Попередня версія:

Все майно повинно мати свого господаря

Місцева влада

У співбесіді беруть участь голова обласної організації Республіканської Християнської партії (РХП) О. Сахно, голова Сумської міської організації РХП В. Шкробот та редактор газети “Громадянин України” Ю. Мацько.



Юрій Мацько: Здається, нам слід предметніше зупинитись на тому, чому першочергові заходи Республіканської Християнської партії (РХП) у місті Суми передбачають юридичну реєстрацію різного роду комунікацій за конкретними власниками, тобто за господарями. Адже, більше ніж упевнений, що багато хто з наших співгромадян не розуміє, навіщо вона потрібна ця реєстрація труб, кабелів…

Олександр Сахно: Потрібна для того, щоб система надання комунальних послуг працювала без збоїв, починаючи від постачальника послуг до споживача.
Ми кожен метр комунікацій юридично закріпимо за відповідними підприємствами.

І вже після цього кожен сумчанин буде знати відповідь на питання, яке сьогодні зависає у повітрі, а саме: хто ж має відповідати за надання послуг, як кажуть, від “А” до “Я”, у тому числі – хто має ставити лічильники? Візьмемо для прикладу таке підприємство як “Міськводоканал”. Юридично він надає послуги з водопостачання і водовідведення. За економічною та юридичною (а врешті – і за життєвою) логікою за цим підприємством мають бути зареєстровані й комунікації, по яких постачається і відводиться вода (адже «Міськводоканал» не в жменях чи у відрах нам воду доставляє). Сьогодні у нас немає реєстрації того, по чому доставляється вода у квартири. І якщо десь лопається труба, то спробуй піди знайди того, хто усуне аварію: не знатимеш куди бігти: чи у “Водоканал”, чи у ЖЕК, чи наймати знайомого дядька...

Володимир Шкробот: Після проведення юридичної реєстрації комунікацій за “Міськводоканалом”, таких ситуацій, коли “Іван киває на Петра – Петро киває на Івана” не буде. Тому що результатом реєстрації комунікацій буде прийняття на баланс “Міськводоканалу” всіх труб та технологічного обладнання, починаючи від свердловини, що піднімає воду, до лічильника у квартирі споживача. Причому, лічильник має бути теж на балансі того, хто надає послуги, тобто – на балансі “Міськводоканалу”. Якщо поставити все на свої місця, то у підприємств, що надають послуги, з’явиться реальна відповідальність за надання послуг.

Юрій Мацько: З цієї відповідальності об’єктивно випливає і реальна користь для підприємства, для удосконалення своєї роботи. Адже кожен нормальний господар зацікавлений мати інформацію про ефективність своєї роботи. У даному разі таку інформацію може надавати лічильник. Або той самий фільтр: щоб знали у “Водоканалі”, якої якості вода надходить у конкретний будинок, у конкретну квартиру. Все це – і лічильники, і фільтри – своєрідні аудитори ефективності роботи підприємства.

Володимир Шкробот: І це є також одним з аргументів на користь того, що лічильники “Міськводоканал” має ставити за свій рахунок. Адже підприємство має бути зацікавлене в економії під час транспортування води; знати реальне споживання води у місті, а значить і з’ясовувати скільки її видобувати, скільки на цьому можна зекономити тощо.

Олександр Сахно: Так само можна спитати сумчан: “А чий водонапірний стояк у під’їзді будинку? ” або “Чия каналізаційна труба?” Однозначної відповіді сьогодні не почуєш: будуть говорити, що ці комунікації належать чи жеку, чи “Водоканалу”, або належать обом. Але, на жаль, в результаті справжнього господаря на сьогодні нібито немає. Однак він є. Це “Міськводоканал”. Всі ці комунікації – його власність. Треба тільки юридично комунікації за ним зареєструвати. І ми це зробимо.
Всі ці питання стосуються й інших постачальницьких підприємств: газових, теплових, електричних, телефонних, електронних...

Юрій Мацько: До речі, щодо лічильників. Є нормальна ситуація (яка не викликає питань), коли підрозділи підприємства “Обленерго” ставлять або заміняють лічильники за свій рахунок. Це є норма, тому що підприємство постачає електроенергію, і тому веде її облік. А чому ж це не є нормою у водопостачальників, у газопостачальників?

Олександр Сахно: Ми хочемо, щоб сумчани знали: при Республіканській Християнській партії люди не будуть бігати за майстрами жеків, не будуть за свої гроші купувати лічильники води, тепла чи газу. Все це буде – за рахунок постачальницьких організацій. Як у всіх цивілізованих країнах. Порядок у сфері лічильників ми зробимо протягом першого року.

Володимир Шкробот: І ще невеличке зауваження на тему лічильників тепла. Вони мають стояти не лише на вході у будинок, а й у кожній квартирі. Бо люди мають платити за те, що одержують, а не розраховуватись за те, що десь губиться від входу до їх квартири. Тому й теплопостачальні організації за свій рахунок монтуватимуть лічильники.

Олександр Сахно: А візьмемо тепер цю проблематику ширше. Від моменту спорудження самого будинку. За чий рахунок мають підводитися до нього різні комунікації? За рахунок будівельної організації, як зараз? Ні. За рахунок того, хто буде по тим чи іншим трубам чи кабелям надавати послуги. Адже він за них буде одержувати гроші. І тоді у нас знизиться вартість квадратного метра житла, що здається забудовником. Не буде у такому разі у ціні за квадратний метр житла закладено ціну проведення комунікацій. І це є правильно, природно, за законами економіки.

А поки що у нас все тут відбувається за таким сценарієм. Уявіть, будь ласка, ситуацію, коли десь на житловому масиві є потреба відкрити продовольчий магазин. Бізнесмен приходить і говорить жителям, що, мовляв, люди добрі, ви скинтесь, побудуйте мені магазин, а я в ньому буду торгувати. Можливо таке насправді? У ситуації з магазином - ні. А чому ж тоді відбувається у ситуації з підведенням комунікацій? Виходить так, що постачальницькі підприємства будують собі комунікації за рахунок будівельної організації, а вона включає ці витрати у ціну житла і, в результаті майбутні мешканці стають невільними інвесторами цих постачальницьких організацій, які не вклавши і копійки в підведення комунікацій, одержують у подальшому надприбуток з надання послуг.

Наведу ще й таку аналогію, яка стосується сьогоднішньої практики, коли лічильники води, газу купувати змушені самі жителі. Це те саме, коли магазин буде продавати товари без касового апарата, а касовий апарат змушений буде кожен покупець приносити з собою. Абсурдна картина, правда? А тим часом такий абсурд має місце у сфері надання послуг комунальними підприємствами.

Отже, якщо є товар чи послуга, то вона має дійти до споживача. І якщо у магазині шлях товару до споживача це – касовий апарат і чек, то у випадку з водою, газом, теплом тощо це – труби, кабелі. Як би обурювались всі ми, коли б нам господар магазину заявив, що ми маємо купити йому касовий апарат! Тим часом, не обурюємось, а купуємо за свої гроші лічильники, які мають бути власністю господаря, який відпускає товар або ж надає послуги.

Тому сьогоднішню абсурдну ситуацію ми змінимо.

Початок цих змін – у програмі РХП у місті Сумах: проведення юридичної реєстрації всіх комунікацій та лічильників за їх власниками. Так і буде. Наше слово не розходиться з ділом.