Народ і мафія – єдині?

   Згадуючи перефраз “Народ і мафія єдині” російського сатирика Михайла Задорнова на одне з відомих комуністичних гасел “Народ і партія єдині”, і враховуючи рекламний ажіотаж навколо кандидата на пост президента України Віктора Януковича, починаєш переконуватися у правильності першого. А чому ім’я Віктора Федоровича у мене асоціюється з мафією, про це мій лист.

   Спілкуючись із сотнями людей, я зіткнувся з однією дивиною, коли ставив банальне для передвиборного періоду питання “За кого голосуватимеш?” Тільки одна людина відповіла, що за Януковича, та й то тому, що вона мігрувала з Донеччини. Тут подумалося, що тому, кому байдужа політика, чому б і не підтримати земляка. Траплялися мені ще й ті громадяни, котрі “повелися” на телевізійні гасла, мовляв: “Він пенсію підвищив” (але чомусь “сильні світа цього”, особливо на високій посаді, хвилюються про “слабких світа того ж” винятково під час виборчих перегонів). Але цих громадян варто пробачити, бо згодом “поведуться” і на іншу харизму.

  Тут виникає питання – звідки ж узялася така неймовірна кількість людей, що згідно зі статистикою, провладних ЗМІ прагне бачити майбутнім керівником держави саме Януковича? У селах на Харківщині мені довелося бачити, як представники Партії регіонів відверто купують провінційну молодь, котра особливо не переймається політикою, бо їм байдуже за кого віддати голоси, а тут, уявіть собі, приїздить представник “самого Віктора Федоровича”, про якого тільки й відомо те, що “класний чувак”, ще й привезе кілька міні-поп-зірок, котрі разів зо двічі “засвітилися по телевізору”, а потім для “добровольців”, які вступили до партії, накривають стіл, ще й по 20 гривень дають (для периферії, де значний відсоток безробітньої молоді, ця сума дещо значить).

  Думаю, не варто говорити про компромат, котрий сплив з архівних давен Віктора Федоровича, хоча до цієї людини відчуваю особисте презирство. Але факти стосовно кримінальної статті про строк Прем’єр-міністра за згвалтування не підтверджені документально, принаймні особисто не бачив хоча б копії документів. Тут зовсім інше... Мабуть в Україні так заведено, щоб, порушуючи законодавство, кандидати на посаду Президента, лили один на одного лайно.

  Слід зазначити те, що і в Сумах поширюється тиск з боку представників Януковича. “По-секрету” лейтенант міліції розповів, що начальство наполегливо і відкрито дає наказ голосувати “за кого треба”, тобто за Віктора Федоровича. Люди кажуть, що під подібним контролем і сумські виробництва, як то: СМНВО ім. Фрунзе, “Хімпром“... Там людина перед вибором: “або голосуй за “нужного” чоловіка, або йди геть”. Може виникнути питання стосовно спостерігачів. Тут вже не маю сумніву, що спостерігача теж можна купити, або залякати. Донецька мафія давно кидає всі резерви, аби тільки була їхня людина на посаді Глави держави.

   Не зважаючи на інформаційну блокаду, переважна більшість сумчан бажають голосувати за Ющенка (вочевидь, теж працює принцип земляцтва, як згадувалося вище). Тут можна згадати і ті вибори, коли багато виборців проголосували за “свою“ так звану “Конотопську відьму”.

  Тим, кому за п’ятдесят, звісно, імпонує “червоний” напрямок, але більшість простих людей, що не розбещені політикою, досі не можуть зрозуміти різницю між Симоненком, Морозом і Вітренко. Наприклад, мій родич визначення “соціалізм” асоціює з колишнім “брєжнєвським періодом”, соціалізм і комунізм – це щось невід’ємне, коли “все було”, коли керували комуністи, і дуже важко було втлумачити, що Гітлер теж очолював різновид соціалістичної партії, тільки й того, що не був комуністом. То як вже пояснювати про теперішні різновиди соціалістичних партій?

   Зовсім не дивно, що інформаційна атака Януковича приймає для нього негативні форми. У громадському транспорті всього можна почути на адресу “біг-мордів”, з яких посміхається кандидат з написом “тому що…“ Закінчити хочеться: “…банда пахана суне” або: “…Сумщина стане частиною Донецької області”.

  З висловом знайомого далекобійника про те, що Суми вже є донецькою переферією згоден. Перебуваючи на Донеччині, де вже Суми добре знають, (здебільшого, завдяки Щербаню), водії-далекобійники вже не мають сумніву, що наш район – теж донецький. Не здивуюся, коли через кілька років самі сумчани так вважатимуть. Окрім донецького “командування” Сумам нав’язується і їхня продукція. Тут, приміром, і донецькі будматеріали, якими примусово користуються наші підприємства.

   Кілька слів слід сказати про донецьке продовольство. Від їхнього огидного пійла, яке тільки й того що називається пиво, якось відсарахались, бо ніхто його не купував, його можна пити хіба на велике похмілля. Але від донецької горілки та спирту вже нікуди не дінешся. Зазначу, що колись наші спиртзаводи мали своє достойне ім’я на просторах Радянського Союзу і за кордоном, а зараз заводи демонтуються (точно не можу сказати, але думаю, тому, що “застаріле обладнання”). Тільки виникає питання: а чи не легше поновити обладнання на місці, ніж користуватися донецьким спиртом?

   От і думається, що якась невидима сила вже давно прагне донецьку “коза ностру” висунути на рівень контролю за державою. Дійсно, досить контролювати дрібні підприємства, варто розмахнутись ширше – на рівень України.

  Тут і виникає перефраз гасла, котре на даний момент вже варто назвати афоризмом, але тільки стосовно України – “Народ і мафія – єдині”, або більш наближене до правди і песимістичне: “Мафія - непереможна”.