судом людину, яка мерщій має побігти й оплатити зазначену в заяві суму заборгованості. Тобто, мета ініцаторів таких заяв – одержати кошти. У першу чергу – одержати. А там – трава не рости…
А тепер – деякі прості зауваження і запитання. Ну, по-перше, формально такі позовні заяви жодної юридичної сили не мають, оскільки мають форму «Фількіної грамоти». Тому що на папері відсутні (якщо це навіть і копія) дата, номер вихідного документу, підпис, печатка, а у юридичних реквізитах – і телефон. Виникає підозра, що ПВКП «Рубін» тут – ні при чому. Його чесним іменем скористались лиходії, які підло заповнили бланки позовної заяви? Тоді звідки в них дані про мешканців та суми заборгованості кожного з них? Адже такі дані можуть бути тільки в розпорядженні жеку! Значить, між жеком та анонімними махінаторами існує зв’язок? Прямо, детектив вимальовується.
Проте, насправді тут, здається, все набагато простіше. Автором і виконавцем цієї акції є, мабуть, ПВКП «Рубін» в одній особі. Просто грошенят захотілось «зрубати». Ні, ми ж не проти платити за «надані» послуги. Але чи заборгували мешканці ті суми саме за «надані» послуги?
У тексті заяви пишеться все «по-грамотному», аби людину спантеличити: «…Згідно ст. 68 ЖК України квартирна плата та плата за комунальні послуги повинна вноситися відповідачем своєчасно, до 10 числа слідуючого за розрахунковим місяцем»… Свої обов’язки ми чудово знаємо. Але ж і у надавача послуг є свої зобов’язання. А саме: надавати всі послуги згідно з нормативами і договорами, за які хоче одержувати оплату. Тому запитання: а де розшифровка тих послуг, за які жек виставив кожному мешканцю квартири загальну суму заборгованості? Може в тій сумі – і податок на тварин (у кого їх і немає), і віртуальна «енергія у воді», і «антена» (коли більшість мешканців є абонентами операторів кабельного телебачення) тощо?
Між тим, далі жек доводить мешканцям до відома, що просить суд стягнути з них «на користь ПВКП «Рубін» заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі…».
Крім того, на користь того ж жеку мають бути стягнуті й витрати по сплаті державного мита в розмірі 51 грн. та за «інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн».
Хто має платити держмито – цю тему зараз не зачіпаємо. Тим більше – жеки відповідним розпорядженням міського голови звільнені від його сплати.
Але на чию користь держмито має бути сплачено відповідачем у разі визнання судом його вини? Хіба не на користь держави (Держказначейства, приміром)? З якого це дива ПВКП «Рубін» просить суд перерахувати держмито на свій рахунок!? Але щоб нахабство оформити вже остаточно, то до суми держмита на свій рахунок цей жек просить ще й 30 гривень на «інформаційно-технічне забезпечення»! А це ще що? Аби бланк заяви заповнити і повкидати в скриньки? Ось вам, шановні співгромадяни, і гроші «з повітря». Звикли, на жаль, приватні фірми гроші здебільшого не заробляти, а «наварювати». Для цього їм і потрібні «лохи», переважно – ми з вами.
…Однак, корінь зла – не в приватних жеках, взагалі – не в приватній формі власності. Корінь зла – у корумпованих та просто злодійкуватих чиновниках. Саме вони поставили приватну ініцативу під свою залежність; саме через них у приватному секторі стали виживати і переважати ті, хто робить «відкати», грає за певними правилами від чиновницької номенклатури.
Між тим, якщо згадати початок кооперативного руху (кінець1980-х – початок 1990-х), то майже сто відсотків перших підприємців (більшість з яких заробили гроші, таскаючись з баулами в ролі «човників» між Україною та Європою або просто там тяжко працюючи) і гадки не мали йти «в тінь». Вони – наївні! – плануючи розвивати свій бізнес, планували так само й платити посильні податки. Більшість з них і не мислили собі паразитувати. Для них бізнес означав у першу чергу – роботу: перед тим як взяти, потрібно щось спочатку покласти, тобто, посієш зерно – виростиш колос.
