Три акценти для губернатора

Ви знаєте, кого найчастіше показують по місцевому телебаченню,
РїСЂРѕ
кого говорить місцеве радіо і пишуть місцеві газети? Про Президента Леоніда
Кучму, про Прем’єр-міністра Віктора Януковича – можливо подумаєте ви і будете
неправі. Ці вельмишановні люди згадуються місцевими засобами масової інформації
(ЗМІ) лише в другу чергу. А на першому місці – голова облдержадміністрації Володимир
Щербань. Куди б він не поїхав, щоб не сказав, або зробив – усе це фіксується
працівниками пера, фото- і телекамер, а потім доводиться до нашого відома. От
лише акценти в цьому інформуванні не завжди відповідають прийнятим у цивілізованому
суспільстві, а багато що взагалі залишається за кадром.

Акцент перший.
Чиї бурячки будуть?
Нещодавно по телебаченню показували сюжет, де Володимир Щербань на пару з німецьким
фахівцем обіцяли відродити колишню славу Сумщини як цукрового краю. Згідно із
запропонованою німецьким спеціалістом технологією врожай цукрового буряку за
кілька років може сягнути 500 центнерів з гектара. Здавалося б надзвичайно актуальна
й потрібна ідея, а проте якщо підходити безсторонньо, то питання все ж залишаються.
Як нам усім добре відомо, у Сумах існує Сумський Національний Аграрний Університет
(СНАУ), який відповідно і готує різноманітних фахівців для сільського господарства.
Значить у ньому і мають бути напрацьовані технології та наявні спеціалісти спроможні
забезпечити такий приріст врожайності цукрових буряків. А навіщо ж імпортувати
технологію, якщо вже є своя місцева і не гірша?
Такі дії називаються лобіюванням інтересів іноземних виробників і не мають нічого
спільного з національними інтересами.
Інше питання, якщо такої технології та спеціалістів немає. Тоді чи виправдане
присвоєння цьому закладу статусу національного? І як же тоді на базі СНАУ збиралися
створювати Сумський національний університет, якщо цей заклад навіть у профільній
для нього аграрній галузі виявляється неспроможним вирішувати певні завдання?!
Якщо ж прогресивна технологія вирощування цукрових буряків і справді відсутня
не лише на Сумщині, але й у цілій країні, тоді справді маємо перейняти досвід
іноземців і не обурюватися з цього приводу.
Не з’ясованим в телесюжеті залишилося і питання про те, якої форми власності
господарство буде реалізовувати проект і чому саме воно?
Якщо вже дбати про інтереси держави, то мав би бути проведений тендер серед
сільгоспідприємств, що бажають впровадити нову технологію вирощування буряків.
Повинні були бути закладені певні умови для господарства–переможця тендера,
з тим, щоб цю технологію можна було поширювати далі. Або ж проект мало б реалізовувати
винятково державне господарство. Як саме були вирішені всі ці питання, телеглядачам
не повідомляється. Але ж вони і є ключовими.
Наприклад, з’ясується, що ніякого конкурсу не було, і взагалі цей експеримент
реалізовує господарство, що знаходиться у власності губернатора або його родичів,
чи близьких до нього осіб. А що коли й так, можете запитати ви, що в цьому поганого?
А погано те, що в такому випадку сенс цього телесюжета для В. Щербаня в тому,
щоб одним махом двох зайців убити: і про себе подбати, і розповісти, що це начебто
в народних інтересах робиться. А якщо так, то чому ми постійно чуємо з боку
Володимира Щербаня звинувачення на адресу лідерів опозиції в популізмі?!

