Попередня версія:

РОСІЙСЬКИЙ ПАСПОРТНО-ВІЗОВИЙ РЕЖИМ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

Російська Дума прийняла закон про реєстрацію українських громадян. З триденного терміну перейшли на майже тримісячний, однак чи виконується це на практиці?



Враховуючи те, що Москва й інші міста Російської Федерації в результаті останніх сумних подій, що трапились протягом кількох років і особливо – місяців (вибухи літаків, трагедія в Беслані) знаходиться на режимному стані, російським, а особливо московським міліціонерам важко перебудуватися на подібну динаміку, пов’язану з новим законом про реєстрацію для громадян України. Цей закон в першу чергу перекрив повітря не зовсім добропорядним стражам порядку, для яких триденний термін був золотим дном для штрафів (звісно, не на користь російської держави).

Нещодавно спостерігав по телебаченню сюжет. Ситуація така: на Київському вокзалі дві українські громадянки, які в Москві знаходилися на законних підставах, стали жертвами свавілля вокзальних правоохоронців, які без будь-яких на те причин забрали у них реєстраційні документи, мотивуючи свої дії обвинуваченням, що, начебто, це фальшивки, і зникли у невідомому напрямку, фактично поставивши українських дівчат поза російським законом. Адже на оформлення нових документів у них грошей не було, а виходити в місто без реєстрації –це ризик бути заарештованим. На їх щастя в ситуацію втрутилися прискіпливі тележурналісти, які взяли справу під контроль. Негайно були потривожені вокзальні міліціонери, які на запитання журналістів давали незрозумілі відповіді і намагалися якомога скоріше відкараскатись, кажучи, що у них справ і без того багато. Лише один сказав, що його колеги не мали право так чинити. Журналіст спитав чи не присутній тут, так званий, міжнаціональний конфлікт, та потім з’ясувалося, що в будь-якого міліціонера пальцем ткни – він виявляється українець, як не прямий, то за походженням, так, що про національний конфлікт не може бути і мови. Зрештою, дівчатам все ж допомогли і вони отримали нову реєстрацію.

На прикладі цього сюжету можна зробити деякі висновки. Звісно, пильність у такому місті, як Москва потрібна, але дуже часто ця пильність перетворюється в абсурд і приниження людської гідності. Російське і українське телебачення постійно акцентує увагу на тому, що з кожним роком, місяцем, днем російсько-українські відносини все теплішають. Воно може й так, але спитайте у будь-кого, хто нещодавно приїхав із Москви, хто для москвичів потенційний недруг. На першому місці, звісно, будуть “чорні”, а на другому “хохли”. Без сумніву, неприязнь до українців зумовлена тим, що вони є дешевою рабсилою, позбавляючи тим самим (за версією москвичів) робочих місць самих москвичів. Та й взагалі – ця неприязнь притаманна більшості мешканців Москви (не маю на увазі росіян взагалі). В бік українців часто-густо почуєш: “Понаехали тут”.

Звісно, особам кавказької “національності” або зовнішності значно гірше, особливо молодим дівчатам, більшість яких ФСБ просто “записує” в шахідки. Про це неодноразово розповідалося в російських новинах, однак точної статистики поки немає скільки псевдошахідок припадає на десяток затриманих.

Ми, слава богу, камікадзе не виховуємо, та й сподіваємося, що ніколи такого не буде, бо не важко здогадатися про наслідки, коли в черговому теракті виявиться присутній українець, це буде ефект діжки з порохом. Тож, будемо сподіватися, що новий думський закон діятиме.

Аркадій Поважний