№ 21 (179):

Кохання без розуму

Новини

Лихо з розумуЧоловік-дружина-коханка. Здавалося б такий звичний любовний трикутник. Але розв’язка історії вийшла трагічною. Чоловіка вбито, дружина залишилася вдовою з дитиною на руках, а коханка за рішенням суду отримала рік тюрми.



Все почалось з того, що на лінію оператора "02" зателефонувала жінка. Схвильована, вона повідомила, що в одному з будинків по вулиці Павлова вбито 25-річного чоловіка. Оперативно-слідча група, яка прибула на місце пригоди констатувала - смерть чоловіка настала від втрати крові.

Убивця  завдав йому декілька ударів в область шиї ножем. Знаряддя вбивства лежало неподалік. У кімнаті, на дивані, сховавши обличчя в подушку, ридала 19-літня Марина. ЇЇ подруга Тетяна розгублено дивилася на те що відбувається. Це вона викликала міліцію і здавалося, що дівчина дотепер не усвідомила, що у квартирі, в якій кілька годин тому було веселе застілля, відбулося вбивство.  Убивцею виявилася Марина. Дівчина своєї провини не заперечувала, зізналася відразу.

Так поступово з бесід з батьками, друзями й близькими учасників цієї  "кримінальної історії" вимальовувалася реальна картина сплетіння між собою  непростих взаємин двох закоханих жінок і одного чоловіка, фінал яких виявився трагічним для всіх.

Із Сергієм, а саме так звали  вбитого, Марина познайомилася кілька років тому -  у Недригайлові. Чоловік купив будинок по сусідству з будинком її батьків. Він відразу запримітив кокетливу молоду сусідку. Марині теж лестила увага дорослого, по її мірках чоловіка (Сергій був старше Марини на 6 років). Тоді її, 16-літню дівчину зовсім не бентежило, що Сергій був одружений. У новий будинок він незабаром привіз законну дружину разом з маленькою дочкою. Здавалося б на цьому історія могла б і завершитися, однак це був лише початок. Незабаром між молодими людьми спалахнув роман. "Я відразу відчула негаразди в родині, - розповідає Оксана - дружина Сергія,- чоловік став агресивним, поводився зі мною, як із собакою. Бив, принижував. Я не витримала, пішла жити з дитиною до бабусі. Через якийсь час він прийшов, благав повернутися. Я простила. Дуже його кохала. Думала схаменеться, але не виходило мені щастя. Я підозрювала, що він зустрічається з Мариною. Працював чоловік на млині, майже завжди повертався пізно. На його обличчі та на комірі сорочки я бачила  сліди від губної помади. Мені і сусіди говорили, що б я очі відкрила, що гуляє він з нею. Підозрювала, але проганяла від себе ці думки. Однак дівчинка зовсім знахабніла, стала по ночах на його телефон повідомлення надсилати "Милий, виходь на вулицю". Я принижувалася до  того, що сама виходила вночі до неї. Просила дати спокій родині. Хоча б через доньку. Марина мене не соромилася, говорила що в них усе відбулося не на тверезу голову, а тепер мій чоловік у неї так закохався, що як прив'язаний ходить."

Через якийсь час Сергій повідомив дружині, що їде до Сум заробити грошей. Оксана зраділа у надії, що розставшись зі своєю пасією він схаменеться. Тоді  жінка  не знала, що Марина теж виїхала в Суми, де вони із Сергієм уже винайняли будинок для спільного проживання.. Один раз увечері він подзвонив їй на мобільний телефон : "Ти своє щастя втратила" - сказав Сергій і поклав слухалку. В Оксани стислося серце, всю ніч до ранку вона плакала поруч зі сплячою дитиною.

За словами друзів, що знали Марину й Сергія, їхні стосунки теж були далекі від ідеальних. Сергій не бив Марину на відміну від законної дружини, балував дарунками, але все частіше й частіше між ними виникали сварки як-то кажуть "на рівному місці". Марина забороняла Сергію дзвонити Оксані, була проти його спілкування з дочкою. Сергія це ображало.  Того фатального вечора  до них у гості прийшли  друзі - Тетяна та В'ячеслав. Як водиться, дружня бесіда проходила за пляшкою горілки. Усім було весело. Гості вирішили заночувати в сусідній кімнаті. Коли господарі залишилися самі, між ними знов спалахнув черговий конфлікт. Марина почула, як у сусідній кімнаті Сергій розмовляє по телефону із дружиною. Це її дуже розлютило. Не соромлячись, вона почала обзивати і принижувати свого співмешканця. "Сергій підійшов і вдарив мене в обличчя, - згадує Марина, -   він сказав, що сам спати не буде й мені не дасть. Витяг за волосся в темний коридор. Почав бити  головою об стіну. Я схопила ніж зі стола. І пригрозила йому, якщо він не заспокоїться, все може погано закінчиться. Він  сміявся, що  не боїться погроз, що я слабохарактерна і ніколи його ножем не вдарю. А сам бив мене по тілу і голові. Не знаю, як це вийшло Я його вдарила. Вбивати не хотіла. Ніж попав  в шию. З рани заюшила кров. Я злякалася і кинулася будити  друзів. Вони й викликали швидку й міліцію."

Епілогом цієї історії стало рішення суду, що зм'якшив покарання для Марини,  засудивши її до одного року позбавлення волі.

Зрадництва Сергія Оксана вибачити не змогла. Вона відмовилася визнати себе потерпілою стороною і не була присутня в суді під час оголошення вироку своїй суперниці.

Ельвіра Біганова, СЗГ УМВС Сумська область