№ 11 (119): Приховане і відверте знущання
Перерахунок пенсії людина «заробляє» в чергах перед кабінетами Олексій ЛЕНСЬКИЙ
Як увімкнеш телевізор, то на тому чи іншому телеканалі та й натрапиш на президентські соціальні ініціативи. Воно й радий би повірити, що захистити простого громадянина щиро пориваються всі гілки державної влади, але, на жаль, попри всі їхні красиві бажання більша частина наших політиків залишається ой як далеко від розуміння того, якими турботами живе проста людина.
Ініціатива, звичайно, річ гарна. Тим більше, за неї не карають… Але коли її чуєш з одного боку, а з іншого «чуєш» на власному гаманці подорожчання хліба, овочей та фруктів, то до видовищ якось не тягне. Більше про той самий хліб думається.
Але зараз – не про це. Сьогодні мова – про роботу певних представників певних державних соціальних інституцій, зокрема, Пенсійного фонду, а ще конкретніше – про роботу Зарічного у м. Суми управління Пенсійного фонду України.
Передусім, уявіть собі, приміром, німця, який вистоює чергу біля кожного кабінету, куди його пошлють, і вирішує якусь частину питання щодо призначення або перерахунку належної йому за законом пенсії. Уявити важко, тим більше, що такої картини там справді не побачите. А все – чому? Тому що там, як і в кожній цивілізованій країні, працює єдина комп’ютерна система сплати пенсійних внесків і, відповідно, призначення пенсій. Такої системи у нас немає. Хоча так однозначно я би не стверджував. Бо насправді у комп’ютерній мережі Пенсійного фонду України є вся необхідна інформація про пенсіонерів, розмір їхніх пенсій тощо. Проте, коли комп’ютери перебувають в руках байдужих до людей і закоханих у себе чиновників, від тих комп’ютерів користі – кіт наплакав. Ось би де пригодилася президентська ініціатива щодо захисту соціальних прав українських громадян! Ініціатива, яка би насамперед підпорядковувала систему Пенсійного фонду, а також пенсійне законодавство нормам Цивільного кодексу, а значить – потребам живих людей.
Отож, коли я одержав право на перерахунок пенсії, відмовився стояти в ідіотських чергах для документального оформлення нового розміру пенсії. Тим більше, що я – працюючий пенсіонер. Натомість (враховуючи устремління Президента Ющенка наблизити наше життя до європейських стандартів) я подав заяву до Зарічного відділення ПФ, аби мені зробили перерахунок пенсії на підставі цієї заяви. Отже, вчинив я цілком по-європейськи. І яку ж «європейську» відповідь одержав?
Мені відповіли традиційним, до болю знайомим методом відписки. При цьому послались на ст. 45 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначивши, що «перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно…». Тобто, якщо ви встигли вистояти у чергах перед різними кабінетами, оформляючи папірці, вам повезло. Якщо не встигли – втратите місяць нової пенсії. Звісно, що я не мав бажання втрачати місячну доплату до пенсії, і звернувся до Зарічного управління з другою заявою, де пояснив, що ця норма закону протирічить Цивільно-процесуальному кодексу: ніхто не може жодним чином обмежити дію заяви громадянина протягом одного місяця. Увечері того самого дня із Зарічного управління ПФ мені зателефонували на домашній номер і заявили (мабуть, «образившись», що я такий «грамотний»), що не будуть брати на мене довідку з відділу персоніфікованого обліку (який знаходиться у сусідньому кабінеті). Тому довелось мені йти і вистоювати чергу у кабінет № 321. Там ще раз заповнив заяву, знову показав паспорт та ідентифікаційний код, хоча ці дані у них, звісно, були. Потім, після 321-го кабінету, я зайняв чергу у кімнату № 237, де на одержані папірці ще поставили декілька печаток.
Через те що я – педагог, працюючий пенсіонер, і не маю вдосталь вільного часу, я не вже став стояти у черговий раз до чергового кабінету, а заніс відповідну довідку до приймальні начальника управлі¬ння, пояснивши, що мене чекають у школі діти, попросив увійти у становище. Проте, працівниця цього управління, що сиділа у приймальні, заявила, що викине мою довідку у вікно.
Які тут можуть бути ще коментарі – без коментарів.
Але знову хочу згадати про президентські соціальні ініціативи. У той час коли ціла армія пенсіонерів буквально поневіряється кабінетами всіляких управлінь Пенсійного фонду, а на утримання зростаючої армії чиновників (серед яких чимало хамів, взагалі антисоціальних типів), йдуть мільйони й мільйони бюджетних коштів, чи не варто було би частину цих коштів спрямувати на впровадження системи електронного обліку пенсіонерів, а головне на те, щоби ця система реально працювала? Якби так було, тоді й жодних ініціатив жоден політик не озвучував би. Всі подібні ініціативи тільки зайвий раз доводять безсилля офіційних гілок державної влади перед реальним господарем у країні – державною бюрократичною номенклатурою.
|
| |
|
