Попередня версія:

ЛІТАТИ ТА ДИХАТИ НА СУМЩИНІ ЩЕ ДОЗВОЛЕНО, ХОДИТИ – ВЖЕ НІ?

Судова влада

6 серпня на кордоні Сумської та Полтавської областей працівники міліції здійснили облаву на мирний студентський похід. При цьому вони керувалися рішенням Роменського міськрайонного суду, який виніс рішення, що ставить під сумнів реалізацію Конституційних прав громадян. Наводимо цей документ:



«РІШЕННЯ
і м е н е м У к р а ї н и
  5 серпня 2004 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючої судді: Глущенко Є.Д.
  при секретарі Салій О.І.
  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Ромни справу за заявою Сумської обласної державної адміністрації про обмеження проведення пішого походу Сумських студентів із м. Суми до Києва «Студентський спротив»
  у с т а н о в и в:
   Сумська обласна державна адміністрація звернулася до суду з названою заявою мотивуючи його тим, що до адміністрації, 2 серпня 2004 року надійшло звернення від громадян: Веснич О.І., Товстухи Г.В., Крамченкова А.Б., про те що вони в період з 1 по 8 серпня 2004 року територією Сумської області вздовж траси Суми - Ромни - Лохвиця - Київ організують і проведуть піший похід сумських студентів із м. Суми до Києва під назвою «Студентський спротив.» 
   Сумська обласна адміністрація розглянувши звернення Веснич О.І., Товстуха Г.В., Кравченкова А.Б., не погодилася на проведення пішого ходу і не дала своєї згоди.
   Проте названі особи порушуючи вимоги чинного законодавства самостійно стали проводити піший похід із м. Суми до м.Києва дійшовши до м.Ромни і Роменського району.
  Заявник просить суд встановити обмеження щодо реалізації Сумськими студентами права на проведення пішого походу з м. Суми до м. Києва, у тому числі по території Роменського району. 
   Заслухавши доводи заявника, перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню на підставі ст.39 Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 19 квітня 2001 року за №1-30/2001 (справа про завчасне сповіщення про мирні зібрання) частина ... (нерозбірливо) глави 29 ЦПК України.
  Судом установлено, що дійсно Веснич О.І., Товстуха Г.В., Крамченков А.Б. звернулися до Сумської обласної державної адміністрації 2 серпня 2004 року із зверненням про піший похід Сумських студентів з м. Суми до м. Києва під назвою «Студентський спротив.»
  Проте звернення надано не вчасно, як передбачає ч.1 ст. 39 Конституції України до дня початку пішого походу. У звернення не вказано імена, по-батькові, уповноважених організаторів, місце їх проживання і роботи.
  Піший хід порушує громадський порядок, так як заважає руху автотранспорту по трасі Суми-Ромни-Київ, порушує права інших громадян на безпечне пересування на вказаній трасі.
   Під час проходження пішого ходу по території Недригайлівсього району учасники акції порушували громадський порядок, заважали нормальній роботі органів виконавчої влади, що підтверджується повідомленням Голови Недригайлівської РДА від 5 серпня 2004 року.
  Названі факти свідчать про неспроможність учасників акцій реалізувати своє право, передбачене ст. 39 Конституції України, без порушень громадського порядку та прав і законних інтересів інших громадян, які проживають на території Роменського району.
  Доведено, що дотримання громадського порядку під час проведення пішого походу Сумських студентів неможливо забезпечити.
   Керуючись ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 202-1, 202, 203 ЦПК України, суд в и р і ш и в:
   Заборонити проведення Сумськими студентами проведення пішого походу із м.Суми - Ромни - Київ під назвою «Студентський спротив».
   Допустити негайне виконання рішення суду.
   Рішення суду оскарженню не підлягає.
   Суддя Глущенко Є.Д.»

