№ 3 (210):

Глухівщина в період монголо-татарського панування

Історія і культура

Можливо монголо-татари виглядали так(Нариси з краєзнавства)

Олексій Ленський

(Продовження. Початок дивіться - "Сумщина в період формування Київської Русі")


Класична версія монголо-татарської навали, здається, всім відома.

На початку 13 ст. у монгольських степах сміливий і авантюрний племінний вождь на ім’я Чінгісхан зібрав докупи величезне військо, скріплене залізною дисципліною і його авторитетом; загарбав сусідів, завоював Китай, знищив державу Хорезм, Грузію, і у 1223 році вийшов на кордони Русі. Причина поразки руських князів відома (внутрішній розбрат), але не треба забувати і технічний бік цієї справи. Від китайців монголи успадкували леговану сталь і порох, а також стінобійні і каменекидальні машини. У 1218 році при взятті Східного Туркестану і Семиріччя були використані метальні снаряди з горщиків, в яких була горюча суміш на основи нафти.



…У 1238 р. військо монголо-татар удерлося на територію Сіверської землі. Були захоплені Чернігів і Глухів, але останній не був зруйнований. Відомі факти, коли населення віддавало коней і данину і домовлялось з татарами. Цьому сприяло те, що поняття «монголо-татари» – дуже широке, неоднозначне. У війську в них були представники й інших народів, а серед них було багато християн. У літописі сказано, що спустошивши Чернігів, ординці взяли в полон дев’яностолітнього єпископа Порфирія і відвели до Глухова, а там його відпустили. Татарське панування було в двох формах. Перше – татари стали видавати князям «ярлики», тобто, грамоти на князювання залежно від довір’я, яке викликав той чи інший князь у хана, від розміру подарунків, незважаючи його правами на престол або бажанням народу. Другою формою «іга» була данина, яку збирали татарські урядовці – баскаки, але люди, навчені попередніми війнами з кочівниками, навчились ховатися в лісах, ярах, болотах. Збирати данину в таких умовах монголо-татарам було важко і тому вони віддавали ці землі під управління князю, зобов’язуючи його покрити недобір данини. Тому народ скоро зрозумів, що краще платити зразу татарам, ніж князям-посередникам. Так постали, так звані, татарські села. Багато хто пішов служити до татарського війська, багатьох, особливо ремісників, забрали силою в Орду. Значна кількість ремісників, князівської челяді, купців емігрувала в Тверь, Коломну, Москву, Муром. Служба в татар давала право закріпити за собою свої маєтності.

Русь не припиняла торгівлі з Європою. Італійський місіонер, чернець-францисканець Джованні Да Плано Карпіні (бл. 1180 – 1 серпня 1252) оповідав, як 1245 року разом з ним приїхали до Києва купці з Візантії, Польщі, Австрії, з Пізи, Генуї, Венеції, Франції. З Русі, приміром, до Туреччини везли хутра горностаїв. Був високий рівень ливарництва і ковальського ремесла. По всій Європі користувалися попитом замки, які виготовляли на Русі.

Місто Глухів з його землями став «податково-данинною» одиницею, яка входила до Чернігівської тьми. Глухівським уділом володіли нащадки князя чернігівського Михайла Всеволодовича, страченого татарами за непокору. З 1247 р. його син Семеон Михайлович і онук Михайло Семеонович і правнук Семеон Михайлович правили глухівськими землями понад сто років. Глухівським князям належали землі і міста Мценськ, Бєльов, Новосіль, Вротинськ, Одоєв. У 1257 р. ординці зробили перепис, звільнивши від податків духовенство.

Все ж таки, дивні були ці монголо-татари. У 1997 р. у московському видавництві «Олма-пресс», вийшла книжка Олександра Бушкова «Россия, которой не было». Там наводяться факти, з якими далеко не всі погодяться, проте вони додають сумніву в офіційну версію походження російського народу, яка довгий час панувала і панує в російській історіографії. Мається, передусім, на увазі те, що Московське царство виникло не як антипод Орди, а як одне з її продовжень, перевтілень.

Глухів не раз ставав об’єктом грабунку і полону. Варто у цьому смислі відзначити 1278 рік, коли князівство Рильське і Воргольське було безпосередньо передане татарському темнику Ногаю.

…Життя Київської Русі поступово розширюється на північ, у ліси, де тільки розпочинався процес захоплення, колонізації неслов’янських земель київськими, сіверськими князями. Звісно, що далеко не всі князі мирились з владою Орди. Наші землі в 14-15 століттях не пустували: на них розгортались основні бойові дії між Литовсько-Руською державою, Москвою і ординцями.