Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 180

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 181

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 182

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 183

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 184

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 185

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 186

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 187

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 188

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 189

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 190

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 191

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 192

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 193

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 180

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 181

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 182

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 183

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 184

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 185

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 186

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 187

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 188

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 189

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 190

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 191

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 192

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 193

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 180

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 181

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 182

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 183

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 184

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 185

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 186

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 187

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 188

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 189

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 190

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 191

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 192

Deprecated: Function eregi() is deprecated in /home/kitty/domains/gukr.com/public_html/mainfile.php on line 193
НАШІ ВIТАННЯ З НАГОДИ 60-РIЧЧЯ ПЕРЕМОГИ НАД ФАШИЗМОМ У ДРУГIЙ СВIТОВIЙ ВIЙНІ.
Попередня версія:

НАШІ ВIТАННЯ З НАГОДИ 60-РIЧЧЯ ПЕРЕМОГИ НАД ФАШИЗМОМ У ДРУГIЙ СВIТОВIЙ ВIЙНІ

Інша тематика

 Початок травня не одне десятиліття на нашій землі – це сонячні свята Солідарності трудящих, День Перемоги, і нерідко у травні – свято Воскресіння Христового – Великдень. Цьогоріч він збігся в даті зі святом Першотравня.



Вітаючи всіх співгромадян з весняними святами, редакція “Громадянина України”, керівництво, члени обласної та міської організацій Республіканської Християнської партії, депутатська фракція РХП у Сумській міській раді бажає їм передовсім здоров’я фізичного і морального. Здорові фізично люди потрібні не лише роботодавцям, державі... Вони потрібні у першу чергу своїм рідним, своїм сім’ям, а значить кожен, хто думає про близьких, буде дбати і про своє здоров’я.

Звісно ж, не можна не згадати тут хрестоматійну істину “У здоровому тілі – здоровий дух”. Проте, далеко не автоматично так складається, і далеко не завжди існує така залежність духовного здоров’я від фізичного. За християнськими канонами саме сила Духа є первинною, і саме ця сила здатна долати різні фізичні недоліки.

І дивлячись на сучасника, на того, хто живе з різного роду і рівня проблемами, ми утверджуємось у переконанні, що моральне здоров’я, а відтак і сила духа буде міцнішим у того, хто в сучасних умовах усвідомлюватиме себе ГРОМАДЯНИНОМ. Громадянином, життя якому разом зі свободами й правами дароване Всевишнім. І нікому з сущих на Землі не дозволено утискати ці права.

Тому ми бажаємо співгромадянам своє здоров’я підкріплювати ще й збагаченням знань про свої людські та громадянські права і свободи. А для відстоювання цих прав і свобод в усіх сферах діяльності людини потрібні якраз як фізичне, так і духовне здоров’я.

Ось таке у нас побажання з нагоди Великої Перемоги.



Радість з гіркотою

Звичайно, свято є свято: з квітами, з музикою, з подарунками і побажаннями... А таке свято, як День Перемоги – і зі сльозами на очах.

Цьогорічний День Перемоги є особливим: цій Перемозі над фашизмом виповнилося шістдесят років. І сама дата, і стан речей на сьогоднішній день є нагодою прискіпливіше поглянути на ветеранів та учасників тієї війни, на ставлення сучасного покоління до переможців і переможених; на ставлення до них, а також до самої тематики періоду Другої світової та Великої Вітчизняної з боку сучасної влади, сучасної опозиції, сучасних партій...

Від щирого серця поздоровляючи наших ветеранів війни, ми, їх нащадки, тим не менше, не можемо по-чесному сказати, що попередні (включаючи радянські) і нинішнє державне керівництва достойно поцінували їх внесок у боротьбу за захист Вітчизни, за мирне життя як наше, так і наступних поколінь. Принаймні, так вважаємо ми – члени РХП та багато тих, хто поділяє нашу ідеологію, нашу позицію.

...У ці дні у більшості ветеранів, незважаючи ні на що, піднесений, святковий настрій, хоча і радість – з гіркотою. З гіркотою й сумом по загиблих; з ностальгією по молодості. Так, саме по молодості, адже хоч і випала вона на жахливий період війни, проте залишилась молодістю – одним зі світлих періодів життя кожної людини...

