Міхаель Зантхаймер, "Шпігель"
Радянський солдат героїчно ставить прапор, на куполі Рейхстагу полощуться серп і молот: військовий фотокореспондент Євгеній Халдей сфотографував одну з найвідоміших сцен новітньої історії. Зараз він удостоївся ретроспективної виставки в Берліні – проте саме цей його легендарний твір піддавався численним маніпуляціям.
Був ранній ранок 2 травня 1945 року, розповідав він пізніше. Він ішов по центру Берліна у напрямі Рейхстагу. Трьома годинами раніше про капітуляцію оголосив останній головнокомандуючий німецької столиці, проте окремі бої ще тривали. У Євгенія Халдея була з собою «лійка» і... радянський прапор.
У вигорілій будівлі парламенту 28-річний фотокореспондент у званні лейтенанта зустрів молодого приятеля і прохав його попозувати на даху з прапором. До нього приєдналися ще два червоноармійці.
Халдей зняв всю плівку, 36 кадрів. Один з них в різних варіантах став однією з ікон ХХ століття, картиною, яка в колективній пам’яті символізує перемогу Радянської армії над фашистською Німеччиною.
Після війни в тоталітарній імперії Сталіна Халдей як єврей був підданий дискримінації і відданий забуттю. Лише у 1991 році берлінський художник Ернст Фолланд випадково зіткнувся в Москві з фотографом і опублікував книгу з його фотографіями. Зараз в Берліні відкривається велика ретроспективна виставка найбільшого радянського фотожурналіста ХХ століття – приурочена до роковин офіційного закінчення війни.
З одного боку, на фотографіях часів Великої Вітчизняної війни можна побачити узяття Червоною армією Софії, Бухареста, Будапешта і Відня, падіння Берліна, Потсдамську конференцію і Нюрнберзький процес; з іншої – буденні сцени і радянську мирну працю до і після війни.
ЛІТОПИСЕЦЬ НАЙВАЖЛИВІШИХ ПОДІЙ
Халдей не був художником-постановником, він відображав найважливіші події. На тлі багатьох документально-скромних, але блискучих фотографій, які він зробив протягом шести десятків років, гірко усвідомлювати, що свій найвідоміший знімок він піддавав неодноразовим маніпуляціям, за що пізніше його не раз критикували. Заплутану історію фотографії червоноармійців з прапором на Рейхстагу реконструював куратор виставки Фолланда в своїй маленькій книзі.
Звідти витікає, що ще вночі, провівши фотографування в Рейхстагу, Халдей вилетів до Москви. Тоді на фотографії, вперше надрукованій 13 травня 1945 року в профспілковому журналі «Огоньок», спочатку була сфальсифікована одна деталь. Насправді у червоноармійця, що подавав прапор своїм приятелям, на обох руках були годинники. Тоді із словами «ури, ури» (від німецького слова Uhr – годинник. – Прим. ред.) радянські солдати мародерствували в Берліні. Халдей, пізніше він в цьому признався, на одному з негативів за допомогою голки зіскоблив годинник з правої руки своєї моделі.
На наступній версії фотографії в небі раптом з’явилися темні грозові хмари. На останній версії виявився новий прапор, який драматично розвівався на вітрі.
Хоча 1 і 2 травня 1945 року ще як мінімум три радянські військові фотокореспонденти фотографували солдатів з прапорами в Рейхстагу і на його куполі, пальма першості дісталася фотографії Халдея. Пізніше, коли його питали про маніпуляції, він відповідав односкладово: «Це хороша фотографія й історично значуща. Наступне питання, будь ласка».
ПРОПАГАНДИСТ ПРАВЕДНОЇ СПРАВИ
У справедливій війні проти Гітлера і німецьких агресорів, що напали на його Батьківщину, Халдей бачив себе пропагандистом праведної справи. Останніми роками перед смертю, що насала в жовтні 1997 року, він не раз говорив: «Я пробачив німців, але забути не можу». Його батько і три з чотирьох його сестер були убиті німцями.
Мати і дід Халдея, що народився в 1917 році в українській Юзівці, пізніше – Сталіне, сьогодні – Донецьк, були розстріляні вже через рік після його народження під час більшовицьких погромів.
Перед його звільненням з державного інформаційного агентства ТАСС в 1948 році, його начальники пред’являли йому претензії в його нібито низькому «освітньому рівні» і недостатній «політичній грамотності», проте сам він пояснював своє звільнення таким чином: «Справжня причина полягає в тому, що я єврей».
Ця обставина ріднила його не тільки з приблизно половиною його радянських колег, військових фотокореспондентів часів Другої світової війни, але і з фотографом з американського боку, який зробив знімки Другої світової війни, що теж стали знамениті, – з угорським євреєм Андре Фрідманом, відомим також як Роберт Капа, який в 1948 році став одним з творців фотоагентства Magnum. Вони добре ставилися один до одного, і, коли в Нюрнберзі вони фотографували на судових процесах у справах військових злочинців, Капа подарував Халдеєві камеру Speed Graphic.
Халдей, який говорив про себе, що знімати – це його «внутрішня потреба», навіть на схилі віку залишався маніакальним фотографом. «Російський Капа», як ще називають його історики фотографії, проживав в Москві в однокімнатній квартирі, яка одночасно служила студією для прояву і друку фотографій. Коли одного разу як гонорар за книгу і виставку він отримав гонорар в 10 тис. німецьких марок, він відразу ж витратив їх на Rolleiflex.
«Такої камери, – говорив Халдей, – в моєму житті ще не було».
