№ 22 (259):

Спадковий договір в Україні

Право і закон

Небагато українців знають, що крім успадкування за заповітом або за законом, майно може перейти до іншої особи після смерті власника на підставі договору, який називається спадковим. Що це за вид договору, між ким і в якій формі його укладають, розказано нижче.

Що таке спадковий договір

Цивільний кодекс у своїй статті 1302 визначає спадковий договір як договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.



Варто відразу зазначити, що спадковий договір має більше спільного з договірним правом, ніж із спадковим. З успадкуванням цей вид договорів пов’язує по суті тільки ключова підстава виникнення права власності на майно у
набувача: смерть того, кому це майно належало раніше.

На відміну від спадкування за законом чи за заповітом, право власності на майно за спадковим договором переходить до набувача безпосередньо після смерті відчужувача – для цього набувач не зобов’язаний чинити будь-які додаткові дії, пов’язані з прийняттям спадщини.

Крім того, якщо до спадкоємців переходять всі права та обов’язки спадкодавця, крім тих, які нерозривно пов’язані з його особою, то до набувача за спадковим договором переходить тільки право власності на майно, визначене договором.



Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання

Ці два схожі види зобов’язань часто плутають. Адже обидва договори – як спадковий, так і договір довічного утримання – спрямовані на передачу однією стороною іншій стороні майна у власність, за що інша сторона зобов’язується виконати якісь розпорядження відчужувача, передбачені договором.

Проте різниця між двома видами договорів є й досить істотна.

По-перше, за спадковим договором на набувача може бути покладено виконання обов’язків як майнового, так і немайнового характеру, в той час як за договором довічного утримання набувач зобов’язується довічно забезпечувати відчужувача доглядом та утриманням, інші обов’язки на набувача не покладаються.

По-друге, право власності на майно за договором довічного утримання переходить до набувача з моменту укладення договору, в той час як, набувач за спадковим договором стане власником майна лише після смерті відчужувача.

Відмінність спадкового договору від заповіту з умовою

Нагадаємо, що згідно із заповітом з умовою заповідач може поставити набуття права на спадкування у залежність від виконання спадкоємцем якої-небудь дії. Наприклад, такою умовою може бути вступ до шлюбу, народження дитини, одержання освіти, проживання в певному місці і т. п.

На відміну від заповіту з умовою, який носить односторонній характер, спадковий договір є двосторонньою угодою, тому й коло обов’язків набувача за спадковим договором визначається не одним лише бажанням спадкодавця, а за взаємною згодою сторін.

Оскільки невиконання умов спадкового договору тягне за собою цивільно-правову відповідальність сторін, вважаємо, що наявність таких обов’язків набувача як народження дитини або взяття шлюбу, які можуть мати місце в заповіті з умовою, у спадковому договорі неможливі.

У той же самий час, обов’язки набувача за спадковим договором можуть полягати в організації поховання відчужувача; охороні його майна; наданні права утримання і догляду третім особам і т. п.

Такі зобов’язання набувача не повинні обмежувати його громадянську правоздатність і не повинні суперечити моральним засадам.

Сторони спадкового договору

Відчужувачем за спадковим договором може бути будь-яка фізична особа. Набувачем – будь-яка фізична або юридична особа.

Зрозуміло, для укладення спадкового договору, як і будь-якого іншого, сторони повинні мати цивільну дієздатність. У той же самий час, наприклад, відчужувачем може бутиі неповнолітня особа, і особа з обмеженою дієздатністю. У такому разі для укладення угоди необхідна згода батьків неповнолітнього або піклувальника особи з обмеженою дієздатністю.

Набувачем за спадковим договором може бути лише особа з повною цивільною дієздатністю (не неповнолітній, і не особа з обмеженою дієздатніст), оскільки договором на набувача покладаються певні обов’язки.

Малолітні і недієздатні особи не можуть бути сторонами спадкового договору.

Окремо варто звернути увагу на спадковий договір, сторонами якого є подружжя. Таким спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя, спадщина переходить до іншого, а в разі смерті другого з подружжя – до третьої особи, набувача. При цьому важливо розуміти, що на другого з подружжя не можуть покладатися обов’язки, які покладаються на набувача.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в разі смерті обох з подружжя протягом 24 годин, спадщина відкривається одночасно і окремо після смерті кожного з подружжя. В такому випадку, майно, зазначене у спадковому договорі, відразу перейде до набувача за договором.

Спадковий договір з участю подружжя може стосуватися як майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, так і особистого майна одного з них. При цьому, якщо предметом договору є майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, необхідно пам’ятати про те, що для цього необхідна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Форма спадкового договору

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03. 2004 р. № 20/5.

Якщо предметом договору є нерухоме майно, нотаріус зажадає пред’явити правовстановлюючий документ і Витяг з реєстру прав власників нерухомого майна. Після ознайомлення з правовстановлюючим документом нотаріус повертає його власникові. У тексті договору нотаріус указує назву правовстановлюючого документа та його реквізити. Про необхідність державної реєстрації майна нотаріус також повинен вказати в тексті договору.

Після смерті відчужувача первинний правовстановлюючий документ потрібно передати нотаріусу, який робить на ньому відмітку про перехід права власності на
майно до набувача на підставі спадкового договору. З цим документом слід звернутися до органу, який здійснює реєстрацію права власності на таке майно, для державної реєстрації.

Виконання спадкового договору

Закон встановлює певні гарантії дотримання прав учасників спадкового договору.

Так, для того, щоб не допустити можливість відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус одночасно з посвідченням договору, накладає на таке майно заборону його відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Слід звернути особливу увагу на те, що заповіт складений щодо майна, що є предметом спадкового договору, є нікчемним, незалежно від того як його було складено – до чи після укладення договору.

Оскільки при складанні заповіту від заповідача не вимагається надання документів, що підтверджують право власності на майно, це положення є дуже важливим. Адже заповідач може скласти заповіт щодо будь-якого свого майна, а також охопити заповітом все своє майно. В такому разі, питання про дійсність заповіту або окремих його пунктів буде вирішуватися вже після смерті заповідача.

Права відчужувача за спадковим договором також мають бути захищені. Так, відчужувач має право призначити особу (юридичну чи фізичну), яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. Це вельми розумно, адже здійснення обов’язків, покладених на набувача спадковим договором, може відбуватися і після смерті відчужувача. У випадку, якщо відчужувач не призначить таку особу, контроль за виконанням спадкового договору покладається на нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Розірвання спадкового договору

Розірвання спадкового договору можливе з ініціативи однієї зі сторін у судовому порядку.

Так, спадковий договір може бути розірваний відчужувачем, якщо набувач не виконує належним чином покладених на нього обов’язків. Набувач же може вимагати розірвання договору в тому випадку, якщо належне виконання обов’язків за договором з його боку неможливе (наприклад, з причин погіршення стану здоров’я).

Окрім розірвання, в договорі можуть бути передбачені й інші наслідки порушення сторонами зобов’язань. Наприклад, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди тощо.

Катерина Гутгарц, prostopravo.com.ua



Також можна почитати:

Положення основного закону не можна давати «заговорювати»

Нечисте обличчя Сум

Інтимні зони сумських тролейбусників

Зарплата у Сумах у січні-червні 2011 року

Мешканця Сумщини затримали у метро

У Сумах з першого листопада розпочалася реєстрація скутерів