№ 14 (122): Міський голова: за кого, проти чого?
Про якість нашого життя, яке залежить від комунального господарства, а стан господарства – від результатів виборів.
Інтерв’ю з Олександром САХНОМ, головою Сумської обласної організації РХП.
Продовження. Початок – у "Громадянині України" №13 від 3 квітня 2008 року.
Нагадаємо про головні тези нашого інтерв’ю з Олександром САХНОМ, розпочатого у минулому номері.
Це, передусім, байдужість міського керівництва на чолі з теперішнім та попередніми сумськими міськими головами щодо жителів міста з одного боку, і одночасне особисте збагачення міського керівництва на чолі з теперішнім та попередніми сумськими міськими головами. Це раз.
Друга теза про те, що питання реформування сфери житлово-комунального господарства, від якого залежить здоров’я жителів міста (якість води, санітарний стан довкілля тощо), у міського керівництва зводиться до того, щоб роздати всі комунальні підприємства ЖКГ у приватні руки, при цьому усунувшись від контролю над ними. Одне слово, кинувши людей, які обрали собі у 2006 році міську владу, наодинці з безконтрольним пануванням жеків, водоканалів, сміттєвивізників тощо. Тобто, реальними господарями в місті у сфері ЖКГ є приватні фірми та інші підприємства, а не обрана жителями влада.
Третя теза була про те, що великою мірою винуватцем такого становища є чимала частка самих сумчан: одні взагалі не прийшли на вибори (40 % жителів Сум) навесні 2006 року, інші обрали міського голову у стані певної ейфорії, притаманній тій порі… Результат: передвиборчі обіцянки не виконано; міська влада не стала захисником інтересів своїх жителів, і вони вже знову не вірять владі, стають знову пасивними, і це – наступна їхня помилка. Підтвердженням того, що байдужість сумчан до власного спільного життя на власній території бере гору, є зокрема, те, що зініційований частиною громадськості референдум щодо недовіри до цієї влади на чолі з Г. Мінаєвим підтримала не надто велика кількість людей (понад 20 тисяч сумчан).
КОРЕСПОНДЕНТ: Хоча, понад 20 тисяч через неповних два роки після виборів – все-таки цифра більш ніж красномовна, яка межує з вироком. Адже збір підписів за недовіру цьому мерові і депутатському корпусу було організовано практично на голому ентузіазмі, справді, що називається – за народною ініціативою. Тобто, не було практично інформаційної підтримки, фінансування проведення збору підписів за проведення референдуму. І навіть за таких несприятливих обставин понад 20 тисяч містян поставили свої підписи. Це – серйозно.
ОЛЕКСАНДР САХНО: І як же до цієї частини жителів територіальної громади поставилась міська влада? Майже як до ворогів. Із звинуваченнями, погрозами.
Це свідчить про слабкість влади, а також про те, що подібні громадянські ініціативи потрібні, корисні, вони – один із інструментів демократизації влади, відповідальності її перед виборцями, участі виборців в управлінні своєю територією.
Кор.: Прикметно й те, що сумський міський голова, погрожуючи уявним фальсифікаторам підписів, не спромігся подякувати тим тисячам своїх земляків, які поставили свої підписи. Адже вони теж – частина громади. При чому частина – краща, тому що активна. На них би тільки керівництву й спиратися у своїй роботі (якщо, звичайно, робота прозора). Одне слово, міський голова, не подякувавши людям за прояв ними своєї власної позиції (справжній демократ поважає думку інших, коли з нею навіть і не згоден), опосередковано показав свою суть далекої від представника інтересів виборців людини.
Так само він не в змозі захистити нас і від так званого сервісу підприємств житлово-комунальної сфери.
О. САХНО: Тут я би хотів пояснити поведінку цих підприємств, які продовжують працювати так, як працювали і до останніх виборів, і останні п’ятнадцять років. Ось дивіться. Ми, жителі міста, платимо жекам, водоканалу, за вивезення сміття тощо кожному – за його ділянку роботи. Заплатили, приміром, за місяць «Сумикомунтрансу» чи якомусь жеку 500 тисяч гривень. А він, одержавши гроші, виконав робіт на 200 тисяч або на 250. Якщо міський голова перед телекамерами та журналістами і грюкне коли по столу, то хтось може і виконає робіт на 300 тисяч грн., а решта – собі в кишеню? Може, з кимось там з тих грошей іще ділиться, ми нюансів не знаємо. Але методи роботи комунальних підприємств є, мабуть, приблизно такими. Чому вони так себе поводять – жеки, смітникарі, інші? Та тому що їхні керівники стали приватниками. Вони, мовляв, «приватизували». Але що вони натомість покращили? І це питання предусім навіть не до них, а – до міського керівництва, з дозволу якого відбувалась «приватизація», і відбулась саме на таких умовах, які не враховували інтереси замовників-споживачів, тобто, нас з вами.
