№ 1 (237):

Дива Сумщини

Історія і культура

Сумська область гостинна на подарунки українцям. Вона подарувала їм першого мамонта, конкурента Києво-Печерській лаврі та партизанський рух.

Недригайлівський мамонт

До 1980-х років пам'ятник мамонтові, який стоїть у селі Кулішівка Недригайлівського району, був єдиним у світі. Монумент, зведений в 1841 році, — не просто історична цінність. Це нагадування про те, що саме у Сумській області в 1839 році вперше на території країни були знайдені добре збережені останки мамонта. Відкопав скелет давно вимерлої тварини професор Харківського університету Іван Калениченко.



Унікальну знахідку він вивіз до Харкова на шести підводах. Калениченко став і автором проекту пам'ятника — чавунної зрізаної піраміди на п'єдесталі. На всіх його боках рельєфом зображений скелет мамонта. Добре збереглися і написи на ньому: "Село Кулешівка. Місце це було кордоном між Польщею і Росією" і "На цьому місці в 1839 році відритий кістяк первісного мамонта". До речі, площа цегляної платформи монумента — 120 кв. метрів. Останню велику реставрацію пам'ятника проводили на початку 80-х років.

Як дістатися

У Недригайлові повернути за вказівником у с. Кулішівка.

Останній отаман Запорізької Січі

Музей останнього кошового отамана Запорізької Січі у селі Пустовійтівка Роменського району відкрили на батьківщині Петра Калнишевського в 2006 році. А після того як помісний собор УПЦ (КП) канонізував і зарахував відомого роменчанина до лику святих, село, де він народився, стало ще більш популярним. У Пустовійтівці за свої гроші Калнишевський побудував Покровську церкву, школу та лікарню. У 1773 році стараннями отамана тут звели унікальну пам'ятку архітектури — Свято-Троїцьку церкву, якій Калнишевський подарував дороге Євангеліє — шедевр українського золотарства роботи Івана Равича.

Через два роки після цього Катерина II своїм указом розігнала Січ. Калнишевського судили і на довгі роки відправили в ув'язнення у Соловецький монастир. У 1801 році його помилували, він помер через два роки після цього, у віці 112 років.

Зараз у музеї, названому на честь Калнишевського, — чотири експозиційні зали, в яких виставлені археологічні знахідки, козацьку зброю, предмети побуту, речі Калнишевського, залишки збудованої ним церкви.

Як дістатися

Від автовокзалу м. Ромни до с. Пустовійтівка (7 км).

Таємничі печери Софронієвського монастиря

За літописами, монастир, що стоїть за два кілометри від села Нова Слобода (Путивльський район), був заснований у 1405 році. У ті часи унікальна споруда була дерев'яною. Але в кінці XVII століття ченці покинули будівлю і перемістилися в Путивль. Монастир був порожній 30 років, поки його не очолив ігумен Софроній. При ньому красива будівля розрослася: з'явилося багато нових споруд, у тому числі кам'яна церква Різдва Богородиці.

До нашого часу вціліли три наземних споруди: трапезна кінця XVII століття, надбрамна Покровська церква XVIII століття, настійний корпус 1911 року і частково огорожа з воротами. Але найцікавіша частина монастиря — це його підземелля. Навіть поглянувши на будівлю краєм ока, неможливо не помітити основи стін і фундаментів багатьох, вже зниклих споруд. А на східних схилах монастиря є печерні комплекси, які нічим не поступаються аналогічним у Києво-Печерській лаврі.

До речі, поки що вони мало досліджені, але найстаріші з них учені датують XIII-XIV століттями. Є під землею не тільки ходи і келії, але навіть підземні церкви і каплиці. Одна з церков — склепінчаста. На думку вчених, її будували унікальним відкритим способом — спочатку вирили котлован, побудували з цегли склепінні ходи та келії, а потім засипали землею. Кажуть, що печери Софроніевского монастиря зберігають ще багато таємниць ...

Як дістатися

У Путивлі повернути за вказівником до Софронієвського монастирю.

