Попередня версія:

Послідовники Кучми, в яких він помиляється

Інша тематика

  Леонід Данилович Кучма, який працює на президентській посаді з 1994 року минулого тисячоліття, так і не навчився виконувати свої повноваження відповідно до Конституції України, не говорячи вже про те, щоби стати гарантом її виконання для решти громадян та посадовців.



   Зате він вирізняється такою корисною для себе роботою як “вирощування” своїх наступників. Тобто, послідовників, спадкоємців, продовжувачів “славетних” справ. Одним з таких послідовників є Віктор Федорович Янукович, якого президентські “селекціонери” кілька років тому помітили на посту глави Донецької облдержадміністрації, а з 1999 року – і на посту голови Донецької обласної ради (за сумісництвом). Цікаво – чи те так – в одних руках дві гілки влади. Після цього Януковича призначили Прем’єр-міністром України (з листопада 2001 року).

   Одне слово, Янукович як ніхто краще підходить на роль послідовника Кучми. Мабуть, тому що теж, як і Кучма, не збирається жити за правилами, тобто – за законами. Один лише факт перебування Януковича одночасно на вищій виконавчій та вищій представницькій посадах Донеччини саме про це свідчить. І Кучма цього не помічав. Так само, як не помічає Основний Закон держави. Ми в кожному номері нашої газети пишемо про факти нехтування Конституцією.

  Ось наступний факт. Виявляється, що так званий гарант Конституції (рівно як і Конституційний Суд, до речі) дозволяє працювати Голові Верховної Ради (а значить і всьому парламенту) без правил. Мається на увазі регламент. У статті 88 Конституції записано “...Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України”. Отже, має бути закон про регламент, якого немає! Колись, здається, депутати намагались прийняти регламент, але не спромоглись. Але ж чому Президент, як гарант виконання Конституції не скористається у цьому випадку своїм правом законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції) і не визначить Закон про регламент Верховної Ради як невідкладний? Склад, голови парламенту з моменту прийняття Основного Закону змінювалися, але президент весь цей час не змінювався. Який же він гарант додержання Конституції України (ст. 102), якщо Верховна Рада не прийняла закон про свою роботу? Власне, воно й не дивно, що гарант такий. Яким йому бути, коли його оточують такі юристи, як, приміром, Степан Гавриш... Таких самих і послідовників Леонід Данилович підшуковує. Таких гарантів, які у виконанні президентських повноважень бачать лише право на призначення чи звільнення з посад...

  А де, власне, гарантія того, що Л.Д. Кучма не помилився у виборі послідовника? А згадаймо Павла Івановича Лазаренка. Саме Леонід Данилович підкреслював “видатні” професіональні та людські властивості Лазаренка, призначаючи його на прем’єрство. А коли Лазаренко з панамським паспортом та мільярдами доларів опинився за кордоном, Кучма ремствував на свою нещасну долю, приказуючи, що, мовляв, недогледів, не розпізнав вовка в овечій шкурі, помилився з Павлом Івановичем, “сучим сином”...

  Так, виявляється, Леонід Данилович і у вирощуванні послідовників безсилий. “Весела” перспектива вимальовується з послідовником Януковичем...

О. САХНО,
член Ліберальної партії України