А ми відчуваємо гіркоту ще й тому, що не можемо без певної частки вини дивитися в очі ветеранам. Бо не мають вони достойних пенсій, достойного соціального, медичного забезпечення... Не мають, як те все має колишній солдат повергнутого Вермахта чи ветеран війни будь-якої колись окупованої фашистською Німеччиною країни Європи. Сумно від цього. Бо це – відчуття принизливості. Чому переможці ведуть мало не жебрацький спосіб життя у порівнянні з переможеними?

Нам можна бути гордими за післявоєнний ентузіазм народів Радянського Союзу, коли відбудова народного господарства мала справді всенародний характер; коли напівголодні люди задарма працювали днями і ночами заради кращого майбутнього свого і своїх дітей. Постійно жили надією на мало не “святість” державного і партійного керівництва, вождів.

Вожді, тим часом, ціною життів однієї частини народонаселення Радянського Союзу будували щасливе життя іншій частині, і при цьому запевняли цю частину людності в тому, що життя у комунальній квартирі, а згодом – у “хрущовках”; позбавлення жителів сільської місцевості паспортів і прикріплення їх до певної місцевості з обов’язковим відпрацюванням трудоднів (кріпацтво, панщина?); дефіцит товарів народного попиту – все це є благом для радянської людини, яка виховується у дусі ленінізму, комунізму та інших “ізмів”.

Тим часом, у переможеній і вщент зруйнованій Німеччині використовували відбудовчий народний ентузіазм і витрачали кошти по-іншому. Приміром, вкладали людські, матеріальні і фінансові ресурси у будівництво не комуналок і хрущовок, а у достойне людини житло, яке максимально враховувало потреби тодішньої сім’ї з дітьми з перспективою на мінімум у півстоліття. І стоять аж дотепер у європейських (не лише німецьких) містах і містечках акуратні і добротні особнячки, а також і багатоповерхівки з достатньо габаритними кімнатами, побудованими у кінці сорокових-п’ятдесятих роках. І живуть там сьогодні люди, ні в чому у побутовому смислі не обділені. Отже, використала країна гроші один раз з огляду на майбутнє, тобто, на нормальні людські потреби – і зекономила шалені суми коштів.

А у нас гроші “закопувались” у комуналки, хрущовки, в яких тепер і жити мало не принизливо і в багатьох випадках не зовсім небезпечно, і з якими тепер комунальні власті робити не знають що. Ось такий спадок залишила нащадкам радянська влада. Ні, звичайно, певні компенсації за “тимчасове” житло були: дармові тарифи за комунальні послуги, електроенергію, дешевий хліб і варена ковбаса тощо.

Але ж до чого така політика призвела? Та до того, що у людей розвинулось почуття безвідповідальності, бракоробства, дармівщини, утриманства за чужий рахунок...

А чому, власне, так сталось? Чому європеєць, у тому числі ветеран війни, живе у людських умовах і одержує достойну пенсію та медичне забезпечення, а наш ветеран, а також його син, онук живуть так, ніби в чомусь винні і відбувають покарання? А все тому, що керівництво європейських країн, приймаючи рішення або беручись до якоїсь справи, у центр уваги ставить інтерес людини, інтерес громадянина. Ось і все. І у цьому разі й економіка країни хоч і ринкова, але планомірно розвивається, і сам громадянин, маючи права, цілком конкретно усвідомлює і свою громадянську відповідальність.Отже, чи не час нам усім чесно себе запитати: може ми, все-таки, багато чого робили неправильно, нелогічно, як у нас кажуть – не по-людськи?

Закони економіки найтіснішим чином пов’язані з інтересами громадянина, інтересами людини. Бо економіка відображає закони природи, а людина є частинкою природи і теж живе за її законами. Саме цього розуміння не було у радянських керівників і цього розуміння бракує керівникам сьогоднішнім.

Особливо в області економіки. Ідеологічно людей можна цілком успішно зомбувати (що й відбувалось протягом багатьох десятиріч), але економікою з трибуни не покеруєш, нехтування її законами згодом даються взнаки.


Мислення залишилось не економічним

Так ось, повернемось до радянських часів, коли економічне мислення було майже втрачено в результаті перемоги ленінських більшовиків, і внаслідок чого була втрачена потреба бачити в людині суб’єкт господарювання, взагалі – бачити людину такою, яка вона є за своєю природою.

