Попередня версія:

Лист директора С.Г. Бевзи на мову художню покладений

Інша тематика

Велелюбний Ви наш начальнику і наставнику! Чолом Вам б’ю та шлю Вам більше усіляких гараздів, ніж має мавпа на своєму тілі волосся, бо відомо мені достеменно про Вашу велич над нами, мізинця вашого не вартими.

Цим писанням хочу засвідчити перед Вами свою смиренність, а також пильність велику у боротьбі проти обскурантів, бо суть вони нерозумні і супостати Ваші.

Да буде Вам відомо, що доклав я до боротьби тієї великих старань. Але зло творять ті гаспиди у моїй місцевій курії.

Не можна без почуття розпачу і смутку великого дивитися, як паплюжать Ваше достойне ім’я разом із ділами Вашими, гідними всілякого захоплення, хвали і возвеличення. Адже не діють на цих відступників Ваші настанови. Я їм, як Ви і научали, щодня говорю про нагальну потребу полюбити магістра найвищого Некозлуїна Першого. Я їм – про радість всеохоплюючу, що настане, коли роздадуть майже всім жителям абсолютно безплатно козячі роги, а вони – худобини безрогі – розхитують устої нашого житія нешанобливими віршами та байками супротивними.

По цьому прошу Вас милостиво зглянутись на чад своїх, знесилених у боротьбі з невірними, але відданих у своїй запопадливості пред престолом Вашим. Нашліть волею Вашою прокураторів до моєї курії, бо правду кажу ж: переважають окаянні.

На цьому примушений скінчити, бо кінь гінця вже б’є копитом. Перебувайте во здравії до тих пір, доки горобець не стане ростом з порося і кланяйтесь від мене магістру Першому та іншим магістрам.

Писано у Сумській курії з поспіхом та смиренням дня 20, місяця вересня, року 2004.