№ 15 (123): Немає фінансів? Не вірю!
Про якість нашого життя, яке залежить від комунального господарства, а стан господарства – від результатів виборів.
Інтерв’ю з Олександром САХНОМ, головою Сумської обласної організації РХП.
КОРЕСПОНДЕНТ: Останній акцент нашої розмови, опублікованій у минулому номері газети, був зроблений на тому, що місцева влада – передусім обрані депутати міськради на чолі з міським головою – мусить ставити інтереси жителів своєї територіальної громади на перше місце. Зокрема, захищати ці інтереси перед циркулярами з Києва, перед законами та підзаконними актами, які утискають місцеве самоврядування, а значить – і громадянські та людські права конкретних жителів. І захищати аж до ультиматумів Києву не виконувати подібні підзаконні акти. Однак виборці таких захисників в особі депутатів та міського голови не мали, і не мають…
Олександр САХНО: Більше того – міський голова з іншими міськими високопосадовцями мають нахабство ще й себе періодично похвалювати за якись нібито успіхи. У той же самий час лементуть про нестачу фінансів. У них – яку сферу міського життя не візьми – скрізь не вистачає грошей: ні малозабезпеченим, ні багатодітним сім’ям, ні афганцям, ні на тротуари, ні на дороги, аби їх зробити один раз на десять років, а не латати щовесни.
Кор.: Тим часом, від певної кількості сумчан (приміром, від деяких таксистів) чуємо схвальні слова про чинну владу. Приміром, от вулиці Тополянську і Воровського минулого літа заасфальтували…
О. Сахно: Ці факти ще більше підтверджують те, що гроші у міському бюджеті є, і їх на користь безпечного і комфортного життя сумчан використовується дуже мало. Якщо заасфальтували п’ять кілометрів дорожнього полотна, то насправді можна було би, мабуть, заасфальтувати двадцять п’ять. Хіба ж таксисти не їздять по вулицях Роменського мікрорайону, Курського, по Хіммістечку? Що там змінилося? Це, по-перше. По-друге, такий ремонт дороги як роблять у нас (з огляду на дотримання всіх технологічних норм і використання матеріалів), у більшості з європейських країн не тільки б не прийняли, а ще б завели кримінальну справу на його виконавців і обов’язково б покарали. Тому там фактично і не крадуть, тому їхні шляхи фактично не можна порівняти з нашими. Тож, побачимо, скільки прослужить асфальт на тих же Тополянскій, Воровського…
Кор.: Хоч це і мала втіха, але сумські проблеми практично нічим не відрізняються від проблем більшості міст України.
О. Сахно: Не відрізняються тільки там, де так само скиглять про відсутність грошей. Насправді є багато в Україні прикладів – хоч це, на жаль, і мала частка від усіх міст – де якісний рівень життя набагато вищий.
Тим часом, справді, більше жаліються, виправдовуються перед своїми жителями, ніж роблять для них. Ось на днях, випадково з телесюжету я дізнався, що у Ялті, так само як і недавно в Сумах, виникла сміттєва проблема: полігон переповнений, влада підняла руки, мовляв, рятуйте – у нас для розв’язання проблеми немає коштів. Мені ялтинську міську владу хочеться так само запитати: а ви що – не знали раніше про катастрофічний стан? Не накопичували фінанси? Чим думали, на що розраховували, взагалі, навіщо йшли до влади? Виходить для того, аби «стригти купони» мільйонами у літній сезон? Всі ж знають, що однією з бюджетоутворюючих статей Південного берегу Криму є відпочіваючі, куротники! То де ж опиняються ті гроші? У кишенях міського начальства? Так і цього мало! Там також за безцінь (в обмін на тугенькі «конверти») місцева влада роздала землю узбережжя на приватні дачі-палаци москвським олігархам, януковичам та подібним. Вже й за землі заповідників прийнялись. Це стосується і об’єктів нерухомості. Одне слово, торгівля йде – аж гай гуде, а «грошей в бюджеті немає». Те саме – і в Сумах.
Кор.: Хоча, для продажу, оренди нерухомості земельних ділянок створюються конкурси, аукціони...