З якої ще причини ці підприємства так себе поводять? І, до речі, не тільки приватні. Ось, приміром, комунальне підприємство «Міськводоканал». Запитайте мене, як і будь-якого простого сумчанина: чи можна посперечатися з цим підприємством з приводу захисту своїх прав споживача? Посперечатися так, аби наслідком спору стала або заміна керівництва цього підприємства, що не забезпечує дотримання цих прав, або зміна роботи підприємства, яка задовольнить всі права споживача, включаючи санітарно-технічні норми, якість води тощо. Ні, не посперечаєшся. Ти й далі будеш платити за ті послуги, про якість яких тебе і не питають, і при цьому керівництво житиме й далі дуже гарно. І знову – чому? Тому що керівництво прекрасно знає: якщо хтось із жителів міської громади з ними і поспорить у суді, то це буде один громадянин на сто тисяч. І навіть якщо громадянин судову справу на свій захист і виграє, то ніхто про це практично й не знатиме. А гроші «Міськводоканал» та інші підприємства, тим часом, збирають з усіх.
Кор.: На жаль, більшість наших співгромадяни такий стан речей – коли вони не вірять у свої сили, хоча й законні права на їхньому боці – сприймають мало не як норму.
О. САХНО: І найгірше те, що влада, яку собі обрали мешканці, таку ситуацію теж сприймає як норму. Це тоді, коли саме влада, на чолі з міським головою, має у першу чергу захищати права своїх громадян перед підприємствами ЖКГ. Той же самий Мінаєв, якби зрозумів суть представницької влади і своє покликання на посаді міського голови, мусив би у першу чергу забезпечити юридичну підтримку від міської ради кожному сумчанину, який судиться з ремонтно-експлуатаційними підприємствами. І той факт, що міський голова цікавиться такими судовими засіданнями, сам по собі вже змушуватиме ті підприємства працювати якісніше і відповідальніше.
У той же самий час, міський голова, який справді стоїть на захисті інтересів своїх виборців, має бути у більшості випадків безкомпромісним і по відношенню до державної влади. Тобто, він мусить інтереси міської територіальної громади захищати перед різноманітними циркулярами, що спускаються згори як по лінії Верховної Ради, так і по лінії Кабміну. Ми ж знаємо, що купу законів при Кучмі понаприймали таких, що пригнічують місцеве самоврядування, не дають розвиватись місцевим територіям. І з цим ніхто з місцевих обранців – як депутати, так і голова – не бореться. Лише запопадливо стараються якомога ретельніше виконати вимогу циркуляру або пункт підзаконного акту, який відверто топче людські і громадянські права місцевого жителя. І саме на підставі цих папірців міські чиновники цілком «законно» можуть послати простого сумчанина з його проблемами куди подалі…
Кор.: І як же з цим боротись?
О. САХНО: Громадянський лад суспільства дає на це питання тільки одну відповідь: представницька – місцева – влада, передусім в особі місцевого голови, має захищати інтерес території разом з її жителями. Захищати аргументовано, активно, аж до ультиматумів центральній владі не виконувати той чи інший підзаконний акт.
Місцевий голова – справжній захисник своїх жителів – мусить мати сміливість гримнути кулаком не тільки перед підлеглими, але й перед київським начальством. Тому що за спиною у голови – інтереси конкретних жителів.
У Києва яке завдання? Побільше зібрати з територій, потім – перерозподілити, після чого величезний куш осідає в Києві. У захисника своєї території завдання протилежне: зберегти для міста більше. Від цього Київ аж ніяк не постраждає (хіба що синок якого-небудь нардепа чи високопосадовця змушений буде купити не останню модель «Мерседеса» чи «Бентлі», а передостанню – ось і все його «горе»).
Так ось, якби місцеві жителі бачили у себе такого захисника їхніх інтересів в особі голови, то, приміром, коли б депутатам і захотілося відправити його у відставку, то на площу вийшли би разом для початку 25-30 тисяч сумчан. Тоді таке бажання у депутатів відпало би вмить. А зараз – подивіться: людям нахчати на ту вовтузню у міській владі. Чи припинять депутати своїм голосуванням повноваження Мінаєва, чи він залишиться – байдуже. Сьогоднішній міський голова нічим не відрізняється від своїх попередників: черговий відбувайло у посадовому кріслі…
Сам він, і такі як він нічого не збираються міняти. Тому, шановні сумчани, якість вашого життя у місті залежить передусім від вас. Думайте, знаходьте більше часу для читання, порівнюйте, будьте активнішими. Врешті, будьте готові переобрати того, кого обрали помилково. І якщо вже кожен має право на помилку, то й кожен має таке саме право ту помилку виправити.
Далі буде
|
