Виробничі відносини визначаються виробничою ієрархією, необхідною для централізованого управління виробничими процесами і нижчими виробничими структурами. Насправді між учасниками спільної виробничої діяльності існує значне різноманіття відносин, а до виробничих відносин можна віднести тільки ті з них, необхідність яких диктується виробничою доцільністю, оскільки лише ці відносини сприяють досягненню успішного і ефективного перебігу виробничого циклу. Вельми істотну складову частину виробничих відносин являє собою виробниче спілкування, поза яким кожен учасник спільної виробничої діяльності самостійно і незалежно виконує свої виробничі обов'язки, зміст яких визначається займаним місцем у виробничому циклі і виробничій ієрархії. У свою чергу, невиробниче спілкування являє собою складову частину відносин невиробничих. Поза спілкуванням не існують жодні людські відносини.
Якщо певний учасник спільної виробничої діяльності пояснює деяким іншим порядок виконання майбутньої виробничої задачі, то таке спілкування є спілкуванням виробничим, за допомогою якого самостійне і незалежне виконання кожним своїх виробничих обов'язків утворює в цілому цілеспрямовану організовану виробничу взаємодію. Якщо ж цей якийсь учасник переконує деяких інших у тому, що всі буржуї та начальники - сволота, то таке спілкування є спілкуванням невиробничим, на основі якого виникає іноді цілеспрямована організована невиробнича взаємодія.
Деякий постійний рівень невиробничого спілкування, як правило, не заважає, хоча у будь-якому разі не сприяє, досягненню успішного і ефективного перебігу виробничого циклу. В окремих випадках надлишковий рівень невиробничого спілкування є наслідком недосконалості виробничої організації, що допускає, наприклад, значні простої виробництва. В інших випадках надлишковий рівень невиробничого спілкування є наслідком інтенсивного обговорення тих чи інших незадовільних, іноді до повної нестерпності, умов спільної виробничої діяльності. Таке спілкування саме може бути причиною простою виробництва, завершуючись у деяких випадках організованою невиробничою взаємодією, що виключає можливість продовження виробничої діяльності.
Організована невиробнича взаємодія, метою якої є зміна незадовільних умов спільної виробничої діяльності, здійснюється іноді вельми жорстоким і руйнівним (бунти, повстання, революції, війни) чином. Однак і для досягнення цієї мети менш жорстоким і руйнівним (страйки, мітинги, пікети) чином, переривається виробнича діяльність. Для постійного опосередкованого участі у зміні незадовільних умов спільної виробничої діяльності створюються невиробничі організації у вигляді професійних спілок.
Видається очевидним, що виробничі відносини не мають жодного впливу на розподіл. Саме характер розподілу, визначає характер інших умов спільної виробничої діяльності, які можуть обмежувати, а то і повністю переривати, виробниче спілкування надлишковим спілкуванням невиробничим. Справді, лише непереборне прагнення того, хто здійснює одноосібний розподіл привласнити якомога більше, змушує його урізати заробітну плату, збільшувати тривалість робочого дня, нехтувати небезпечними та шкідливими умовами праці, створюючи тим самим для більшості нестерпні умови спільної виробничої діяльності. Для обмеження невиробничого спілкування, запобігання виникненню організованої невиробничої взаємодії, досягнення успішного і ефективного перебігу виробничого циклу використовується насильство і гноблення, на основі яких у виробничому колективі складаються відносини панування і підпорядкування, які є складовою частиною відносин невиробничих. Це означає, що не існують у природі рабовласницькі, феодальні та капіталістичні виробничі відносини, а є тільки лише виробничі відносини поряд з рабовласницькими, феодальними і капіталістичними умовами спільної виробничої діяльності.
Якщо уявити собі використання деяких найбільш примітивних знарядь праці рабом, кріпаком і робітникам, то стане очевидним, що використання їх буде однаковим у всіх суспільно-економічних формаціях. Тобто, не існують рабовласницький, феодальний і капіталістичний способи копання лопатою. Це означає, що не існують в природі рабовласницький, феодальний або капіталістичний способи виробництва, а є тільки лише суспільне виробництво на основі того чи іншого рівня технічного розвитку. Спосіб виробництва не є беззмістовним поняттям у тому випадку, якщо мова йде, наприклад, про киснево-конверторний, мартенівський або електроплавильний способи виробництва сталі.
Для досягнення найбільш прийнятних умов спільної виробничої діяльності необхідно і достатньо усунути одноосібний розподіл так званим приватним власником. Тоді у виробничих колективах залишаться, поряд із допустимим постійним рівнем невиробничого спілкування, тільки ті відносини, які необхідні для досягнення успішного і ефективного перебігу виробничого циклу і, притому, найбільш успішного і ефективного. Саме про це свідчить зворотня відповідність його успішності та ефективності ступеню панування і підпорядкування у відносинах між рабовласником і рабом, феодалом і кріпаком, капіталістом і робітником.
Що стосується відносин громадських у цілому, то вони мимоволі прийдуть у відповідність із новими відносинами між учасниками спільної виробничої діяльності. Справді, ніхто не створював попередньо умоглядні моделі рабовласницької, феодальної та капіталістичної держави з метою подальшого використання їх для перебудови суспільства після переходу до рабовласницьким, феодальним чи капіталістичним умовам спільної виробничої діяльності.
Таким чином, тільки учасник спільної виробничої діяльності у виробничому колективі, де буде усунено одноосібний розподіл, виявиться продовженням послідовності, що проглядається в історії розвитку суспільного виробництва, і яке (продовження) позначено знаком питання: працівник - раб - кріпак - робітник - ?
В. Я. Мач
Також читайте:
КРУ виявляє порушення, але збитки від них уповні не відшкодовують
На Трійцю українці не працюють три дні
Про “Криворіжсталь” та про “ліві” принципи “роботи з населенням”
Про участь у виборах громадян повідомлятимуть двічі
У якості відносин майже тотожних неіснуючим відносинам власності на спільно використовувані засоби виробництва комуністична теорія розглядає відносини виробничі, які, таким чином, також справляють значний вплив на розподіл та інші умови спільної виробничої діяльності. Такі поняття, як виробничі відносини, продуктивні сили, спосіб виробництва та багато інших, наділяються певним містичним змістом і давно вже перетворилися на ритуальні комуністичні заклинання. Використання їх у процесі публічного виступу нагадує шаманське камлання, у результаті заворожливої дії якого всі присутні одновірці, втрачаючи здатності тверезо мислити, впадають в благоговійний ступор.