Старше покоління добре пам’ятає ті часи, коли, приміром, людині не дозволялось мати на дачній ділянці будівлю, що перевищувала встановлену норму своєї площі. Наприклад, 5х5 метрів. Щоб не відрізнялись від інших. Всіх – у хрущовки, всім – дачні будинки п’ять на п’ять метрів. У той час як керівні державні чиновники та партійна номенклатура мали рахунки за кордоном, спецпайки і спецмагазини зі спецлікарнями тощо. Звичайно ж, за рахунок того, хто не мав права жити за своїми природними здібностями і мати відповідні житлові умови... А також, до речі, й автомобіль, з якого за радянських часів зробили предмет розкоші. До якої міри треба було бачити в людині “гвинтик”, об’єкт управління, щоби оголосити предметом розкоші автомашину? Тим більше – “Запорожець” чи навіть “Волгу”. А зараз що: “Таврія” – це машина? Її можна назвати автомобілем у порівнянні з тим самим “Фольксвагеном”? Можна, хіба що у порівнянні з тридцятим роком випуску...

І за таку “розкіш”, пригадаймо, скільки треба було ще за радянських часів ветерану війни зібрати довідок і стати на чергу, і скільки років чекати! Тож, ветерану потрібно було “розкошувати” чи пересуватись? Тим більше, якщо він – інвалід.

Отже, шістдесят років перемоги, а ветерани як були своїми реальними потребами чимось комусь “зобов’язані”, так і залишились. Так, справді, за радянських часів їм ідеологічно приділялось максимум уваги. Але ідеологія вимагала й величезних фінансів. Недофінансовувались лише потреби конкретних ветеранів. І залишалось їм вдовольнятися народною любов’ю та шаною. Звичайно ж, щирою любов’ю. А німецький ветеран, тим часом, сідав у свій комфортабельний “Фольксваген”... Тому що німецькі економісти дивилися в корінь – в людські потреби. А економіка їхня розвивалась собі далі.

Наші батьки-діди захистили свою Вітчизну, звільнили Європу від фашизму, а ідеологічно їх обманули. Постійно їм говорили про щасливе майбутнє, що треба потерпіти, аби зажити в комунізмі. А життя ж у кожного одне. А “кляті капіталісти” жили по-людськи й по війні, і сьогодні так живуть, не надто переймаючись гаслами чи то про побудову якого-небудь “розвиненого капіталізму”, про “дружбу” між народами, чи то про “солідарність пролетаріату”.

У величезної ж кількості наших співгромадян настільки голови засмічені утопічною ідеологією то про мало не “месіанську” роль Росії у порятунку України, то про “злодійську” роль Америки чи Євросоюзу, що знову ж таки про економіку думати не вистачає часу.

І тут наш український пострадянський Київ успішно перейняв у Москви естафету несприйняття людини як громадянина, як суб’єкта господарювання. Якщо раніше з Москви надходили вказівки що, де і скільки сіяти чи який об’єкт де будувати, то тепер циркуляри розсилає Київ.

Майже за Шевченком: “Схаменіться, чиновники, молю вас, благаю...”

Три місяці – строк достатній, аби побачити принципи роботи, зокрема, виконавчої гілки державної влади в Україні. Принцип є максимально наближений до радянського у гіршому розумінні цього слова. Це – ручне управління економікою, соціальною сферою. Наприклад, м’ясо. Адміністративне втручання в ринок, у цьому випадку, у м’ясний ринок, призводить тільки до потрясіння, руйнування цього ринку, а значить і до непередбачливості у формуванні цін. Ніхто з уряду не мав права цього робити.

Якби такі втручання стались, скажімо, в європейській країні, то не було б жодного сумніву в тому, що уряд грає на руки певним структурам. Бо там офіційно діє біржовий ринок, і саме він формує та коригує ціни. Замість того, щоб сприяти становленню цивілізованої форми ринку, у нас по-радянські проблему вирішили закидати шапками. І кому ж найбільше дісталось, хто виявився крайнім? А зараз не розбереш. Але за законами економіки, крайній виявиться дещо згодом. І ним буде той, заради кого “турбувався” уряд. Тобто, простий споживач, ми з вами.