Однак ці уявлення швидко розвіялись при перших же контактах з пострадянським українським, ненаситним чиновництвом. Не про всіх, звісно, чиновників мова, але – передусім про тих, від кого залежало встановлення «правил гри». Правила ті нічого ні нормальним комерсантам, ні суспільству не обіцяли. Між тим, країна почала жити за такими правилами (згадаймо, що за два строки президентства Кучми Україна посіла друге-третє місце у світі за рівнем корупції).
Коли черга після державної дійшла до приватизації комунальної власності, правила, зрозуміло, перейшли і на цю сферу. Через приватну форму власності почали наживатися і на комунальному майні, на жителях територіальної громади. Нічого натомість в комунальну інфраструктуру не вкладаючи. Так триває у Сумах до сьогодні.
Так розуміє своє «господарювання» і ПВКП «Рубін».
Але ж знову наголосимо: не керівники «Рубіна» винні в цьому у першу чергу. Так «господарювати» цьому і подібним жекам дозволила (внаслідок певних правил?) міська влада. Дозволила кілька років тому, продовжує дозволяти і зараз.
На місце «Рубіна» обслуговувати житлово-комунальну сферу у цьому районі міста цілком вірогідно може невдовзі прийти який-небудь «Діамант» в оправі. Але чи щось зміниться від того у під’їздах будинків, на їхніх дахах та у підвалах; на прибудинковій території?.. Адже прийде новий хазяїн жеку і скаже, що за ненадані послуги попередника він не відповідає. Натомість продовжуватиме вимагати оплати за нібито надані послуги. І знову тут міська влада не в змозі навести лад? Між тим, наша газета вже пропонувала вихід з цього порочного кола, коли оплата напряму жеку призводить до занепаду житлово-комунального фонду з одного боку, і до збереження ознак корупції – з іншого.
Тому ми дещо нагадаємо з наших пропозицій сумьскій міській владі.
Отже, жителі Сум мають довірити свої гроші за житлово-експлуатаційне обслуговування не жеку (який сьогодні один – завтра – інший), а КОМУНАЛЬНІЙ НЕПРИБУТКОВІЙ УСТАНОВІ. І в жодному разі – не підприємству, яким за своєю суттю є жек (адже його зацікавленість у прибутках є очевидна). Тому люди мають платити саме комунальній неприбутковій установі, засновником якої має бути Сумська міська рада. Гроші, які будуть надходити на рахунки цієї установи мусять бути прирівняні до бюджетних.
За рішенням ради на кожен вид робіт комунальна неприбуткова установа займається найманням підрядника, тобто, виконавця. А при потребі, можливо, й кілька виконавців (приміром, при ремонті під’їзду одна приватна фірма-підрядник відповідає за стіни, двері, вікна, інша – за труби, батареї тощо). І тількі після виконня робіт і їх прийманням представником установи і замовника (уповноважений від жителів будинку) та після підписання акту приймання-передачі робіт, виконавець (виконавці) одержить оплату від розпорядника коштів.
У такий спосіб розрахунків досягається зрозумілість, рівноправність та взаємовідповідальність сторін, прозорість роботи міської влади.
Якщо міська влада спроможна так організувати роботу у цій сфері, то житель територіальної громади уже точно не буде бігати по жеках, водоканалах та інших «каналах», а знатиме, куди звернутися один раз: до того, кому заплатив, і хто найняв виконавця робіт чи послуг. Тобто – до комунальної неприбуткової установи, якою мусить керувати міськрада на чолі з Сумським міським головою.
Однак для цього потрібно ще й бажання Сумського міського голови та місцевих депутатів робити міську владу прозорою. Для цього треба і тверда воля жити інтересами своїх виборців.
А поки все залишається як є. Саме зараз, коли до виборів ще далеко, сумчанам слід частіше замислюватися над діями міського начальства; саме зараз слід пригадувати, що вони є не тільки платниками за комунпослуги, а ще й – виборцями. От тоді, на наступних виборах буде надія, що сумчани зможуть пред’явити аргументи «за» чи «проти» того чи іншого кандидата.
|
| |
|
