У принципових суперечках банкірів з недобросовісними позичальниками поставлена крапка. За рішенням Вищого спеціалізованого суду України кредитні установи не мають права забирати у боржника майно, яке не є заставою за позикою. Юристи вважають позицію суду справедливою і просять закріпити це рішення законодавчо. Банкіри запевняють, що суд поставив не крапку, а три крапки. Кредитори, як і раніше будуть вимагати з неплатника повну суму боргу, правда, тепер процедура стягнення стане більш тривалою і складною.
Вищий спеціалізований суд України постановив, що боржники банків мають право вільно розпоряджатися своєю власністю, якщо вона не була закладена при оформленні кредиту. Тобто банк не може відбирати для погашення кредиту, квартиру, якщо був закладений тільки автомобіль. Схожа норма є і в чинному Цивільному кодексі, проте до недавнього часу банкіри за допомогою суддів повсюдно її порушували. Якщо продаж застави повністю не покривав суму боргу, банки вільно відбирали будь-яке інше майно.
Банкіри називають таку практику наслідком фінансової кризи. «Кредитний бум обернувся масовими неплатежами позик, і паралельно з цим різко знецінилося заставне майно, - розповідає радник президента Асоціації українських банків Олексій Кущ. – Згадайте, як сильно обвалилися ціни на нерухомість. Коли банк видавав кредит, ціна заставної квартири, як правило, набагато перевищувала зобов'язання позичальника. Після кризи продаж такої квартири не покривав і половини виданої позики. Але «пробачити» залишок боргу банк не може, адже чийсь кредит – це і чийсь депозит. Тому й з'явилася практика стягнення боргів за допомогою продажу незаставного майна».
Українці, які стали неплатоспроможними перед банками, кинулися переписувати незаставні дачі та автомобілі на батьків, дітей, братів і двоюрідних бабусь - тільки би банк не відібрав. Фінансисти у свою чергу намагалися визнати ці угоди фіктивними і анулювати договори купівлі-продажу або дарування. Єдиної позиції в таких справах українські суди не мали, хоча частіше рішення приймалися на користь банків. Як тільки феміда визнавала право власності за колишнім власником, в його двері дзвонила виконавча служба з «привітом» від кредитора. Піку активності така війна між банкірами та їхніми боржниками досягла в минулому році.
Нинішнє рішення ВССУ покликане покласти край свавіллю банків. «По суті, вони порушують права людини, – стверджує незалежний юридичний консультант Андрій Осадчий. – Знецінення заставного майна не повинно бути проблемою позичальника, тому що кредитор зобов'язаний сам адекватно оцінювати заставу і на момент видачі позики, і на перспективу до кінця терміну погашення. Зрозуміло, не всі банкіри могли передбачити наслідки кризи і падіння цін на нерухомість і авто. У той же самий час вони чомусь не пішли назустріч позичальникам в частині зниження процентних ставок відразу, а чекали відповідного розпорядження від НБУ. Виходить, що для фінансистів правила гри залишалися докризовими, тоді як для позичальників змінилися в гіршу сторону».
Осадчий називає позицію Вищого суду кроком у правильному напрямку. Але в той же самий час юрист попереджає позичальників, що розслаблятися не варто. По-перше, рішення було прийнято судом в конкретному випадку за позовом конкретних осіб. Оскільки в нашій країні немає прецедентного права, значить немає жодних гарантій, що суди будуть приймати такі ж самі рішення. «Особливо, якщо схожу справу буде розглядати районний суд. Як правило, в регіонах банкіри тісно «дружать» із судовою владою », – конкретизує Осадчий. Тож реальної ефективності від рішення ВССУ можна чекати тільки тоді, коли воно буде зафіксовано у вигляді закону.
Втім, навіть в цьому випадку позичальник не зітхне вільно, тому що другий ризик для нього полягає в суперечливості українського законодавства. Дійсно, Цивільний кодекс захищає права боржників щодо незаставного майна. Проте зараз банкіри йдуть іншим шляхом і відбирають у неплатника не заставу, а повну суму заборгованості. За словами Куща, вони мають на це всі підстави: закон залишає банку право вибору, що саме забирати у боржника – заставу чи позичені гроші.
«Головним регулятором зобов'язань позичальника є норми того договору, який був укладений між ним і банком, – пояснює Кущ. – В основному такі договори передбачають повернення кредитору повної суми кредиту, незалежно від вартості застави. Тому раніше для звернення стягнення на незакладене майно не було потрібно додаткових дозволів. Зараз стягнення буде проходити в два етапи: продаж застави за рішенням суду, потім нове звернення банку до суду на стягнення залишку боргу. Процедура стане довше, але це не означає, що її не буде зовсім». Простіше кажучи, щоби погасити кредит не банк буде відбирати і продавати майно. Боржник буде сам займатися пошуком грошей.
Тривалі судові розгляди будуть на руку тим, у кого сума боргового залишку досить невелика, вважає Осадчий. Крім них виграють ще боржники, які встигли переписати на рідних свої незакладені активи. «Банки не стануть судитися тільки заради процесу, і будуть ретельно аналізувати, чи вигідний довгий процес у суді тому результату, який з’явиться у вигляді майна позичальника. Ще один плюс полягає в тому, що на основі рішення ВССУ можна буде переглянути прийняті рішення про визнання угод з відчуження незакладеного майна фіктивними. Хоча для цього позичальнику знадобиться чимало часу і коштів», - резюмує юрист.
Аліна Поліщук, izvestia.com.ua
Також можна почитати:
Розповідь із життя Косівщинця
ЛЯПота за тиждень
Его пленили путивльские пейзажи
З історії сумських площ
Мистецький "Матч смерті"
Американцы угощали Януковича тонко нарезанным салом