О. Сахно: Всі ці тендери, конкурси є формальними, тому що конкурсні та подібні комісії очолюють призначені голови, які виконують те, що їм скаже той, хто їх призначив. А хто призначає голів комісій? Міський голова, його заступники – тобто, начальники голів комісій. І чомусь конкурси виграють переважно саме ті конкурсанти, від виграшу яких міський бюджет отримує мізер. А хто ж тоді отримує більше? Кишені міського начальства? Ми ж чудово знаємо, як вигравати конкурси і тендери: треба «підмазати», занести «конвертик» у потрібний кабінет. Конкурси з призначеними головами конкурсних комісій – ширма для забезпечення особистих інтересів. Про інтереси громади тут і мови не може йти. Я, до речі, як бізнесмен, принципово не беру участі у таких конкурсах. Бо вони не чесні. І через те у них неприємно, бридко брати участь.
Кор.: Тож, яким чином повернути цю діяльність на користь жителям громади?
О. Сахно: Дати можливість представникам громади бути членами комісій, а головне – бути головами комісій. Хоча й конкурси, як причина і наслідок корумпованості чиновників, потрібно взагалі відмінити. Натомість мають проводитись прилюдні торги. Потрібна публічна змагальність, боротьба аргументів учасників торгів. Головний аргумент – ціна, яку платить претендент за об’єкт нерухомості, земельну ділянку, право оренди тощо.
Цього немає. Гроші продовжують йти мимо міського бюджету. Посадовці продовжують говорити, що немає в казні необхідних фінансів.
Кор.: При цьому зазивають жителів на різні толоки…
О. Сахно: І чимала частина сумчан тут і не задумується: а чому, власне, я буду виконувати роботу чи «Зеленбуду», чи «Сумикомунтрансу»? Кожен з нас платить цьому приватному підприємству за вивіз сміття; сміття у місті не меншає; власники цього підприємства продовжують жиріти разом з міським начальством, а ми ще мусимо з ентузіазмом і посмішками робити за них їхню роботу!
Я – не проти суспільно-корисної праці. Але у тому випадку, коли вона стосується творення (приміром, висадка дерев, облаштування паркової алеї чи алеї видатних земляків або, врешті, вивішування у зеленій міській зоні пташиних годівниць чи шпаківень) або подолання наслідків стихії, аварій. Оце дійсно – толока: люди добровільно хочуть долучитися до суспільно значимої роботи. А прибирання сміття і бруду, за що ти платиш конкрентим виконавцям, які на тобі ще й паразитують, то це – не толока, це – самоприниження.
Тому я хочу сказати і сумчанам, і жителям усієї Сумщини: гроші в обласному, у місцевих бюджетах є. І не просто – є. Їх насправді – дуже багато. І їх буде ще більше, коли виборці будуть обирати собі місцеву владу правильно. Правильно – значить не оглядаючись на розкручені Києвом партії, під прапори яких збігаються ті, хто, опинившись у депутатському чи посадовому кріслі, жаліється на відсутність коштів, при цьому доповнюючи собою список місцевих багатіїв.
Я хочу порадити своїм співгромадянам перекладати деякі чиновницькі фрази на людську, зрозумілу мову. Приміром, коли якийсь з міських начальників говорить: «Немає в бюджеті грошей», то треба перекладати приблизно так: «Головне, щоби вони в моїй кишені були». І це, у свою чергу, буде значити, щоби ви і далі самі прибирали навколо «за того парня», якому платите за цю роботу; самі (особливо, хто живе у приватному секторі) давали собі раду з ямами напроти вашого дому; самі мостили тротуари; самі спилювали аварійні дерева…
Однак, моїм співгромадянам не слід забувати запитувати себе, чому мають собі таку владу? Хто в цьому винен? Я скажу. Винні у першу чергу самі виборці. Винна їхня нерозбірливість, пасивність, лінькуватість, невіра у свої громадянські права. Якби виборці обирали правильно, то у владі було би обмаль паразитів, обмаль корупціонерів. Тому варто щодня учитись бути відповідальними виборцями; варто учитись розуміти мову злодійкуватих чиновників; варто аналізувати, порівнювати, розрізняти, давати оцінку словам і діям, врешті – учитись цінувати як своє сьогоднішнє життя, так і життя дітей, онуків і себе – як майбутніх пенсіонерів.
Розмовляв Георгій Опанасенко
|
