№ 45 (153): Наскільки страшна криза, як її малюють?
Якщо погодитись із тим,що фінансова система – це кровоносні судини економіки, доводиться констатувати: світовий промислово-економічний організм переживає якщо не інфаркт, то принаймні мікроінсульт.
Позначилась хвороба і на Україні: попри заспокійливі прогнози і обіцянки, що криза не зачепить нашої держави, бо вона ще не встигла «інтегруватись і адаптуватись», маємо як мінімум вегето-судинну недостатність. Такий сучасний світ: все у ньому взаємопов’язане, одне впливає на інше, друге на третє: суцільний «принцип доміно». Та і як криза могла оминути державу, де 60% експорту дають хімія і технологічно «законсервована» металургія, а негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу прогнозується цього року у розмірі 25 млрд. доларів? Тобто продати вже не можемо, бо без нашої низькосортної сталі у світі обходяться, а не купувати не виходить, бо без нафти і газу не проживеш. Але щоб купити, потрібна валюта! І долар, хоч і слабкий, у нас уже зріс.
Найхарактерніша ознака фінансово-економічної кризи – згортання будівництва. У Сумах, наприклад (це моє рідне місто), на початок листопада залишились непроданими близько 1000 новозбудованих квартир. Завмерла реалізація електропобутових товарів, автомобілів та іншої дорогої техніки. Ті, хто «заліз» у споживчі доларові кредити, скоро почнуть продавати авто, на яких не поїздили й року. Бо як виплачувати взяту у банку позику? Банки, аби «підтягти» ліквідність, обіцяють все вищі й вищі відсотки за депозитами. Як повідомляє компанія «Простобанк Консалтинг», середня ставка за ощадними депозитами терміном на рік у гривні на початок листопада становила в Україні 18,05% річних. Протягом місяця вона зросла на 0,74%. Експерти вважають, що до кінця року процентна ставка за депозитами зросте ще: інших кредитних ресурсів для банків, окрім внутрішніх, зараз не існує. Це означає лише одне: банківські кредити стануть дорожчими, і отримати їх буде чимдалі важче. Дорожчі кредити означатимуть подорожчання виробленої продукції – товарів і послуг. Подорожчання товарів і послуг спричинить новий виток інфляції.
Замкнене коло?
Не так вже й погано у нашому домі. Точніше – не все погано. Будь-яка криза, кажуть ті ж експерти, спонукає до соціально-економічних стрибків – причому, не лише у довжину, а й у висоту. Із шухляд дістають нові технології і відкриття, впроваджувати які ще недавно не було потреби. Невизнані генії одержують стимули, їх вшановують і морально, і матеріально. Макроекономіка зазнає революційних змін. Кажуть, знамениті автобани з’явились у США під час великої депресії початку 30-х років. Але хіба Україні також не дошкуляє бездоріжжя?
Нові можливості з’являються у світі споживання. Супермаркети наввипередки оголошують про знижки на плазмові телевізори і шикарні холодильники. Автосалони продають «Форди», «Міцубіші» та «Опелі» на 10 відсотків дешевше, ніж раніше. І це не межа! Хто кілька років накопичував гроші на квартиру і хотів придбати житло, не залазячи у кредит, скоро матиме шанс реалізувати свою мрію.
Світова економічна криза призводить до скорочення промислового виробництва і браку платіжних засобів. Останні чинники завдали відчутного удару по нафті: держави-члени ОПЕК домовились скоротити щоденний видобуток «чорного золота», але це не допомогло. Вартість бареля на світовому ринку впала із 147 доларів до 57, а потім застабілізувалась на позначці близько 60 доларів. Як не пручались «королі бензоколонок», вартість А-95 із майже 7 гривень за літр «з’їхала» і в Україні до 5,5 гривні. На досягнутому уряд обіцяє не зупинятись.
Подальшому падінню цін на енергоносії має посприяти й деверсифікація поставок нафтопродуктів. Багатообіцяючий епізод: до Києва завітав лідер Лівії Муаммар Каддафі. Лейтмотив переговорів, які він провів із вищим керівництвом України – налагодження співробітництва у енергетичній сфері. Бо й справді, хіба ми маємо можливості сплачувати такі великі кошти за імпортовані з Росії газ і нафту? А тому потрібно шукати альтернативу. І, здається, українська влада серйозно зайнялась цією проблемою. За словами лівійського лідера, співпраця з Україною абсолютно реальна, і це могло б слугувати розвитку економік двох держав. Лівія погоджується допустити українців до розробки свердловин на її території, а взамін просить в оренду 100 000 га українських земель під вирощування зернових культур. Звичайно, як один з найбільших експортерів зерна в Європі, ми можемо піти на такі умови. Також розглядається можливість будівництва нафтопереробного заводу в Україні. Такий перебіг подій вселяє оптимізм. Наша держава могла б знизити рівень своєї енергетичної залежності та витрати на «чорне золото».
Глобальна економічна криза може вдихнути нове життя у наш аграрно-промисловий комплекс. Маючи третину світових запасів чорноземів, в умовах, коли мільярд населення планети відчуває брак продуктів харчування, Україна може запропонувати на експорт найцінніший продукт, без якого не може бути життя – їжу. Питання лише в тому, чи зможуть українські лідери грамотно і, головне, своєчасно скористатися моментом?
Коротше кажучи, не така страшна криза, як її малюють. Значно дошкульніший для економіки брак ідей, а ще гірше – коли є ідеї, та немає їх реалізації. Ідеї в Україні звикли забалакувати. Може, цій шкідливій звичці покладе край хоча б криза?
Юлія Салій,
студентка першого курсу Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка
|
