Попередня версія:

Що не зроблено для зміни мислення?

Інша тематика

За усталеною у нас традицією перед зустріччю Нового року проводять рік старий. Ми проводимо його з вдячністю, адже кожен день, місяць, рік в цілому, збагатив кожного з нас життєвим досвідом, знаннями... І не є важливо, яке, так би мовити, походження цих знань: від проблем чи від досягнень. Головне, що хто хотів збагачувати свої знання, той збагачував.



Для когось 2005 рік став вдалим, для когось – не дуже. Зрозуміло, що більшість нашого суспільства очікували від нього, ну якщо не манни небесної, то безумовного покращення життя – як у матеріальному, так і духовному смислі.

У масштабах країни, її керівництвом за рік чимало зроблено того, за що стояли на майданах. Але ще більше не зроблено. І ця обставина є принциповою.

Ми не раз зверталися до Президента, як гаранта Конституції з вимогами та пропозиціями зробити цілком конкретні кроки, які наближували б наше суспільство до його громадянської суті, і в результаті чого б змінювалось би у цьому напрямку також і мислення більшості наших співгромадян, а головне – мислення державних чиновників, високопосадовців та посадовців місцевого рівня. Зміна мислення, відмова від штампів у щоденній роботі і законотворчості – ключ до прогресу, ключ до економічного зростання України.

Ось дещо з того, що не зроблено, аби покласти початок для зміни мислення.

Не покладено край натисканню кнопок у парламенті при голосуванні замість тих народних депутатів, що відсутні на засіданні сесії. Якщо голова парламенту В. Литвин приймає результати голосування з висвічуванням на табло цифри, скажімо, у 230 голосів, а у залі не більше ста нардепів, то чому Президент, як гарант Конституції, не накладе вето на таку практику, яка суперечить ст. 84 Основного Закону України (“Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”). До цього дня не прийнято Закону про регламент роботи Верховної Ради України. Отже, ВРУ працює без узаконених правил роботи.

Не виявлено політичної волі, аби поставити в рамки нормальної економіки ситуацію зі справляння ПДВ. А саме: відмінити сплату податку на додану вартість до того як одержано кошти за товар чи послугу. Тобто, ПДВ має сплачуватись за фактом одержання коштів.

Не зроблено жодного кроку до розгляду законодавства про місцеве самоврядування з метою гарантування конституційних прав і свобод жителів територіальної громади.

Продовжується ігнорування (закладене ще за радянських часів) принципів неупередженого підбору кадрів до органів державного управління всіх рівнів. Для прикладу – так звані конкурси на заміщення вакантних посад державних службовців. Фактично цих конкурсів немає і не буде. А значить їх слід відмінити. Натомість слід готувати державних управлінців наперед з умовою їх наступного працевлаштування. А так звані конкурси – то джерело працевлаштування для родичів і знайомих. В результаті державні установи наповнюються випадковими людьми, від яких жодної користі, лише – витрати з бюджету.

Не наведено ладу у забезпеченні права власності, зокрема, на нерухомість. Скільки людей постраждало і продовжує страждати від чиновницького свавілля, внаслідок якого корумповані чиновники грабують законослухняних і чесних громадян. Аби припинити цей безлад, потрібно законодавчо вивести з-під юрисдикції Міністерства юстиції та органів місцевої влади питання реєстрації права власності на об’єкти нерухомості.

Так само не в тих руках перебуває процес відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства. Функції цього законодавства не природно залишати у віданні Міністерства економіки.

В судовій реформі теж не зроблено принципових кроків. Не повинні судді просити фінансування в органах місцевої влади чи уряду, або “заробляти” самі. Кошти для судової системи – за ініціативи Вищого Суду України – мають бути закладені окремою статтею в Законі про бюджет.

Що заважає зробити перегляд законодавства про прокуратуру? Адже можна без зволікань просто викинути 2-3 пункти з кучмового законодавства про прокуратуру, щоби надалі не траплялись прецеденти на зразок двох “чинних” генпрокурорів...

Громадські приймальні Президента, що відкрились, не є ефективними і не можуть такими бути, бо жодних проблем громадян не в змозі вирішити. Тому що законодавство досі захищає не народ, а тих, хто за часів Кучми приймали, фактично – пропихали різними маніпуляціями закони під себе. Ми це знали, ми з цим до пори мирились, а багато хто просто боявся. Але терпець урвався 2004 року, коли вийшли на вулиці і відстоювали свої права.

Поздоровляючи всіх сумчан з новорічно-різдвяними святами, я також поздоровляю і Президента Віктора Ющенка з побажанням для нього пам’ятати, що ми мерзли на майданах заради того, щоби з’явились умови для чесного ведення бізнесу, ради можливості ходити на роботу найманим працівникам за достойну людини зарплату, а пенсіонерам одержувати достойну пенсію, ради, за великим рахунком, створення зрозумілих і стабільних правил життя суспільства. Створіть ці правила через ревізію кучмового законодавства передусім для чесного бізнесу, і він вийде з тіні, і він буде платити достойні гроші найманим працівникам, і він буде платити посильні і стабільні податки.

Люди зароблять собі самі, дайте лише можливість!

Бажаю в Новому році оптимізму всім співгромадянам, працездатності, терпимості, здоров’я і благополуччя. А керівництву держави – політичної волі зробити кроки назустріч закону, здоровому глузду, а значить – назустріч всім нам.

Олександр Сахно, голова Сумської обласної організації Республіканської Християнської партії (РХП)