Головний негативний висновок десятилітнього перебування на президентському посту Леоніда Кучми полягає в тому, що він на цьому посту перекреслив своє призначення як гаранта Конституції. Ми за вісім-десять років відчули потребу жити за законом? Законослухняному нашому співвітчизнику стало за цей час легко і безпечно жити? А все чому? Та тому що спосіб мислення наших вищих посадових осіб є більшовицьким, і проголосивши про побудову нової Української держави, мало хто з них збирався жити за Основним Законом та керуватися ним під час прийняття іншого законодавства. При президентстві Кучми у норму ввійшло практичне нехтування Конституцією держави, норми якої є нормами прямої дії.
Хто, хотів би я знати, наважиться мені назвати хоча б з десяток статей Основного Закону, які виконуються чинною владою? У нас що – суди незалежні, як записано у 126-й статті Конституції? У нас що – теперішній Кабінет Міністрів підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, як записано у ст. 113-й? У нас що – конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду, як записано у статті 41-й? У нас що – голосування на засіданнях Верховної Ради здійснюється народним депутатом України особисто, як записано у статті 84-й? У нас що – держава відповідає перед людиною за свою діяльність, як записано у 3-й статті Конституції України?
Якщо виходити з цих принципових питань, то варто було б чинному Прем’єр-міністрові України В. Януковичу стати перед дзеркалом з Основним Законом у руках і запитати себе: хто я такий, власне, є? А з Конституції все зрозуміло: він є главою Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади. Йому доручено лише ВИКОНАВЧІ функції, межі яких визначаються як Конституцією, так й іншими відповідними законами. Головний його обов’язок – виконання Конституції і законів України (ст. 116).
Іншими словами (якщо звернутись до виробничої термінології), то суттю посадових функцій Януковича є директорство. А хто такий є директор? Він є ВИКОНАВЧИЙ керівник підприємства, призначений засновником (господарем) підприємства. У господарях може бути як держава, так і приватні фізичні чи юридичні особи. Отже, громадянин України, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович як найвищого рангу директор має найвищого рангу господаря – УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, що здійснює владу безпосередньо, і (шляхом виборів депутатів. – Ред. “ГУ”) через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України).
Директором меншого – обласного рангу – є глава Сумської держадміністрації Володимир Щербань, який теж не схильний прислуховуватися до господаря територіальної громади Сумської області в особі депутатського корпусу обласної ради. Він просто безроздільно “керує”, тому що вважає себе “господарем”. Марк Берфман, який за Конституцією діє від імені господаря – територіальної громади Сумщини – лише підтакує діям чи бездіяльності свого “директора” – глави облдержадміністрації В. Щербаня. Таким же самим “господарем” почувається і голова Сум. За свою діяльність він також, здається, не збирається відповідати перед міською територіальною громадою, коштами якої розпоряджається.
Отже, вималювалась, з дозволу сказати, плеяда, яка уособлює нехтування Конституцією та іншими законами. Кучма не є гарантом виконання Основного Закону; Янукович, з огляду на це, відчуває себе не главою виконавчої гілки влади, а мало не господарем країни; відповідно й Щербань підміняє собою всю владу в області, втручаючись у все і вся (а Берфман лише безсило підняв руки догори); відповідно і голова Сум не відстає від “патрона”, керуючи методами, що утвердились за десять років президентства Кучми...
О. САХНО,
член Ліберальної партії України