Цирк для князя Голіцина

Унікальна за своєю формою і красою садиба, побудована в 1749 році, знаходиться у місті Тростянець. Вона нагадує маленьку фортецю з глухими високими стінами і чотирма триповерховими вежами  по периметру. Спочатку фортеця (60 м у довжину і 40 м у ширину) планувалася як оборонна споруда від татар. Але у середині XIX століття вона перейшла у володіння князя Голіцина, який зробив з неї літній театр і цирк. На відкритому майданчику двору були зроблені ложі для глядачів, як у давньоримських амфітеатрах. А у баштах з боків жили артисти. У центрі садиби проходили виступи цирку і трупи кріпосного театру князя Голіцина. Зараз гарну садибу, що отримала назву "Круглий двір", відреставрували. Там проводяться культурні акції. До речі, навколо двору не менш прекрасні місця — до нього прилягають парк із палацом Голіцина з дендрарієм, озерами і скульптурами.

Як дістатися

До Тростянця поїздом (станція Смородине) або автобусом, проспект Миру, 16.

Партизанська база

Ліс, в якому зародилася партизанська армія, знаходиться в 15 км від Путивля. Саме з Спадщанського лісу партизани пройшли з боями від Путивля до Карпат під командуванням героїв Радянського Союзу Ковпака і Руднєва. Зараз у лісі є музей і монумент партизанської слави, землянки, братська могила та імпровізована база підпільників. Дізнатися вхід в унікальний лісовий музей можна по стелі "Народні месники", що зустрічає гостей на узліссі.


На місці базування загону є партизанська кухня і санчастина. А поруч із музеєм на лісовій галявині стоїть бойова техніка — танки, літаки, вертольоти і навіть поїзди! І хоча всі вони в основному повоєнні, інтерес туристів до лісу від цього не меншає. До 40-річчя святкування Перемоги тут відкрили скульптурну Алею героїв-партизан. Зараз Спадщанський ліс оголошено історико-культурним заповідником.

Як дістатися

До Путивля з обласного центру поїздом чи автобусом, а звідти до села Кардаші і далі за вказівниками.
 
Вчені не можуть порахувати, скільки століть яблуні в Кролевці

Навіть через сотні років унікальне дерево-кущ дає смачні плоди.

Яблуня, яка росте в центрі містечка Кролевець, багато років не дає спокою українським ученим. У неї — неймовірна тяга до життя. Дерево давно втратило материнський стовбур, але не померло, не засохло. Зараз за металевою огорожею на тисячі квадратних метрів лежать 15 прирослих до землі стовбурів. Вчені збилися з пантелику, не знаючи, хто з відростків — син, а хто онук чи правнук першої яблуні з минулих століть. У цього дерева дивовижна здатність виживати, вкорінюючись у землю своїми власними гілками. Коли один із прирослих стовбурів повинен померти, його гілки схиляються вниз і стають новими стовбурами. Такий унікальної яблуні вчені не бачили ніде.

У 1940-х роках Кролевецька яблуня увійшла в історію садівництва. Збереглися записи, в яких тодішній начальник Державної селекційної генетичної станції Мічурін просить у районного агронома відростки диво-дерева. Кажуть, "дітей" яблуні до Москви переслали. Але де вони ростуть і чи стали такими ж унікальними — невідомо.

Учені не можуть підрахувати й вік яблуні. За одними спостереженнями їй 200 років, а за іншими — всі 300! Місцеві жителі називають її "княжою", пам'ятаючи легенди про те, як в тіні яблуні любив сидіти місцевий господар князь Мещерський. Ще її називають "крученою" і "лозівкою" за здатність рости, як кущ. Але при цьому ніхто не відмовляється скуштувати трохи кислуваті яблука з незвичайного дерева.

Зараз диво-деревом опікуються місцеві юні натуралісти. До речі, в 1998 році "Яблуня—колонія" (таку назву отримало дерево в науковому світі) стала пам'ятником природи державного значення.

Як дістатися

Поїздом або автодорогою Київ — Москва до м. Кролевець. вул. Андріївська, 51.

Маргарита Чимирис

За матеріалами "Комсомольскої правди" в Україні"



Також читайте:

Політичним партіям потрібні свої «молодіжки»

Коли дають – бери

Новий начальник департаменту ДАІ

Горілка з підробним акцизом