Акцент другий.
«Вот приедет барин, барин нас рассудит...»
Розповідали ЗМІ й про візит голови облдержадміністрації до Ямпільського механічного
та Свеського насосного заводу, і знов обійшли увагою питання про форму власності
цих підприємств і їх власників.
А тому також незрозуміло в чиїх інтересах побував на цих заводах Володимир Петрович.
Однак, що саме робив там Щербань, відомо.
Ямпільскій механічний завод зараз перебуває в стадії визнання банкрутом. Але,
за повідомленнями ЗМІ, Володимир Щербань пояснив заводським управлінцям як вийти
з кризи: треба перш за все накреслити чіткий план відродження підприємства,
щоб суд міг прийняти рішення про процедуру санації, а друге – це знайти замовників,
у цьому він допоможе власними зв’язками.
Якщо підприємство приватне, то метою візиту могло бути банальне бажання перебрати
контроль над ним. У випадку державного підприємства, запитань більше. Чому воно
доведено до такого жалюгідного стану, і хто за це має відповідати? Про ситуацію
на заводі відомо не перший день. Де був раніше голова облдержадміністрації?
Якщо керівництву заводу доводиться пояснювати ази маркетингу, то чому таке керівництво
досі біля керма? А може це просто передвиборчій хід, щоб заспокоїти доведених
до відчаю людей?
Для Свеського насосного великим тягарем є утримання котельні, що опалює будинки
Свеси. Вихід заводчани бачать у будівництві п’яти енергозберігаючих міні-котелень,
але таких коштів у підприємства немає. Губернатор миттю розв’язує проблему:
200 тисяч дає сам завод, 400 тисяч – область, іще – 200 тисяч район, а ще за
200 тисячами звернуться до депутата Верховної Ради по округу Миколи Нощенка.
А робота з будівництва котелень розпочнеться вже з початку наступного року.

І знову бачимо те саме. Що – керівники заводу без «височайшего соизволения»
самі не здатні звернутися до депутатів відповідних рівнів з тим, щоб у бюджети
були закладені на це потрібні суми? Що ви кажете: не послухають, не дадуть?
А Володимира Петровича, виходить, послухають? А чому?Чи не тому, що залежні
від нього, або бояться? То виходить у нас не народ через обраних ним депутатів
вирішує на що виділити державні кошти, а голова облдержадміністрації, а деякі
цим користуються. Значить, живемо не в республіці, а у феодальній державі.

Акцент третій.
Якщо у вас дома вимкнули світло – звертайтеся до губернатора
Ще один факт широко розтиражований ЗМІ. У Свесі до Володимира Щербаня звернувся
інвалід Микола Худенко з проханням під час газифікації будинку, де він мешкає,
підвести газ і до його квартири, бо він сам не має на те грошей. Миколі Худенку,
як то кажуть пощастило – голова облдержадміністрації пообіцяв допомогти. Але
не пощастило тисячам інших інвалідів, що мають безліч подібних проблем та, зокрема,
й усім жителям області. Чому? Давайте на хвильку замислимося. Адже, мабуть,
перш ніж з’явитися перед очима губернатора, ця людина зверталася зі своєю проблемою
не до одного з чиновників і всюди отримала відмову. Отже, відповідна вертикаль
влади у нас не діє, не займається конкретними щоденними проблемами людей. І
справа зайшла так далеко, що для вирішення елементарного побутового питання
людина змушена звертатися до керівника області. Також очевидно, хто винен у
цій ситуації. Винен той, хто призначив тих чиновників, які не бажають або не
в змозі виконувати покладені на них обов’язки. Винен той, хто не звільнив їх
за бездіяльність і безініціативність. А призначення кадрів на місцях у компетенції
голови облдержадміністрації Володимира Щербаня. Він і має нести персональну
відповідальність перед людьми за все, що коїться в області.
Як він відповідає і як він розуміє свої обов’язки, ми вже бачимо, якщо цей ганебний
випадок подається комунальними ЗМІ як підстава для чергового вихваляння Щербаня:
он мовлял який чудовий керівник – допоміг інваліду. Бачать це і жителі області,
які щотижня збираються перед адміністрацією й обговорюють свої проблеми. Проте
їхній голос губернатор чомусь не чує. Мабуть, тому що вони не виступають з позиції
прохача, а як це і належить громадянам, вимагають реалізації своїх законних
прав. До такої форми діалогу наша влада не звикла. Поки що.
Рћ. РЎРђРҐРќРћ