Партія РХП відстоює і пропонує

Підприємство “Міськводоканал” є комунальним підприємством. А це значить, що його власником є жителі територіальної громади Сум, які делегували міській раді з її виконавчими органами право управляти цим підприємством. Отже, жителі Сум є фактичними власниками “Міськводоканалу”.

А хто ж керує господарською діяльністю комунального підприємства? Це – директор, призначений міською владою. А як він керує? А так, що законний власник підприємства – жителі територіальної громади – не мають жодної інформації про це. Нас тримають не за власників, а за дійну корову. Але ж корову годують, тобто служать їй… А які послуги отримували кожен з нас і за радянських часів, і за часів незалежності? Хай кожен дасть свою відповідь на це питання. Але сьогодні, “Міськводоканал”, не говорячи про якість водопостачання та каналізації, знову говорить про потребу підвищення тарифів на цей вид послуг.

Ми не заперечуємо проти підвищення як такого. Але ми не знаємо, як, на що саме будуть використані кошти від підвищення тарифів на водопостачання. Ми як не знали, так і не знаємо! Тому що в головах більшості депутатів, керівників виконавчих органів влади, директорів комунальних підприємств відсутнє уявлення про законність, а саме – про те, що вони мають відповідати за свою діяльність перед власником, тобто, перед жителями Сум.

Як можна повірити в те, що гроші від підвищення тарифів підуть на ремонт, заміну труб тощо, коли жителі ніколи не чули звітів директорів комунальних підприємств, яких жителі територіальної громади найняли на ці посади через міськраду і виконком? Ніхто у “Міськводоканалі ”й не думав звітувати за 2004 рік, не думає й за 2005. А без звітів, без того, щоби діяльність фактично народного підприємства була прозорою, хіба можна бути впевненим, що гроші не будуть використані, приміром, на купівлю автомобілів чи на пальне для них; на купівлю мобільних телефонів чи на погашення витрат за розмови зі службових телефонів, чи на підвищення посадових окладів або на роздуття штату?.. Є на ці витрати рішення власника чи немає? І в цьому смислі виникає принципове запитання: ким себе сьогодні уявляє директор такого підприємства, як “Водоканал”? Немає різниці, яке у нього прізвище. Князьком, який може безконтрольно господарювати як йому заманеться?

Чому жителі територіальної громади не можуть мати інформацію про виробничі плани підприємства; про те, де саме в місті заплановано міняти комунікації; за якими цінами “Міськводоканал” закуповує електроенергію, пальне, матеріали; хто на підприємстві встановлює зарплату і з ким це узгоджується?..
Ми не проти платити більше за послуги “Міськводоканалу”.
Але тільки за умови прозорості у витрачанні коштів – наших з вами коштів.

А також за умови одержання якісних послуг. Хто може відверто сказати, що з кранів у нас тече вода, на сто відсотків придатна для пиття? Часто її взагалі немає. А в різних районах міста – і по півдня, і по дню.. Так за що ж ми платимо?

Не менше сорока відсотків води втрачається по дорозі від свердловини до споживача. Чи є, хотілося б знати, певні плани підприємства з модернізації виробництва (а не лише з латання дірок в магістральних водогонах), закупівлі енергозберігаючого обладнання тощо? Чи наші гроші знову підуть на закупівлю моторів, насосів, які споживають електроенергію, і які майже наполовину працюють вхолосту (бо 40 відсотків викачуваної води губиться по дорозі).
Отже, ми хочемо знати, куди вкладались кошти на сумському комунальному підприємстві “Міськводоканал”; за якими тарифами на послуги працювало це підприємство? І це нам необхідно знати, починаючи з 2002 року – року останніх виборів до місцевих органів влади. Вимагаємо звіту фінансово-господарської діяльності “Міськводоканалу” від 2002 року!

І тільки після оприлюднення цієї діяльності, громада міста суми зможе об’єктивно оцінити необхідність підвищення тарифів.

Повторюємо: ми не проти підвищення, бо розуміємо, що сфера надання комунальних послуг є затратною сферою. Але ж за оплату люди мають одержувати стопроцентно якісні послуги.

Тільки після такого звіту, жителі територіальної громади матимуть уявлення про те, як будуть використовуватись кошти від підвищення тарифів надалі.
Ми, зокрема, громадськість республіканської християнської партії, хочемо, щоби влада, найняті нею керівники комунальних підприємств виконували закон, а не наживались на тарифах, і не розвалювали далі комунальну галузь.

Кожна нормальна людина розуміє, що комунальна сфера є життєво важливою і складною у керуванні. Але, скажіть, що у нашому житті є простим? А тому, не можна погоджуватись з тим, що керівництво “Міськводоканалу”, скорше за все, буде обґрунтовувати підвищення тарифів нестачею коштів на здійснення виробничої діяльності.

Якраз там, де дуже все складно і дуже все важко, найчастіше і розмиваються кошти у невідомих напрямках. Тобто, до стовідсоткового цільового використання коштів на таких “проблемних” підприємствах якраз і не доходить на практиці.

Нам зрозуміло, що коштів треба багато, аби осучаснити матеріально-технічну базу і технологічний процес видобуття і доставки води, а також водовідведення.

Але чому знову – за рахунок споживача? У всіх країнах з високим рівнем життя підприємства комунальної сфери беруть для модернізацію кредитні кошти. Тобто, звертаються в банки. І вже, маючи кошти, вкладають їх у створення надійних, високотехнологічних, енергозберігаючих виробничих процесів, використовуючи сучасні матеріали (ті ж самі труби з поліматеріалів, які ніколи не ржавіють).
Тільки від такого високотехнологічного підприємства (на якому працюють професійні і відповідальні кадри) споживач одержуватиме якісні послуги. Тобто у його оселі завжди буде холодна і гаряча вода, та ще й не шкідлива для здоров’я. Як це є у практиці розвинутих країн.

І ось уже за такі послуги споживач буде платити за обґрунтованими тарифами, у яких буде закладено і повернення банківського кредиту.

Отже, спочатку надайте такі послуги, які зобов’язані надавати, а потім – споживач буде за них сплачувати.

Спробуйте застосувати у своїй роботі хоча б найпростіші елементи менеджменту (або як раніше казали – наукової організації праці), а не біжіть відразу до споживача, який у нас завжди опиняється крайнім, винуватим.

Змініть мислення! Вчиться працювати кожен день! Вчитись ніколи не пізно. Адже нормальна людина не перестає вчитись все життя.

Якщо не вистачає снаги впроваджувати нові елементи у свою роботу, то звертайтесь до фахівців поза штатом підприємства, звертайтесь за порадою до жителів територіальної громади. У вас же є, ніби й газета, що фінансується з міського бюджету. Зверніться через неї. А якщо і цього не можете, то звільняйте посади, не займайте чужого місця.