Тому, просимо урядовців: схаменіться! Ваші дії свідчать, що в черговий раз такі “ринкові” турботи про народ дуже пахнуть методами “розвиненого соціалізму”, наслідком якого став достопамя’тний застій в економіці і зрештою її занепад.

Про законодавство.
Вектор той самий:
київський гармидер в головах повторює московський

Останнім часом народні депутати України активно заходились формувати, створювати політичні групи, партійні блоки. Ну, зрозуміло: про вибори 2006 року вже думають. Але й прості громадяни теж думають – не стадо. Дивляться на все це і думають. Зокрема про те, що психологія в народних обранців та держаних службовців не зазнала, принаймні, за останні 15 років, суттєвих змін. Змін у бік приділення уваги все до тих же інтересів громадянина. Закони як складались та приймались в дусі клановості та протиріччя, так і складаються. Як писались з позиції “Я тут в Києві найрозумніший”, так і пишуться. Наслідком цього всього є неможливість законослухняній людині за цими законами жити.

Принципи побудови державної влади і, зокрема, принципи місцевого самоврядування як стояли, так і стоять на головах. Але законодавство – не заняття йогою. Бо принципи ті мають відповідати інтересам громадянина. Якщо сьогодні місцеве самоврядування не має фактичних прав, то цих прав не має і громадянин. Бо закони так написано, що треба бути йогом, щоб їх виконати. А якщо й можна нормальній людині виконати, то лише так, як потрібно комусь.

За п’ятнадцять останніх років від вірусу кремлівського управління державою не позбавились представники влади нової України. Там продовжують мислити у такий спосіб: як напишемо, так і буде країна жити; які умови поставимо, так всі їх і приймуть. А якщо народ не прийме умови, нами написані, то, значить, незаконослухняний є у нас народ.

Ось так. Виходить, що немислячі люди живуть у нас лише в провінції. А всі мислячі – тільки в Києві. Один з колишніх престолоначальників так взагалі козлами нас обізвав. До речі, може, це частково так і є – якщо бути самокритичним? Адже майже не на кожному кроці зустрічаємось ми з маразматичними ситуаціями, коли, приміром, якомусь із керівників місцевого рівня предметно доводиш, що така-то норма закону є неправильною, йде на шкоду суспільству, то керівник, із впертістю бика на арені кориди твердить: “Так, неправильно. Але ж так має бути по закону”. І хоч кілок на голові теши. І такого роду керівникам (яких більшість) і на думку жодним чином не спаде, що законодавці, будучи теж людьми, могли певні моменти не врахувати, могли банально помилитись... Тому ці закони слід виправляти. І виправляти якраз з подачі тих, для кого вони написані, тих, хто має за цими законами жити. Особливо це стосується фундаментального рівня – рівня місцевого самоврядування.


Рівень обласного керівництва – рівень пересильного пункту?

Про місцеве самоврядування у Конституції мало приділено уваги. У нас сьогодні місцева влада не має права з доказовою базою вийти на вищий законодавчий орган країни з вимогами про зміну законодавства. А тим часом, саме місцева влада якнайкраще знає всі недоліки законодавства про місцеве самоврядування. Тим же самим часом, губернатори продовжуючи вважати себе володарями цілих регіонів, виступають у ролі керованих тореадорами биків. Доказом цього може стати такий приклад. На виконання відповідного циркуляра з Києва Сумська обласна державна адміністрація спустила до Сумської міської ради документ, який поставив міську владу Сум перед зобов’язанням створити до кінця поточного року додаткових п’ять тисяч робочих місць. Трохи згодом навздогін першому циркуляру прийшов другий, у якому зафіксовано ще більш “прогресивно-соціалістичне” завдання, яке могло спасти на думку або не зовсім психічно здоровій людині, або людині з привітом “от большого бодуна”. Так ось: створити треба не п’ять тисяч, ні. А вісім! Питається: де їх взяти? Але відповіддю на це питання обласне керівництво не переймається. Воно може лише одержувати з Києва циркуляри й пересилати їх за відповідними адресами. Не обласне керівництво, а прямо філія “Укрпошти”: одержав – переслав далі за призначенням. Ось так і працюємо.

