Свято Миколая, якого святкуємо 19 грудня, є предтечею Христового Різдва, бо своєю любов’ю і милосердям цей Божий угодник найбільше уподібнився до нашого Спасителя. Тому і зображують його завжди зі св. Євангелієм в лівій руці біля серця і співають в кондаку: „Христове Євангеліє, преподобний, сповнивши...». Тому у його празник священик читає з Євангелія розповідь про блаженства, які вважаються в Східній Церкві суттю Христової Благовісті.
Святий Миколай народився у заможній родині, що проживала в місті Патарі в Малій Азії. Батьки виховували його у християнському дусі, а після їхньої передчасної смерті про його освіту дбав дядько. Матеріальні блага не вабили молодого юнака, маєток, як спадок від батьків, він уживав для допомоги тим, що потребували. Діла милосердя виконував таємно, бо був дуже скромний і не бажав людських похвал. Св. Миколай був чудесним способом покликаний до єпископського сану. Один єпископ бачив у видінні, як Ісус Христос подав Миколаєві Євангеліє, а Богоматір -омофор. Ставши єпископом у м. Мирах, у провінції Ликії, Миколай продовжував свою добродійну працю серед хворих і убогих та всіх, кому потрібна була якась поміч. Св. Миколай умів також бути твердим і рішучим в обороні Бога та його Святої Правди. На Першому Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році він дуже гостро виступив проти єретика Арія, котрий заперечував Божество Ісуса Христа. Помер у Мирах. Там було збудовано храм над його гробом. У 1087 році італійські купці, боячись, щоб мусульмани не знищили мощей св. Миколая, перевезли їх до міста Бар в Італії. Бог прославив свого вірного служителя різними чудами, з мощей якого витікає пахучий єлей.
Св. Миколай - це, без перебільшення, найпопулярніший і найулюбленіший святий в українському народі. Скільки храмів побудовано на наших землях на його честь, скільки дітей охрещено його іменем. Немає, мабуть, української хати, в якій не було б ікони св. Миколая. В нашій Православній Церкві зображення св. Миколая красується на іконостасах, на його честь укладено окремий акафіст, в якому виразно підкреслюємо, що св. Миколай є «по Бозі і Богородиці все наше уповання». Крім головного свята 19 грудня, є ще друге свято – Перенесення мощей св. Миколая 22 травня, по-народному «теплого Миколи».
Найбільше, мабуть, люблять св. Миколая діти і нетерпляче очікують його приходу з неба на землю. Усі діти стараються бути тоді особливо чемними, пильно вчитись у школі, слухати батьків, молитись і до церкви ходити, щоб заслужити собі на дарунок св. Миколая, а не різку від поганого Антипка. Гостинець від св. Миколая – це один із найкращих споминів з нашого дитячого життя. Український св. Миколай – це святий Божий угодник з добрим обличчям, лагідною усмішкою, довгою сивою бородою і золотою митрою на голові, одягнений в архієрейські ризи. Він наче уособлення Божої любові й Божого маєстату: пригадує дітям обов’язок любити Бога, рідну Церкву й рідний народ, дорожити рідною мовою, плекати релігійні й національні традиції. Тому, докладаймо всіх зусиль, щоб вистави-зустрічі св. Миколая відбувалися на всіх наших парафіях, школах, організаціях.
Ведучий рубрики
Протоієрей
Іоан Чекалюк
