Цікаво, доки ми будемо “вестися” на банальності, які звучать уже багато десятиліть?.. Вони наче вкарбовані в нашій підсвідомісті.
Чого лишень не почуєш від більшості кандидатів на пост Глави Держави. Тут тобі й обіцянка знищити корупцію, і дати достойну зарплатню, ще щось “достойне”, але вони, чомусь, не подають конструктивного економічного плану. Те, що підвищили пенсії, звісно, добре, але пан Прем’єр-міністр, не попередив, що це вийде боком стосовно цін. Пенсії підвищились, разом з ними й ціни на товари (передусім на продовольство), які вже пенсіонери неспроможні купити на і підвищену пенсію.
Однак, хочеться повернутися до конструктивного питання, минаючи хвалькуваті гасла. Хочеться запитати – яким чином ви, пане, майбутній Президент, це зробите?
Припустимо, переможете. То яким чином знищите корупцію, виженете бандитів із владних структур, дасте достойну зарплату і т. п. Хоча б натякніть, бо Ваші попередники це теж обіцяли, але спіймано тільки одного корупціонера, та й то американцями?! Обіцяти легко, а виконати... – це рівень суперменів із бульварних романів.
Один пропонує “інвентаризацію всього майна”, а потім передачу його народу. Сімдесятирічна практика показала, що “народне” підприємство, так чи інакше монополізується ким завгодно, але тільки не народом, навіть за часів Радянського Союзу. Але тільки наївна людина зараз може вірити, в повернення СРСР.
Дуже смішно звучить також і фраза кандидата: “Коли я стану президентом, то трудова власність буде недоторканна, якщо вона зароблена чесним трудом”. І якщо погодитись із фактом, що трудова власність сьогодні заробляється в умовах беззаконня не лише олігархами, а усіма без винятку, то й бабусь, які торгують уроздріб цигарками та насінням, котрих успішно ганяє міліція, можна зіштовхнути під каток “боротьби” з нетрудовими доходами.
Другий кандидат “оголосився” українським поетом, безкомпромісно сказав, що за ним тридцять вісім мільйонів українців і амбіційно висловився на рівні Адольфа Алоїзовича – “Я лідер нації”. Слід зазначити, що “український поет” , використовував безліч русизмів (та то “дрібниці”). Але треба віддати йому належне, бо ще не зустрічав такої знахідки у передвиборчій кампанії – поєднання поезії, агітаційної прози, цитат із Біблії і непідтверджених звинувачень у смертних гріхах своїх опонентів. Це – “хід конем”. Звісно – сміх, але сміх крізь сльози. Начебто ті, кого звинуватили, можуть подати до суду, щоб якось покарати наклепника. Але слова “обвинувача” звучать банально, та й про що говорити: слова-словами, а подібні обвинувачення не “доповзуть” до суду, бо вони на адресу інших кандидатів складені на рівні фараона – посередника між богом і рештою людства.
Дуже “оригінально” виступив інший кандидат, зокрема, сподобався його вислів із передвиборної промови про те, що українці поділені на дві категорії: ті, що пішли від мавпи і ті, що від Адама та Єви.
Поширене серед кандидатів гасло “Чесна влада” звучить зовсім непереконливо, як і все інше, бо на теперішній момент поняття “чесна влада” сприймається, наче алогізм.
Особисто мене насторожила обіцянка одного з кандидатів про надання російській мові державного статуту. Практично це означає остаточну загибель української мови. Хоча б узяти наше місто, де провідні газети друкуються винятково російською мовою. Деякі з них зареєстровані як двомовні, але вони фактично російськомовні: коли й друкується щось українською, то скоріше для звіту, що, мовляв, бачите, ми все ж, двомовні. Годі й передбачати, на що буде схоже наше суспільство, коли російська мова посяде державний рівень.
За таких умов багатьом людям зовсім не хочеться йти на вибори. Проте вони мають усвідомлювати той факт, що їхнім голосом може скористатися хтось інший. Прізвище того – когось іншого – всім добре відоме. Тому, незважаючи на політичні переконання чи апатію, все ж сходіть на свою виборчу дільницю.
Аркадій Поважний