Але це є півбіди. Біда у всій своїй неприглядності полягає в тому, що вони – представники обласної влади – починають у київські циркуляри додавати ще щось від себе. Свою владу хочеться показати чи перед Києвом “вислужитись”? Схоже, що і перше, і друге. Тобто, все те, що не пов’язане з економікою, з професіоналізмом і здоровим глуздом. В головах – повний гармидер. Отже, продовжимо наводити приклад. Так, у листі Сумської обласної держадміністрації від 21 квітня ц.р. указується виконати розпорядження про розробку плану про створення восьми тисяч робочих місць до 25 квітня. Сам по собі термін створення плану є вже доволі “революційний” у своїй дебільності. Наступний факт взагалі “зворушує” до сліз: цього листа у виконкомі Сумської міськради отримали 26 квітня. Отже, все в “кращих” традиціях окозамилювання, подання рапортів про дострокове виконання і перевиконання тощо. За що ж ми боролись?

Ну, добре, якщо навіть і створити такий план, то на кого покласти фактичне його виконання? На державні підприємства? Так там – свої плани, свої програми, запланована собівартість... Та й не може міська влада вказувати підприємствам державної форми власності. У короткі терміни понареєстровувати підприємств та підприємців? Так це можна зробити хіба що під дулом пістолета. Може, наказати керівникам уже своїх – комунальних – підприємств роздути штати й прийняти на роботу побільше безробітних? Приміром, у ЖЕКи, міськводоканал тощо? Так надходжень від цього не збільшиться, збільшиться тільки заборгованість по заробітній платі. Отже, не виходить реально створити робочі місця якимось циркуляром.

Значить, не розуміються обласні власті на економіці підприємств, економіці в цілому. А якщо не розуміються, то чому обіймають відповідні посади? Для того щоб “галочки” ставити про виконання циркулярів? Зрозуміло тепер, що про брехливі, підтасовані виконання. Економіка сама по собі, а чиновники від економіки – самі по собі. І ніхто нікого не чіпає.

А чому б у такому разі не підказати обласним керівникам від імені міської влади, щоб ті створили тисячу робочих місць у Сумському аеропорту? Адже підприємство фактично не працює, однак існує. Створіть привабливий інвестиційний план і запустіть на підприємстві якийсь проект. Адже аеропорт – в обласній власності. Слабо? Отож.

Робочі місця створить без жодних циркулярів місцевий бізнес. Для нього лише треба створити умови, сприятливе оподаткування, про що говориться вже не один рік. І державні підприємства зможуть забезпечити більшу кількість робочих місць. Але за умови, щоб ними зайнялись економічні менеджери, щоб вони розповіли властям, чому те чи інше підприємство має ті чи інші проблеми, і запропонували варіанти виходу з складних ситуацій.

Між тим, державні службовці більше стурбовані тим, щоб належним чином рапортувати “нагору” про вжиті заходи у зв’язку з отриманим циркуляром. Нічого не змінилось за п’ятнадцять років. А головним чином чому не змінилось? Тому що більшість депутатів Верховної Ради не відчувають того, що вони є законотворцями для конкретних громадян, а не для абстрактного населення. Це одне. Друге те, що виконавча влада, особливо на місцях, не знає, що робити без вказівок. Вища виконавча влада вказівки роздає, нижча – спішить виконувати. Тобто, на озброєнні переважають старі методи роботи.

Проте, у наш час за таку самодіяльність у доповненнях до циркулярів обласні чи районні керівники повинні зніматися з посад.

Ось чому 60 років Перемоги – то не лише радість. Скільки років у державному будівництві – коту під хвіст... Воювали наші ветерани за краще життя, за свободу, але як не мали того життя наші батьки, не мали справжньої свободи, так не має цього всього і теперішнє покоління. Адже свобода – це не тільки можливість вийти на площу й проводити мітинги. Свобода – це ще й право та відповідальність державного керівника. А в головах керівників мислення ще старе. Приміром, міський голова, вважає себе “хазяїном” міста. І члени територіальної громади теж так вважають. Проте, один та інші вкладають у це слово різний смисл. Голова думає, що він має право керувати, розпоряджатись. А люди передусім думають, що голова має вміти господарювати.


