№ 37 (274):

Недержавний пенсійний фонд: вибираємо змолоду

Актуалії

На питання: «Чи зможе держава забезпечити українцям гідну пенсію?» сьогодні ствердно напевно не відповість ніхто. Не працює і другий рівень (накопичувальний) пенсійної системи. Однак, третій, як не дивно для України, вже працює. І саме за допомогою недержавних пенсійних фондів (НФП) у кожного є можливість значно підвищити свою пенсію. Але ось який фонд вибрати? Це і спробував з'ясувати, експерт  компанії «Простобанк Консалтинг», розібравшись в результатах вітчизняних НПФ.

Найпрогресивнішою пенсійною системою в світі на сьогодні є трирівнева система. В Україні ми поки залишилися на першому рівні – на солідарній системі, коли громадяни і підприємства здійснюють відрахування із зарплати до Пенсійного фонду, з якого виплачуються пенсії. На другому рівні знаходиться система накопичувального пенсійного страхування, до якої наш уряд мріє перейти з 2013 року. До другого рівня, до речі, перейшли вже більшість колишніх радянських республік.



Суть другого рівня полягає в тому, що працівник робить внески в державний накопичувальний фонд, з коштів якого в результаті і буде отримувати пенсію. На третьому рівні знаходяться недержавні пенсійні фонди (НПФ). Суть цього рівня схожа із другим, але ось тільки участь у таких фондах є добровільна: вкладник сам вибирає фонд; яку суму буде перераховувати до нього щомісяця і сам визначає свій «пенсійний вік» (тобто дату, коли захоче почати отримувати виплати від фонду). Також, на відміну від державного фонду, вкладник може у будь-який момент забрати всі свої кошти з НПФ.

Третій рівень в Україні присутній вже не перший рік, а точніше – з 2004 року, коли вийшов закон про державне пенсійне страхування. А от у якому стані НПФ перебувають зараз, і як визначити, який фонд вибрати, і спробуємо з'ясувати.

У розвинених країнах НПФ працюють вже давно, і вони є популярні серед населення. Понад те, багато компаній пропонують їх своїм працівникам як частину соцпакету. В Україні теж існує така практика, але сильно обмежена, і поки ми повністю не відновимось після кризи, про активізацію приватних структур в цьому напрямку поки говорити не доводиться.
Отже, в Україні, за даними Держфінпослуг на 1 січня 2011 року, кількість учасників НПФ становить 569,2 тис. чоловік. При цьому, якщо за підсумками 2005 року учасниками стали 88,4 тис. осіб, то справжній сплеск відбувся перед самою кризою. Тільки за підсумками 2008 року кількість вкладників НПФ зросла на 203,8 тис. осіб, до 482,5 тисячі.

Понад півмільйона учасників недержавного пенсійного страхування – начебто непоганий результат в українських реаліях. Але якщо подивитися на суму вкладів, то картина стає яснішою. На початок цього року НПФ управляли 925,4 млн. гривнями. З них 884,6 млн. або 95,6% – це внески від юридичних осіб. Тобто, громадяни України самостійно майже не беруть участь в таких фондах.

В Україні на кінець 2010 року зареєстровано 101 НПФ, з них 83 – це відкриті фонди, тобто ті, в яких може взяти участь будь-хто, а не обмежена кількість людей, як в закритих і приватних.

Як же вибрати серед цих 83 фондів? Почнемо з того, що не всі з них фактично здійснюють свою діяльність, а є просто зареєстрованими, але не працюють. Для того, щоби перевірити, чи працює фонд, достатньо зайти на сайт Держфінпослуг у розділ НПФ і перевірити, чи є фонд в переліку тих, хто подав звітність. Якщо цей НПФ є в списку – подивитися чисту вартість активів цього фонду. Якщо цей показник становить «0» – значить, фонд де-факто не здійснює діяльність.

З цих діючих та таких, що подають звітність відкритих фондів для аналізу ми вибрали ті, у яких чиста вартість активів на кінець 2010 року перевищила 1 млн. гривень. Таких НПФ виявилося 29 або трохи більше третини від загальної кількості відкритих фондів.


