20-тисячний трудовий колектив машинобудівного об'єднання ім. Фрунзе сміється над

На початку зборів Омельченку було запропоновано відповісти на письмово викладені питання. Як він на них відповідав? Ось деякі “картинки”.

Перше запитання звучало так: “Чому мер та частина депутатів стосовно виборів висловлюють свою особисту думку, а не думку переважної більшості жителів міста?”

У відповідь поважне зібрання почуло від Омельченка, що, мовляв, він не є політик.

Коментар. По-перше, люди запитують, чому ви нав’язуєте свою особисту точку зору іншим людям, перебуваючи на відповідальних посадах? При чому тут – політик-неполітик? Одне слово, відповіді немає. По-друге. А хто є голова Сумської міської організації Ліберальної партії України – політичного утворення? Касир Сидоров? Та ні: не Сидоров і навіть не Пушкін. А голова Сум Омельченко.

На запитання “Чому мер не вийшов на площу до народу, до своїх виборців і не поспілкувався з ними?” відповідь “розчулює” до сліз: виявляється його заблокували ззовні, з вулиці і через це пан голова заслаб, мало не знепритомнів. Одне слово, псують меру здоров’я його виборці невдячні.

Коментар. Це була одна-єдина нагода зустрітись з жителями своєї територіальної громади? Мітинг на площі був лише один? Далеко не один. Але жодного разу жителі Сум не побачили свого голову. Бо він – не з ними.

Запитання. “Чому стратегічно важливі об’єкти комунальної власності передаються у приватні руки? (Приміром, після приватизації землі Баранівського кладовища ціни на місце зросли вчетверо)”

У відповідь міський голова засмутився з цього приводу, що, мовляв, ай-я-яй: це неподобство, так не можна робити. Але про те, що кладовище не є вже об’єктом комунального господарювання, а приватного, він “не знає”.

Коментар. По-перше, існують відповідні документи і свідчення, що підтверджують цей факт і, по-друге, якщо ти не знаєш, що відбувається у міському господарстві, то який же ти тоді голова? Здається, це вже інша частина тіла...

Наступне запитання. “Чому заступник міського голови Жуков робить необґрунтовані заяви у пресі (газета “Сумщина” за 3.12. 2004) про те, що об’єднання ім. Фрунзе працює не в повну силу і до бюджету міста не надходять від цього солідні суми?”

Відповідь голова переадресував на Жукова, який був присутній на зборах. Останній сказав, що таких заяв він не робив, то є проблема газети.

Коментар. А втім – які тут коментарі?!

Запитання. “Чому міська влада не вживає жодних заходів у питанні наведення порядку на ринках міста, де ціни диктують кримінальні структури, а не попит і пропозиція?”

Відповідь. На це запитання у відповідь було запитання до залу: “Я тоже спрашиваю: почему? Это все – перекущники виноваты...”

Це були письмові запитання. Вони були своєрідним додатком до офіційного листа, підписаного Біловодськом. Зрозуміло, що письмовими запитаннями на зборах справа не обмежилась. Серед поставлених запитань із залу було, зокрема, питання про незадовільну роботу тролейбусного парку (комунального, тобто, міського підприємства). І саме в тій частині його діяльності, що стосується нічних (чергових) маршрутів тролейбусів, якими звикли були користуватись люди, що повертались з роботи із другої зміни. У другу зміну й зараз продовжують працювати низка цехів об’єднання ім. Фрунзе. Але, щоб дістатись додому, робітники мусять замовляти маршрутки. Бо на міський транспорт марно покладати надії. Він став працювати вкрай незадовільно. Чому? Та тому що Омельченко зняв керівника тролейбусного управління Левченка, за якого це підприємство було прибутковим (і за якого, зрозуміло, були нічні тролейбусні маршрути) і поставив іншого – Винниченка – за якого маємо те, що маємо.

А Міськводоканал?! Там теж Омельченко поміняв керівництво на чолі з Сотником (яке теж, як і попереднє керівництво тролейбусників професійно господарювало) на інших людей на чолі з Кононенком, професійний досвід якого такий: тримав свого часу два кіоски на базарі у Донецьку. Тепер він керує комунальним підприємством, об’єктом діяльності якого є ВОДА – стратегічно важливий чинник у забезпеченні життєдіяльності міста! Тобто, йдеться у цьому випадку про питання як економічне, так і політичне. Омельченко вигнав професіоналів і поставив своїх: хай нічого не вміють, але щоб лояльними були до нього.

У нашій розмові з депутатом Сумської міськради М.І. Резніком, який був присутній на зборах фрунзенців, він підтвердив факти такої кадрової політики міського голови Омельченка, додавши, що жодного разу на зауваження стосовно цього з боку депутатів той не відреагував.

Про порядність голови Омельченка годі й говорити. На запитання із залу про те, чи відома йому фірма “Прогрес-Інвест”, яка, зокрема, бере активну участь у процесах приватизації об’єктів нерухомості та земельних ділянок у Сумах (у т. ч. Баранівського кладовища), відповів, що не відома.

– Не може він не знати про неї хоча б з тієї простої причини, що назва фірми зафіксована у матеріалах 26-ї сесії Сумської міськради, на якій головує Омельченко, – говорить Микола Іванович Резнік.

Висновки. Їх принаймні три. Омельченко не відповів на жодне письмово поставлене запитання фрунзенців по суті. Натомість публічно займався словоблудством. З цього виходить, що він не володіє ситуацією в місті і володіти не може, бо є посаженим істуканом. Це – раз. Явно знаючи про певні речі, він їх привселюдно заперечує. З цього виходить, що він є брехун. Це – два. Він ігнорує висловлену волю виборців та ще й до того ж тримається крісла мера як воша кожуха. З цього виходить, що йому дорогі не інтереси жителів міста, а вища міська посада як засіб пограбування жителів цього міста. Це – три.

P.S. Під час організованих з трудовими колективами ВАТ “Сумихімпром”, ВАТ СМНВО ім. Фрунзе зустрічей пан Омельченко сказав, що він не про політику буде говорити, а про каналізацію. Мовляв, не мітингувати треба, а працювати. Ну, що з нього політик, як із свині балерина, це ясно. Але, виявляється, й до каналізації його не можна на гарматний постріл підпускати. На зустрічі з хімпромівцями 7 грудня він сказав, що на території міста було викрадено 128 люків з колодязів міської каналізації, і що це коштувало міській казні 360 тисяч гривень (до речі, дивно, чому він не сказав, що викрала люки помаранчева опозиція). Ну і тепер візьмемо в руки калькулятор. З міської казни на відновлення люків пішло 360 тисяч. Ділимо цю суму на кількість викрадених люків – на 128. Одержуємо суму: 2 тисячі 812 гривень. Таку суму коштує один залізний люк? Пане голово, ви що? Та красна ціна такому люку 230-250 гривень од сили! Тоді виникає питання: де різниця у 328 тисяч? Може, у “Прогрес-інвесті” або ще в якійсь вашій кишені? А прокуратурі не цікаво дізнатися?

Люди добрі, та він навіть у ці дні продовжує нас грабувати, чи що? І ми будемо терпіти такого голову?!