№ 3 (210):

Мистецький "Матч смерті"

Актуалії

Матч СмертіАнтін Мухарський – куратор концепт-проекту, винесеного у заголовок – спочатку наводить дві сентенції. Перша належить філософу Георгу Гегелю: "Життя – це  об’єктивна  реальність, що дається нам у відчуттях". Друга – письменнику Редьяру Кіплінгу: "Захід є  захід, Схід є схід".

Потім презентує проект. Отже, об’єктивна реальність  українського  життя – це тотальний розбрат та хаос в окремо взятій країні, що дається у відчуттях багатьом мільйонам українців. Серед цих мільйонів – селян, робітників, чиновників, трудової інтелігенції – є і декілька сучасних художників, що відображують об’єктивну реальність художніми засобами, фіксуючи у такий спосіб певні стани життя. Їхні твори здебільшого належать до жанрів соц-арту, плакатного живопису, неопоп-арту та неокласики, ілюструючи ставлення їхніх авторів до тих чи інших суспільних, культурних, а, часом, і побутових проблем. Громадянська позиція і мистецька активність у її обстоюванні – є головним критерієм відбору художників для участі у формуванні проекту "Матч смерті".



Концепція експозиції

Об’єктивну розділеність України візуалізовано за допомогою створення простору, що умовно символізує футбольне поле (далебі, улюблена спортивна гра українців). По обидва боки від центральної лінії розташувалися команди-супротивники "Схід-Захід".

Команду "східних" представляють роботи художників Романа Мініна ("гра у нападі") та Ніни Мурашкіної ("півзахист"). В обороні "грають" роботи Сергія Хохла.

Команду "західних" представляють роботи Ігоря Перекліти з циклів "Комуно-фашизм" та "Галицькі  мадонни" ("напад") та Івана Семесюка з циклу "Жлоб-арт. Біомаса" ("півзахист"). У захисті грає проект Сергія Коляди "Welcome to Ukraine – not smiling country".

Головний суддя матчу – "Батько Махно" (робота Івана Семесюка).

Хаотичне розташування робіт на експозиції характеризує сучасний стан українського соціуму, символічну біполярність якого складають радикально протилежні за духом та змістом роботи Романа Мініна та Ігоря Перекліти. В той час як близькі за духом, художньо-декоративні роботи Ніни Мурашкіної та Івана Семесюка висвітлюють явища характерні як для сходу, так і для заходу країни, пом’якшуючи певний ідеологічний радикалізм Мініна-Перекліти ілюстрацією тотального проституювання та жлобства, яке роз’їдає державу як іржа. Постмодерний проект Сергія Коляди та сатирична неокласика Сергія Хохла – два іронічних акценти, своєрідні інтелігентські рефлексії на жорсткі реалії сьогодення. В той час як могутня постать Батька Махна – суворого рефері матчу – є прямим застереженням нащадкам: не сунути в пекло громадянського розбрату, заснованого на чужих для українців запозичених ідеологіях, а шукати варіанти порозуміння на своїй землі, що базуються на принципах націонал-анархізму, народної демократії, наріжним каменем якої є створення усіх умов для життя і праці вольної людини на вольній землі.

У центральному колі "футбольного поля" розміщено "футбольний м’яч" у вигляді людського черепа. Ось-ось, пролунає свисток і матч непримиренних розпочнеться. Але переможців у цьому матчі не буде. Переможе смерть! І поки цей свисток не пролунав, у нас є час замислитися: "А чи варто його розпочинати?"

На що треба звернути увагу

Роздвоєність нації, розділеність країни, політичне шахрайство, що спирається на принципі "розділяй та владарюй", подвійність культурних, моральних, соціальних стандартів, тотальна брехня та облуда з одного боку породжують зневіру і апатію, а з другого – озлобленість та агресію, створюють родюче тло для політичних, економічних та інших видів спекуляції, провокування конфліктів; унеможливлюють сподівання нації на гідне цивілізоване майбутнє і, врешті-решт, можуть призвести Україну (вже втретє в історії) до втрати державного суверенітету.

Ми – проти такого розвитку подій! Ми – за пошук єднальної ідеї! Проектом "Матч смерті" ми акцентуємо увагу на тому, що нас розділяє, і закликаємо не піддаватися на провокації чужинців та запроданців-співвітчизників повставати брат на брата. Перемога в цьому поєдинку неможлива! У цій грі програють усі.

Наше мистецтво належить усім тим, хто стояв на Майдані не за конкретних політиків, а за  Волю, Гідність, за свій Народ! Нехай живуть ідеали Майдану! І нехай ідуть під три чорти усі, хто посягає на наше священне право бути Вольними людьми на своїй Вольній Землі!