Почати аналіз пропонуємо з показника чистої вартості одиниці пенсійних внесків цих фондів. Чиста вартість одиниці пенсійних внесків показує, наскільки збільшилася кожна вкладена гривня з початку роботи фонду. Наприклад, показник «2» означає, що вкладена спочатку 1 тис. грн. на звітну дату становить 2 тис. грн., а «0,9» - 900 грн.

Можна легко простежити результати найбільших НПФ за 2008 рік – перший кризовий рік, коли падіння фондового ринку почалося ще навесні; і за 2009-2010 роки – час поступового виходу економіки з кризи і сильного зростання фондового ринку. Хоча НПФ і можуть зберігати більшу частину коштів на депозитах, саме результати роботи в умовах падіння і зростання фондового ринку свідчать про професіоналізм керуючої компанії та перспективи того чи іншого фонду.

Лідерами за чистою вартістю одиниці пенсійних внесків за останні три роки залишаються одні й ті ж самі фонди. Понад те, майже всі показують гарні результати. Отже, який же вибрати?

Для НПФ куди більш важливим є не надприбутки, а стабільний приріст коштів вкладників, незалежно від ситуації в економіці країни. Метою участі в пенсійному страхуванні є накопичення коштів для порядної пенсії в майбутньому, а не отримання доходів на свої кошти. Іншими словами, НПФ повинен не втратити свої кошти і показати прибутковість більше, ніж інфляція, плюс кілька відсотків у рік.

Отже, мінімум, від чого НПФ повинен захищати кошти своїх вкладників – це інфляція. Іншими словами, приріст чистої вартості одиниці пенсійних внесків має бути вище показника інфляції. Нагадаємо, за даними Державної служби статистики, минулого року ціни зросли на 9,1%, у 2009 році – на 12,3%.

Таким чином, заберемо з вибору ті фонди, чия чиста вартість внесків опускалася «в мінус», тобто нижче «1», і ті, хто не зміг перевищити показник інфляції за відповідний рік.

У підсумку, трохи закривши очі на результати двох фондів у 2009 році (один не дотягнув 0,6 процентного пункту, інший – 0,3 п.п.), під критерії, зазначені вище, потрапили лише дев'ять НПФ!

А саме: «Універсальний», «ПриватФонд», «Соціальний стандарт», «ВСІ», «Хрещатик», «Емеріт-Україна», «Лаурус», «Український пенсійний капітал», «Соціальна перспектива».

У цей список не потрапив «ОТП Пенсія», через те що він не має показників за 2008 рік, а вони є дуже важливі при цьому виборі.

Аналізувати те, яку частину коштів фонди містять у яких інструментах (депозити, акції і т.д.), ми не стали, оскільки головними є результати роботи за ці три роки.

Окрім того, при виборі НПФ має значення кількість вкладників та їхня зміна. Це показує ставлення до цього фонду інших учасників цього ринку, його перспективи, а також, певною мірою, і надійність. Адже, як писалося вище, понад 95% вкладників НПФ – це юридичні особи, а те, що вони довірили свої кошти конкретному фонду, вже свідчить про їхню довіру до цієї організації. Також наявність великої кількості вкладників страхує фонд від того, що більшість учасників фонду захоче забрати свої кошти в один момент. Це не означає, що ваші кошти пропадуть, але на прибутку фонду це може негативно позначитися.

Природно, вибір НПФ завжди залишається за самим вкладником, і вирішальними, напевно, будуть відгуки друзів або знайомих про будь-який фонд – зокрема, про те, чи не буває проблем з виплатами в цьому фонді. На жаль, розглянути такий показник не уявляється можливим: для цього треба знати відгуки всіх учасників цих НПФ. Також вибір залежить і від того, чи буде вам елементарно зручно дістатися до найближчого представництва фонду. А якщо відштовхуватися винятково від результатів роботи фондів, то особисто наш вибір зупинився на одному з дев'яти НПФ, зазначених вище.