Гроші, розмазані по асфальту

  Закінчується перший осінній місяць. Перший місяць нового навчального року. А я ніяк не можу заспокоїтись від факту бездарного поводження з чималими коштами у випадку з так званою благодійною акцією дарування школярам Сум щоденників “від мера”. Цей факт “піклування” міського голови про шкільну молодь якраз і свідчить про зворотнє: про те, що для міського керівництва головним є піклування про себе. І у цій такій важливій справі власного рекламування покладаються надії на такі ось мало не злочинні акції. Адже яка від них користь, рівноцінна витраченим коштам? Значить, такі акції є чистої води популізм. Якщо не сказати – “дебілізм”.

  Що ми маємо у цьому випадку? Я не фахівець у поліграфічній галузі, тому мої нехитрі розрахунки є приблизними та з мінімальними сумами коштів. Отже погодимось, що один примірник щоденника коштує 2 гривні (швидше за все, дорожче). Тираж (теж приблизно) – 15 тисяч примірників. Тобто, на виготовлення щоденників пішло 30 тисяч гривень. Така сума коштів є однозначно достатньою, аби, приміром, конкретно допомогти малозабезпеченим сім’ям, де є діти-школярі. Уявімо, якою досить відчутною перед новим навчальним роком була б для них підмога у сумі, скажімо, 100 гривень! Якщо 30 000 поділити на 100, то 300 сімей змогли б, не обтяжуючи сімейний бюджет, придбати і портфель, і шкільну форму, шкільне приладдя...

   Що, у Сумах стількох сімей не набереться? Я думаю, набереться набагато більше. Та навіть і по п’ятдесят гривень шестистам сім’ям – це була б справжня допомога своїм жителям. А мало у нас дітей-сиріт, що перебувають в інтернатах, які відчувають нестачу коштів? Та 30 тисяч для будь-якого інтернату – це серйозна сума. Я так думаю, що і два подібних шкільних заклади не відмовились би від 15 тисяч гривень кожен. Так ні ж – треба солідну суму коштів зарити в пісок, розмазати по асфальту як ту для когось дорогу кашу, замість того, аби дати наїстися тим, хто не доїдає. Ні, треба розмазати, аби всі нахились і лизнули з асфальту, при цьому подякувавши “турботливому” міському голові. Ну вже ж – яка убогість мислення...

   Тепер завдяки “прозорливому” Сумському голові наші діти мають по два щоденники (перед школою батьки, зрозуміло, придбали), важливість чого, безумовно, важко переоцінити... Найбільше мають завдячувати мерові у тих родинах, де ще й люблячі бабусі подарували своїм онучкам... щоденничок.

   Мені, наприклад, шкода цих грошей, розпорошених по вітру лише заради свого вихваляння. По суті це є розбазарювання коштів. І тут, звичайно, марно сподіватись, що хтось, скажімо, у прокуратурі поцікавиться наскільки таке “благодійництво” відповідає законодавству, діям посадової особи... І у цьому випадку, до речі, як і у багатьох інших, не є важливим те, що кошти є не з міського бюджету, а зібрані так званими спонсорами. Але це все одно є кошти нашої територіальної громади. Якби приміром, я чи будь-який інший (не з міськвиконкому) громадянин прийшов на якесь підприємство і запропонував його керівництву взяти спонсорську участь у виданні щоденників чи чогось подібного, аби “ощасливити” половину міста? Щоб мені відповіли? У найкращому разі – ввічливо відмовили б. Чому? Та тому що гроші на вітер дбайливий господар не викине, тим більше що проблем на кожному підприємстві вистачає. Що, у всіх підприємств-спонсорів щоденників “від мера” немає, приміром, жодних поточних податкових заборгованостей, кредиторських зобов’язань чи зобов’язань у виплаті зарплати?.. Але я цьому не повірю. А від цих коштів одержує певну частку і місцевий бюджет. Отже, так чи інакше, а до міського бюджету ці кошти мають відношення. А раз мають, то чи виносилось питання про фінансування цієї акції на обговорення в сесійній залі міськради? Чи про дарування щоденників вирішило оточення Володимира Павловича? Мовляв, гроші знайдемо... Так само, мабуть, як і оточення Януковича вирішує “від імені глави уряду” дарувати (?) якій-небудь лікарні (приміром, Яськівській дільничній Біляївського району Одеської області) спецмашину “швидкої допомоги”, чи ветеранам Великої Вітчизняної війни – “Таврії”... А пенсіонерам перед виборами терміново вирішили доплатити до пенсії у той час як вчителі мають заборгованості у виплаті зарплати. Але ж тут розрахунок команди Януковича зрозумілий: пенсіонерів у країні набагато більше, ніж вчителів, і перші майже повним складом приходять на виборчі дільниці.

  Чи не є схожими ці підходи до використання фінансів в оточенні сумського міського голови та глави уряду країни? І чи не такий самий підхід вони мають до використання бюджетних коштів у міжвиборчий період?

  Як невеличкий підсумок – запитання для земляків: “Чи не є образливими для вас такі “подарунки”, що фактично не відрізняються від кинутої собаці з багатого столу кістки?” і “Які почуття залишились від одержання щоденника “від мера” у тих батьків, яким справді не вистачало 50-100 гривень на школу?” Хотілось би почути пару відповідей...