  Ми не судді. Однак проаналізувати це рішенння, керуючись Конституцією України в змозі кожен свідомий громадянин. Так ст. 33 Конституції гарантує свободу пересування, ст.34 – право публічно висловлювати незгоду з діями влади, а ст.39 – право громадян збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги, походи. Виходить, що окремим громадянам України було відмовлено у здійсненні їхніх конституційних прав.
  В Апеляційній скарзі на безпрецедентне рішення Роменського суду зокрема зазначено:
«Всупереч вимог закону Суд розглянув справу у відсутність сторони-представників Сумських студентів «Студентського спротиву» (при відсутності жодного повідомлення про дату розгляду справи).
   Ми були позбавлені права щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, що не сприяло всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи.
  З’ясування судом обставин справи не на засадах змагальності призвело до порушення об’єктивності та неупередженості судді, відсутності необхідних умов для всебічного і повного дослідження обставин справи.
  Так, суд зазначив у рішенні, що піший хід порушує громадський порядок, бо заважає руху автотранспорту по трасі Суми-Ромни-Київ, порушує права інших громадян на безпечне пересування на зазначеній трасі.
  Це не відповідає дійсним обставинам справи.
 Мирний, організований піший хід студентів не порушував і не порушує громадський порядок, не заважає руху автотранспорту, не порушує права інших громадян.
  Представник студентства в судовому засіданні спростував би ці відомості та надав би докази про зворотнє.
   Суд зазначив у рішенні, що дотримання громадського порядку під час проведення пішого походу Сумських студентів неможливо забезпечити. Це теж не відповідає дійсності, бо за весь час пішого ходу не було жодного порушення навіть студентської дисціпліни, не кажучи вже про громадський порядок.
  Суд, розглядаючи звернення Сумської обласної державної адміністрації щодо обмеження проведення пішого походу Сумських студентів, вийшов за межі вимог, та заборонив проведення Сумськими студентами пішого походу.
   В своєму рішенні суд, яке не відповідає вимогам ст. 203 ЦПК України, не навів сторони, які брали участь у справі, вимоги сторони та заперечення, встановлені судом факти та відповідні правовідносини, наявність прав та свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, докази , досліджені в судовому засіданні, на користь рішення суду, назва статті Закону, на підставі якого вирішена справа, не обгрунтовано рішення про негайне виконання рішення суду та порушено право сторін на його оскарження.
   Таке рішення суду порушує наші конституційні права, передбачені ст.39 Конституції України, про право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи.., про проведення яких завчасно сповістивши органи виконавчої влади.
   Ми сповістили органи влади про похід, невчасність повідомлення та відсутність імені та по батькові, не є підставою для заборони походу. Бо при участі в судовому засіданні, при дачі пояснень по суті справи, ми надали б повні дані про особи уповноважених організаторів, місце їх роботи та проживання.
   Конституційний Суд України в своєму рішенні від 19.04.2001 року №1-302001, на яке посилається суд , зазначив щодо конкретних строків завчасного сповіщення органи влади про мирне зібрання, що воно є предметом законодавчого урегулювання. Тобто основним Законом не врегульовано строк сповіщення про мирний похід.
   Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05.08.2004 року протирічить ст.39 Конституції України та ст.11 Європейської Конвенції, в якій зазначено, що здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадянської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві.
  Жодної підстави для обмеження прав Сумських студентів на піший хід із Сум до Києва у суду не було».

   Як же так сталося, що за три дні встигли й розслідувати і засудити, навіть не вислухавши обвинувачену сторону? А тому, що діяли на замовлення обласної державної адміністрації. 
   Таким чином, про незалежність судової системи, зокрема на Сумщині, не може бути й мови.
   Відтепер, плануючи щось, не зайвим було б направити лист на адресу обласної державної адміністрації з проханням видати дозвіл на прохід, наприклад:
– вулицями міста,
– від Сум до передмістя,
– від ліжка до туалету у власній квартирі.
   Подібні листи повинні бути офіціними, з підписами, з адресою, можливо з посиланням на закон про інформацію, щоб гарантовано отримати відповідь.