Олександр Сахно:
“Ми вже вкотре публічно звертаємось до Президента України, до уряду”

Шановний пане Президенте. Ми розуміємо, що питання кадрів – важке питання. У призначеннях на державні посади ніхто не застрахований від помилок. Але якщо Ви разом з Юлією Володимирівною думаєте, що в усіх питаннях, і в тому числі у питаннях кадрових ви в Києві самотужки впораєтесь, все зможете зробити самі, то не зробите нічого.

На мій погляд, вдалих призначень – приблизно один відсоток. Я вважаю, що коли київські урядовці засипають обласних керівників різного роду циркулярами, які ігнорують економічну логіку, місцеві особливості, то кожен керівник області мусить мати право на оскарження того документа, який йде врозріз з інтересами територіальної громади, жителів території. Але у нас керівники областей у своїй більшості це – просто боягузи, яким байдужі інтереси своїх громадян. Натомість, якщо ти думаєш про своїх громадян, то ти справді маєш державне мислення.

Тим часом, керівники областей більше думають про партійне будівництво, не звертаючи уваги ні на що. У тому числі й на факти перелицювання колишніх апологетів минулої влади під помаранчеві гасла. І державні чиновники також знаходять час, аби бути присутніми на різних партійних конференціях. У робочий для держслужбовця час. А в табель робочого часу держслужбовцю ж, мабуть, вісімочки поставили? А ми про чесну, принципову владу говорили... Оце такі підходи у державних посадовців. І знову: за що боролись наші ветерани? За те, щоб на місце однієї номенклатури, яка про народ згадує напередодні виборів чи святкування якоїсь річниці, прийшла друга, третя?..

Головне, чого не роблять державні службовці – не створюють умов для розвитку бізнесу. Передусім малого і середнього. Все, що роблять – для відписки, для “галочки”. Наради якісь скликають, меморандуми якісь підписують про співробітництво влади й бізнесу (що було зроблено 28 квітня ц.р.). Маячня якась. Які ще домовленості, окрім тих, щоб створювати законодавчу базу для розвитку бізнесу і розвивати цю базу на місцевому рівні? Фактом підписання меморандуму практично визнається, що і до його підписання, і після підписання влада і бізнес будуть закони лише мати на увазі. Що не означає їх виконання. А якщо владі потрібна буде якась допомога від бізнесу, то той поставиться “з розумінням”. І навпаки: якщо у бізнесу проблеми, то влада “увійде у становище”. Це що: меморандум про поглиблення корупції? Якщо Президент Ющенко колись і використав слово “меморандум”, то, швидше за все, використав образно, маючи на увазі потребу розкриватись владі та бізнесу один перед одним. А не дослівно меморандуми на папір переносити. В цих паперах уже заплутались. Співпраця влади і бізнесу має полягати у боротьбі за зміну кучмівських законів, у поданні до законодавчих органів пропозицій щодо покращання законодавства, у відстоюванні прав суб’єктів господарювання...

Всі ці меморандуми – від лукавого. Бо їх зміст не зачіпає фундаментальної проблеми, а саме: удосконалення законодавства, за яким можна жити, відкрито працювати і так само відкрито платити посильні податки. Такі податки Віктор Ющенко, здається, обіцяв.

Жодні документи, як їх не називай, не гарантують довіри між владою і бізнесом. Щось я не чув, аби, приміром, в Європі підписувались подібні документи. Європейцям вистачає законів. І без меморандумів якось краще нас живуть... Я впевнений, що, підписуючи меморандум, бізнес не вірить владі. Може, хтось би й почав вірити, якби, приміром, глава облдержадміністрації М.І. Лаврик публічно поцікавився, хто і за чий кошт при минулій владі облаштував кабінет, в якому він зараз сидить. А може, це за рахунок “дарів” бізнесменів, яким викручували руки і голову? Чому б цим не поцікавитись новому губернатору? Адже, приміром, В. Ющенко не захотів вселятися в коштовно оздоблений кабінет Кучми.

Дуже все нагадує недалеке минуле. Єдине, чим відрізняється нова влада від старої, так це тим, що у високих кабінетах можна гримнути дверима і за це не потрапити в “каталашку”. І на тому спасибі.

Ні, руки у нас не опустяться, будемо й далі воювати з такими чиновниками. Бажано, щоб помаранчеві події відбувалися щороку, щоквартально... Тоді, може, будемо мати керівників нового покоління.