Попередня версія:

ВАСАЛИ ДОНЕЧЧИНИ

Чим ближче до виборів, тим дивнішими стають перипетії навколо головних претендентів на пост Глави Держави.



Особисто мені, сторонньому спостерігачу, без будь-яких упереджень стосовно політики, є підозрілою телевізійна і газетна кампанія, налаштована проти Ющенка, і поступове перетворення того ж таки телебачення на музей монументальної слави Януковича. Відкриєш популярну місцеву газету – стаття “Бюджетная революция”, і лаври на голову Віктора Федоровича. Вмикаєш телевізор – народ просто свідомість втрачає від радощів, що в президенти йде така достойна людина, як Янукович. А Ющенко... – то так, якась незрозуміла особистість, і взагалі у нього шансів ніяких. Уже в Росії Віктор Федорович сказав ефектну фразу, яка, остаточно зміцнила мою настороженість щодо Януковича, але була зустрінута бурхливими оплесками української діаспори. А фраза така: “Я стану Президентом України в тому разі, якщо вибори будуть чесними”. Немає сумніву, що наші земляки в Росії й гадки не мають про реальний стан справ в Україні, адже чесні вибори в Україні – це щось із царини фантастики чи анекдоту. На мою думку, якщо справді відбудуться ці самі чесні вибори, то Янукович посяде найнижче місце, бо ця людина потрібна лише сформованій владі на місцях, якщо ж прийде інша, то буде структурний злам. В іншій газеті (яка, до речі, видається накладом понад 200 тис. примірників) читаю статтю якогось пенсіонера, котрий вбачає в Януковичі єдиного реального претендента на пост Президента України і від імені народу виголошує: ”Наш народ, впевнений, не бажає революційних перетворень, бо вони неминуче передбачають знищення (нехай не фізичне) одних і виокремлення в когорту “білої кістки” інших”. А далі звичне залякування, що Україна втратить не один рік, доки так звана “когорта” не насититься. В такому разі цю статтю слід розцінювати, як заклик підтримки старої когорти. Автор листа-статті водночас стверджує, що не дай боже розцінити його опус, як агітацію за Януковича. Тільки як же ще розцінювати, після висловів: “Ось скажіть, люди добрі, Ви уявляєте Віктора Ющенка президентом? Особисто я – ні”. І чому ця людина виступає від імені народу? Особисто я і мільйони інших вважають, що революційні перетворення в Україні необхідні, інакше ми черговий президентський строк перебуватимемо під п’ятою кучмівщини.

На жаль, Суми досі знаходяться в тіні минулого: у нас, мабуть, як правили “пахани”, так і правитимуть. Тому-то й стає можливим видання провладних агіток в обласній друкарні, де жодна опозиційна газета не має змоги друкуватися. З часів появи донецької братії відмовляють їм й усі інші місцеві друкарні, тому й змушені вони друкуватися власними силами. Так несподіваним чином повернулися часи самвидаву. А всі провідні газети взагалі друкуються за межами області, бо по-перше так безпечніше, а по-друге, якість друку не порівняти. Сором та й годі. Проте, думаю, це почуття нинішньому керівництву області невластиве.

До останнього дня, коли ще можна було оприлюднювати рейтинги кандидатів на посаду президента, соціологічні дослідження свідчили, що на той момент, начебто, Віктор Янукович випереджає свого головного опонента. Однак незалежні соціологи стверджують, що в кампанії Януковича присутня “зачистка свідомості респондентів”. Тобто, бажані результати видаються за дійсні з тим, щоби вплинути на вибір людей або полегшити сприйняття подальших фальсифікацій.

Чому я щодня по телебаченню бачу паплюження одного реального лідера всіма можливими засобами? Я мислю як звичайна людина, без політичних упереджень. Янукович одного разу необережно (а може й свідомо) висловився, що буде дотримуватися політики Леоніда Даниловича, а люди щодо цього кажуть: “Одного два строки терпимо і здихатись не можемо, а тут ще другий такий самий на нашу голову”.

Воно б і нічого, можна було проголосувати і за Януковича, якби не “політика на місцях”. Зокрема, студенти медичного училища скаржилися мені, що їх тримали у стані постійної “бойової готовності” напередодні приїзду Януковича, щоб у вишикуваному строю сказати Віктору Федоровичу щось приємне. Ми маємо на території нашої області кілька державних примусових закладів, які неодмінно одностайно проголосують за Януковича; постійно стикаєшся зі свавіллям місцевої влади, представленої донеччанами. Керівні осередки на місцях саме зараз відкрито підкреслюють свою відданість Януковичу, для цих людей кардинальні зміни політичної структури справді небезпечні. Тому і не віддам свій голос за Януковича.

Аркадій Поважний